РОЗДІЛ 2
РОЗРОБЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН НА
ПІДПРИЄМСТВАХ БАВОВНЯНОЇ ГАЛУЗІ
Особливості формування трудових відносин на підприємствах бавовняної галузі
Як відзначалося у підрозділі 1.2, великі розміри текстильних підприємств
обумовлюють особливу чутливість їх колективів до соціальних, економічних та
політичних змін, які відбуваються у суспільстві та визначають особливості
формування ТВ.
У текстильних регіонах, де розташовані підприємства-гіганти, склалася
специфічна модель ринку праці, яку за всіма ознаками можна віднести до моделі
двосторонньої монополії [56]. З одного боку, покупцем робочої сили на такому
ринку є підприємства-монопсоністи, які охоплюють левову частку галузевого
обсягу виробництва та забезпечують робочими місцями значну частину населення
регіону. З іншого боку, єдиним продавцем праці текстильних професій є
профспілки-монополісти.
Модель двосторонньої монополії створює особливі умови для формування трудових
відносин на підприємствах бавовняної галузі. Так, для залучення кожної
додаткової одиниці праці, монопсоніст вимушений підвищувати ставки заробітної
плати. Щоб не порушувати соціальну справедливість, для робітників, які вже
працюють на підприємстві, заробітна плата теж повинна бути підвищена. Отже,
граничні витрати монопсоніста перевищують середні витрати. Тому, щоб
максимізувати корисність та досягти рівноваги між граничними доходами та
граничними витратами, ставка заробітної плати встановлюється на рівні, нижчому
за ринкову рівновагу.
Захищаючи інтереси продавців робочої сили, профспілки намагаються встановити
таку ціну за працю, коли граничний дохід дорівнює граничним витратам на неї,
тобто максимізувати її. Отже, на ринку праці бавовняної галузі стану рівноваги
не існує, а ціна коливається у зазначених межах. Остаточне значення ставки
заробітної плати встановлюється шляхом переговорів під час укладання щорічних
галузевих тарифних угод.
У тарифних угодах визначаються такі норми трудових та соціальних відносин, як:
мінімальні гарантії заробітної плати відповідно до кваліфікації та мінімальні
розміри доплат та надбавок з урахуванням специфіки підприємства, умови праці
окремих професійних груп і категорій робітників, міжкваліфікаційні та
міжпосадові співвідношення в оплаті праці.
Та все ж, тарифні угоди, які орієнтуються на середньогалузеві показники, не
дають можливості вирішити усі проблеми, які виникають перед визначеним
підприємством у ринковому середовищі.
Дані Державної статистики України свідчать про неефективне використання
персоналу бавовняних підприємств. Так, якщо впродовж десяти останніх років
загальне скорочення обсягів виробництва бавовняних тканин склало понад 90%, то
середньооблікова чисельність персоналу при цьому знизилася лише на 54%.
Продуктивність праці за цей період зменшилася у середньому у 5,7 рази.
Дослідження трудових відносин на підприємствах бавовняної галузі показує, що
гострим залишається питання матеріальної мотивації. Хоча середній рівень
заробітної плати у текстильній промисловості зростає (табл.2.1), він майже у
1,1 рази нижчий, ніж у середньому по легкій промисловості.
Таблиця 2.1
Середньомісячна заробітна плата промислово-виробничого персоналу, грн.
Назва
Роки
1995
1996
1997
1998
1999
2001
2003
8
Легка промисловість
48
70
77
84
108
249,9
323,7
Продовження табл.2.1
8
у тому числі:
текстильна
50
71
75
72
79
196,4
293,8
швейна
45
69
78
100
134
278,1
шкіряна, хутрова і взуттєва
49
72
79
76
107
256,4
353,7
Примітка: Показники за 1995-1999 роки наведені за даними Статистичний щорічник
України за 1999 рік, с. 417-418; дані за 2001 рік надані за джерелом –
Кравченко Л. Аналіз роботи легкої промисловості України за 2001 рік. // Легка
промисловість. – 2002. - №1. - С.13.; дані за 2003 рік за даними
www.korrespondent.net
Низька заробітна плата не виконує покладених на неї мотиваційних функцій та
робить працю на підприємствах бавовняної галузі не престижною. Ситуація, яка
склалася, сприяє відтоку висококваліфікованої робочої сили з підприємств
галузі.
Враховуючи професійну немобільність робітників основних текстильних професій,
більшість з них змушені перенавчатися або виконувати роботу нижчої
кваліфікації.
За останні десятиріччя практично не змінилася диференціація в оплаті праці
окремих категорій робітників текстильної промисловості (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Тарифна сітка для підприємств текстильної промисловості
Назва показника
Розряд
1
Тарифний коефіцієнт
1978 р.
1,0
1,09
1,18
1,31
1,47
1,71
2003 р.
1,0
1,10
1,22
1,36
1,56
1,82
На низці підприємств тарифні ставки не переглядалися з вересня 2000 року, а
тому не відповідають мінімальній заробітній платі (табл.2.3). Законодавчо
встановлена мінімальна заробітна плата досягається за рахунок перевиконання
норм виробітку відрядниками і доплатами за умови праці. Наприклад, на
бавовнопрядильному підприємстві ВАТ “Демітекс” доплати за роботу у нічний час
складають 75% тарифу, що вище ніж за угодою профспілок та уряду України [107].
З метою підвищення заробітної плати, тарифні ставки коригуються з урахуванням
коефіцієнту трудового вкладу (КТВ), який приймається в залежності від професії
у розмірі від 35 до 95%.
Таблиця 2.3
Тарифні ставки для оплати праці основних робочих основного виробництва
Назва показника
Кваліфікаційний розряд
2
Тарифний коефіцієнт
1,0
1,1
1,22
1,36
1,56
1,82
Годинна тарифна ставка, коп.
- ВАТ Херсонський бавовняний комбінат
- ВАТ “Демітекс” (м. Полтав
- Київ+380960830922