РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ РОЗПОДІЛЕННЯ ВИТРАТ
НА ПОСЛУГИ ПОШТОВОГО ЗВ?ЯЗКУ
2.1. Собівартість послуг
Кожне підприємство завдяки виробничо-господарській діяльності надає послуги певних найменувань, які задовольняють конкретні потреби народного господарства і населення.
Перелік найменувань надаваних послуг кожного підприємства утворює номенклатуру його послуг. Номенклатура не є постійною, вона видозмінюється внаслідок науково-технічного поступу, появи нових видів послуг, зняття з виробництва послуг, що не користуються попитом.
Основним вимірником обсягу послуг є натуральний, який характеризує споживану вартість конкретного показника послуг, що виробляються. На підставі натуральних показників визначається обсяг послуг зв'язку кожного виду, споживаних населенням і народним господарством (кількість листів, що припадають на 100 жителів, кількість телефонних апаратів, що припадають на одну сім'ю, тощо), розраховується рівень задоволення потреб народного господарства і населення в тих чи інших видах послуг зв'язку. На підставі натуральних показників обсягу послуг (кількості листів, посилок, телефонних апаратів, телеграм тощо в розрізі номенклатури послуг підгалузей та підприємств зв'язку) обчислюються показники діяльності підприємств і підгалузей зв'язку: доходи від основної діяльності (на підставі кількості платних послуг зв'язку), чисельність працівників різних професій (листонош, монтерів тощо), потреба в різній апаратурі, матеріалах [85].
Попит на послуги зв'язку є вихідним показником, що характеризує міру задоволення потреб населення і народного господарства в різних видах зв'язку, обсяг інформації, що передається, в залежності від якого визначаються виробничі потужності підприємства, необхідна кількість обладнання й штат працівників, потреба в грошових і матеріальних ресурсах, а також розраховуються всі основні економічні показники діяльності підприємства.
У ринкових умовах господарювання ціни поштових підприємств визначаються платоспроможним попитом, тобто потребою в тих чи інших послугах, і спроможністю споживачів оплатити їх. Для досягнення високих економічних результатів підприємство домагається підвищення свого прибутку, але щоб уникнути зниження попиту на послуги, не повинне вдаватися до підвищення цін. У будь-якому випадку для підтримки і підвищення прибутковості послуг поштове підприємство зацікавлене в зниженні витрат на виробництво і реалізацію своїх послуг [16, 41, 42, 47, 48].
Навіть у тому випадку, коли підприємство має переваги перед конкурентами в сфері номенклатури наданих послуг чи технології організації виробництва, як стоїть справа з національним оператором поштового зв'язку УДППЗ "Укрпошта", коли ціна на окремі послуги може бути монопольною, навіть при такому стані речей підприємство потребує точного розрахунку калькуляції, щоб знати, якими є реальні витрати на виробництво послуг і чи можна знизити їх у разі потреби. Для прийняття будь-якого рішення про зміну існуючого стану підприємства потрібна своєчасна і вірогідна інформація про витрати по кожній послузі: їхньому рівні, структурі витрат, взаємозв'язку окремих складових витрат у залежності від умов зовнішнього середовища і стану самого підприємства.
Собівартість - один з найважливіших показників діяльності підприємства поштового зв'язку, його структурних підрозділів [77, 78, 80, 85].
Собівартість - це виражена в грошовій формі частина вартості, котра включає витрати на спожиті засоби виробництва, оплату праці й інші чинники виробництва та реалізації послуг поштового зв'язку. Собівартість відбиває рівень технічної оснащеності й технології підприємства, використання ресурсів, рівень продуктивності праці.
Розрізняють собівартість усіх послуг і собівартість одиниці послуги.
Собівартість усіх послуг - це загальна сума експлуатаційних (поточних) витрат підприємства. Собівартість одиниці послуги - це витрати підприємства, що припадають на одиницю послуги.
Розрахунок витрат пов'язаний зі здійсненням їх планування на надання послуг зв'язку при розробці бізнес-плану в річному, квартальному розрізі і, в разі необхідності, по місяцях року. В такому разі розраховується планова собівартість, котра визначається техніко-економічними розрахунками витрат на надання загального обсягу реалізованих послуг, а також кожного виду послуг і собівартості одиниці послуг кожного виду.
Метою розрахунку, планування собівартості є визначення мінімальних економічно обґрунтованих загальних витрат, але таких, які забезпечують нормальний доход процесові надання послуг зв'язку.
Актуальність калькулювання собівартості послуг поштового зв'язку зумовлена необхідністю визначення науково обґрунтованих вартісних показників для здійснення державного регулювання цін (тарифів) проведення більш гнучкої тарифної політики, а також необхідністю ефективного управління витратами.
Розробці плану, розрахунку собівартості на підприємстві передує ретельний і всебічний аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства за попередній період. У процесі аналізу вивчається також рівень техніки й організації виробництва і праці, використання виробничих потужностей і матеріальних ресурсів, структури та якості послуг [73, 75, 77].
У процесі планування й розрахунку собівартості розв'язують такі основні завдання:
* визначається вартість трудових і матеріальних ресурсів, необхідних для надання послуг зв'язку в межах запланованої виробничої програми;
* визначається загальна сума витрат - кошторис витрат на надання послуг;
* коли є можливість, обчислюється собівартість кожного виду послуг і їхня рентабельність;
* створюється основа для визначення внутрішньовиробничих економічних відносин: організації оренди, підряду; вдосконалення форм оплати і стимулювання праці.
Для реалізації цих задач проводяться техніко-економічні розрахунки з використанням технічних норм, нормативів, які фіксуються технічною документацією з організації виробничої діяльності