Вы здесь

Внутрішній аудит операцій з іноземною валютою в банках

Автор: 
Ретюнських Олена Борисівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
3404U002268
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

розділ 2 п. 15-20].
З метою визначення об'єктів внутрішнього аудиту законодавчо закріплений підхід
до класифікації операцій банків з іноземною валютою неприпустимий, оскільки він
розглядає операції цілісно, не конкретизуючи і не класифікуючи їх по відношенню
до суб'єкта, часу здійснення угоди, її спекулятивності, і не дає повної
можливості оцінити діяльність банку з позиції його валютного портфелю.
На основі вивчення спеціальних джерел відносно питань класифікації операцій з
іноземною валютою, можна зробити висновок про те, що єдності у виборі ознак
класифікацій немає, відсутня ознака комплексності у підходах [14, 30, 31, 35,
39, 53, 65, 66, 70, 77, 82, 99, 114, 116, 121, 125, 126, 142, 143].
Логіка суджень дозволяє сформулювати наше визначення об'єкту внутрішнього
аудиту операцій з іноземною валютою - це спектр наданих послуг банком своєму
клієнту для здійснення діяльності на зовнішньому ринку, пов'язаних з
визначеними торговими і неторговими угодами. Отже, у методологічному плані
прийнятна класифікація, представлена на рис. 1.1.
За функціональними ознаками операції з іноземною валютою класифікуються на
операції банків з обслуговування діяльності клієнтів (депозитні, кредитні і
операції з обслуговування зовнішньоекономічної діяльності клієнтів) і
безпосередньо ініціативні операції банків на валютному ринку, пов'язані з
одержанням спекулятивних прибутків від гри зміни валютного курсу.
В операціях на валютному ринку України домінуючі позиції займає американський
долар [159]. Це пов'язане з тим, що у доларах здійснюється найбільша частина
розрахунків по зовнішніх торгових зв'язках з країнами дальнього зарубіжжя.
Переважна орієнтація на американську валюту відбиває домінуючі позиції долара у
світовому валютному обороті. За даними МВФ, частка американської валюти у
загальному обсязі офіційних валютних резервів країн світу складала у середині
80-х років більш 56%, у доларах США фінансувалося 60-70% світового експорту і
імпорту, у доларах надавалося до 70% міжнародних банківських позик, біля 50%
міжнародних облігаційних позик також були виражені в американській валюті. За
оцінками, що існують, сучасний сукупний оборот валютних ринків досягає 100
трильйонів доларів на рік [86, с.72].
Історія становлення валютного курсу в Україні - це історія боротьби двох
концепцій економічного розвитку держави: теорії вільного ринку і теорії
твердого державного регулювання. Адміністративні міри управління економікою в
цілому не дозволили удержати плаваючий курс купоно-карбованця, а зростання
державного втручання із введенням фіксованого курсу розширило сферу впливу
"чорного" ринку в Україні шляхом розвитку складної системи множинних обмінних
курсів і розхитування валютного ринку, в залежності від курсу валютних
операцій, що здійснювалися на ньому. В період з липня 1994р. по теперішній час
відносно курсової політики просліджується визначена послідовність у діях, які
проводяться у монетарній сфері. В листопаді 1994р. з уніфікацією валютного
курсу був встановлений плаваючий його режим (Додаток В.1).
З цього моменту Національний банк України досягнув більшого рівня свободи в
сфері проведення монетарної політики, яка була спрямована на зміцнення
національних грошей і на підтримку стабільного валютного курсу національної
грошової одиниці.
Проведена у вересні 1996 р. грошова реформа, яка носила яскраво виражений
характер деномінації, не змінила механізм встановлення курсу валюти і вичерпала
весь ліміт зміцнення гривні за рахунок грошової сфери. В Україні відзначається
два етапи становлення і розвитку валютного ринку. На першому етапі
(1993-1995р.) більшість операцій проводилося на УМВБ: її частка у загальному
обсязі операцій валютного ринку складала біля 100% (без обліку ринку готівкових
продажів). На другому етапі (з 1996 і по сьогодення) з появою позабіржового
ринку обсяг біржової торгівлі валютою став швидко зменшуватися.
В 1995 році обсяг біржових угод знизився до 38,92%, у 1996 - до 10,91%, а у
1997 році - до 9,2% [159]. Це закономірний процес, через який пройшли всі
країни.
Від проведення операцій з іноземною валютою банки одержують валютний доход у
вигляді маржі за надані послуги. При здійсненні одноденних операцій це
приносить нормальний прибуток. Однак у випадку укладання угод на термін понад
одного дня виникає необхідність перестрахувати свою діяльність на ринку валют.
Порівняльний аналіз вимог банків за кредитами, наданими в економіку України та
зобов'язання за коштами, залученими на рахунках суб'єктів господарювання та
фізичних осіб наведен на рис. 1.1 [1 За даними НБУ // Internet
http://www.bank..gov.ua].
За даними рисунку виявлено чітку тенденцію швидкого зростання кредитів і
депозитів банку. Обсяг кредитного портфеля істотно перевершує можливості
фінансування за рахунок депозитної бази, що вказує на те, що зростання
забезпечувалося за рахунок інших запозичень, включаючи іноземні. Вітчизняні
банки схильні до ризику консолідації боргу та ризику операцій з іноземною
валютою. Така валютна позиція означає високий рівень ризику.
Валютний ризик є невід'ємною частиною структури валютного ринку. Міжнародний
досвід доводить, що прогнозування ризику коливання курсів валюти на короткі
періоди з достатнім рівнем вигідності неможливо.
Довгострокові прогнози, хоча і відповідають часто тенденції коливання курсу, не
можуть допомогти у мінімізації ризику поточних конверсійних операцій з
іноземною валютою.

Реально існує дві можливості для захисту від ризику коливання курсу валют:
вирівнювання валютних вимог і зобов'язань (введення валютної позиції)