розділ 2 “Право на
виконання” розділу 7 “Невиконання”, ст.7.2.1. якого встановлює безумовне право
кредитора вимагати виконання грошового зобовўязання, а ст.7.2.2. заперечує
право вимагати виконання негрошового зобовўязання лише у випадках фактичної або
юридичної неможливості виконання, нерозумної обтяжливості, особистого характеру
виконання. На думку А.Розетта ці положення є результатом “справжньої
гармонізації” доктрин континентального права про виконання та доктрини
“спеціального виконання” common law [222, c. 447].
Принцип повної компенсації втілено у підрозділі 4 “Збитки” розділу 7
“Невиконання”. Цей принцип є втіленням фундаментальної ідеї, закріпленої ще у
Дігестах (D.1,10,2), за якою “приписи права наступні: жити чесно, не чинити
шкоди іншому, надавати кожному те, що йому належить” [123, c. 159]. Отже, із
тим, щоб “кожен” отримав “своє”, Принципи УНІДРУА (ст.7.4.1., 7.4.2., 7.4.9.)
встановлюють, що будь-яке невиконання надає потерпілій стороні право на повне
відшкодування збитків (прямої шкоди, неотриманого прибутку, процентів та
моральної шкоди).
Ст.7.4.3. встановлює вимогу, згідно з якою компенсується лише шкода, яку
встановлено “з розумним ступінем достовірності”. Ця вимога є особливо
актуальною у випадках, коли потерпіла сторона вимагає компенсації неотриманого
прибутку: втрата слушної можливості компенсується пропорційно можливості її
виникнення. Як зазначено у коментарі до ст.7.4.3. “власник коня, якого
доставлено із запізненням для участі у перегонах внаслідок затримки перевізника
не може отримати відшкодування у розмірі повного грошового призу, навіть якщо
його кінь був фаворитом” [18, c. 229]. Аналіз ст.7.4.3. Принципів та п.3
коментаря до неї дозволяє зробити висновок про необхідність існування прямого
звўязку між невиконанням договору та збитками. За ст.7.4.11 Принципів збитки,
як правило, компенсуються одноразово повною сумою, але можлива також
компенсація збитків частинами, наприклад, коли шкода має триваючий характер. В
такому разі збитки може бути проіндексовано. Згідно із ст.7.4.12. збитки
обчислюються у валюті, в якій спричинено шкоду (e.g. – якщо внаслідок
невиконання потерпіла сторона понесла витрати, або не отримала кошти у певній
валюті), або у валюті, в якій було виражено грошове зобов?язання (проценти за
невиконання грошового зобов?язання завжди сплачуються у валюті, в якій виражено
зобов?язання). Визначаючи валюту відшкодування збитків, суд виходить з
необхідності забезпечити їх повну компенсацію.
Зазначені вище принципи є елементарними, бо вони не обмежують одне одного та
складають основу будь-якого розвиненого договірного права. Втім, ці принципи
значною мірою обмежені спеціальними нормами – виключеннями, або іншими
ґрунтовними принципами.
Так, свобода договору не є абсолютною, бо “будь яка з імперативних норм…є
обмеженням свободи договору” [53, c. 125]. Як пишуть К.Цвайгерт та Х.Кьотц
“вільна гра економічних сил вже не призводить до рівноваги та гармонії, а,
навпаки, може спричинити встановлення економічного панування одніх осіб над
іншими…ідеалізовані уявлення про повнолітнього та здатного відповідати за свої
вчинки індивіда, здатного самостійно турбуватись про власні інтереси, що лежать
в основі свободи договору в наші дні не відповідають дійсності” [167, c. 17].
Тому свободу договору за Принципами УНІДРУА значною мірою обмежено вимогою щодо
добросовісності – найголовнішим імперативом Принципів.
Принцип pacta sunt servanda обмежено випадками, коли договір припиняється до
його виконання внаслідок зміни обставин (принцип rebus sic stantibus). До того
ж ст.7.2.2. Принципів УНІДРУА містить перелік обставин, за яких сторону не
можна примусити до виконання зобовўязань in natura (зобовўязання особистого
характеру, або нерозумно обтяжливе виконання та ін.), що, як таке, не позбавляє
потерпілу сторону вимагати компенсації збитків. Компенсація не має місця щодо
збитків, виникнення яких не можна було розумно передбачити під час укладення
договору, або якщо потерпіла сторона своїми діями спричинила їх виникнення, або
збільшення (ст.7.4.4., ст.7.4.7., ст.7.4.8. Принципів УНІДРУА).
2.5. Коригуючі принципи: Favor contractus та rebus sic stantibus.
М.Бонель формулює сутність принципу favor contractus як “визнання того, що
незважаючи на вади в укладанні або ж виконанні договору, збереження існуючої
домовленості більше відповідає інтересам сторін, ніж відмова від неї та пошук
на ринку інших товарів, або послуг” [188]. Втілення в Принципи УНІДРУА такої
ідеї є прямим слідством їх міжнародного характеру. Пошук на будь якому ринку
інших послуг або товарів – це завжди час та витрати. Якщо йдеться про
міжнародний контракт, такі витрати значно збільшуються, бо пошук доведеться
здійснювати за кордоном. Тому принцип favor contractus обмежує підстави для
припинення договору до його виконання, визнання його недійсним, або
неукладеним.
Принцип favor contractus не втілено у вигляді “надвимоги”, якій повинні
відповідати будь-які дії підприємців, він лише обмежує дію інших норм Принципів
УНІДРУА із тим, щоб дозволити сторонам зберегти діючий договір. Принцип favor
contractus не сформульовано безпосередньо в тексті Принципів УНІДРУА, але на
думку А.Розетта він є однією з ґрунтовних ідей Принципів [222, c. 446].
Принцип favor contractus як засіб запобігання визнанню договору неукладеним
захищає досягнуту домовленість в разі, якщо існує певна невизначеність щодо її
змісту, але поведінка сторін свідчить, що на час укладання договору вони
прагнули звўязати себе зобовўязаннями.
Передумовою такого застосування принципу favor contractus є ст.2.1. Принципів
УНІДРУА (Засіб ук
- Київ+380960830922