Функціональний підхід до формування системи управління персоналом підприємства (на матеріалах легкої промисловості Закарпатської області)

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СТАНУ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ПІДПРИЄМСТВ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ )
2.1. Галузеві чинники впливу на процеси управління персоналом підприємств
2.1.1. Методологія дослідження трудового потенціалу персоналу галузі.
Реформування та оновлення суспільства на сучасному етапі економічного розвитку, яке полягає в становленні ринкових відносин, появі нових форм господарювання, трансформації форм власності і методів управління, кардинально змінює умови функціонування людини в новому для неї економічному середовищі. У зв'язку з цим особливо актуальним є проведення аналізу складу і структури персоналу та чинників впливу на нього з нових теоретико-методологічних позицій, що враховують тенденції його формування, залучення у виробництво і забезпечення ефективного використання на регіональному, галузевому та корпоративному рівнях.
Серед категорій, які характеризують особистісний чинник виробництва, "трудовий потенціал", на нашу думку, найбільш чітко відображає сутнісну властивість людини як суб'єкта трудової діяльності. Розгляду змісту та особливостей формування ТП присвячені наукові доробки багатьох авторів [4, 5, 50, 109, 121, 122, 125, 127, 136, 151, 157, 172, 173 тощо]. Їх аналіз засвідчує відсутність єдності поглядів стосовно розуміння ТП. В окремих працях, зокрема Скаржинського М.І., Маслової І.С., робився наголос на ТП як формі втілення особистого або людського фактору виробництва [173, с.14]. Інші автори (Котляр А.Е., Маслов М.В.) проводили ув'язку ТП з сукупною здатністю суспільства до праці і розглядали його як характеристику ресурсів праці, якими володіє суспільство на даному етапі розвитку [173, с.13]. Пирожков С.І., Піскунов В.П. схильні вважати ТП потенціалом самої праці, генетична основа якого пов'язана не з сукупною здатністю до праці, а з сукупним робітником [121-125].
Серед українських науковців намітилися три позиції в розумінні суті ТП: трудоресурсна, політекономічна і демографічна. Першу відстоював В.В.Онікієнко., який розглядав ТП не лише як масу праці, якою володіє виробничий об'єкт, але і включав сюди умови реалізації цього потенціалу (технічну озброєність праці, рівень її механізації, організації тощо) [109, с.4]. Політекономічні погляди на ТП розвивав В.К.Врублевський [172, с.36]. Демографічний підхід до оцінки ТП відображено у працях І.І.Лукінова, М.І.Пітюлича, М.І.Бібена, В.В.Мікловди та ряду економістів львівської школи, які вважали, що "ТП суспільства, регіону колективу, особистості - це ті можливості, які можуть бути мобілізовані та приведені до дії у процесі праці і які визначають фізичні межі ТП на будь-якому рівні" [160, с.31]. Переважання виробничо-трудових та біологічно-демографічних підходів, на думку М.І.Долішнього та С.М.Злупко, було даниною традиції, яка склалася під впливом матеріалістичних детермінацій використання людських ресурсів у господарських процесах [172, с.37]. Відповідно до вимог нової економічної системи, породженої ринком, виникає соціальний підхід до визначення даної категорії [34, с.87; 49, с.8; 123, с.1; 142, с.44-45].
З позиції системності ТП представляє собою складну, динамічну, ієрархічну систему, яка може підлягати аналізу та структуруванню на різних рівнях. В контексті даного дослідження ТП розглядається через призму його ефективного використання на регіональному рівні в межах підприємств окремої галузі. З цієї точки зору його ієрархічна структура включає ТП окремого працівника, ТП колективу, ТП галузі та ТП регіону. При цьому слід мати на увазі, що, по-перше, всі елементи пов'язані між собою єдиною сутнісною основою - потенційною здатністю до праці, а по-друге, між ними повинна існувати спадковість в рамках основних складових по вертикалі.
Початковою структурно формуючою одиницею аналізу, яка складає основу ТП вищих рівнів, є ТП працівника. Погляди на його компонентний склад варіюються в різних наукових доробках. Н.А.Іванов, К.Л.Андреєв схильні виділяти в його межах дві сторони: виробничо-кваліфікаційну і психологічну [174, с.73]. Ю.Г.Одегов та Г.В.Журавльов вирізняють 3 складові: психофізіологічний, кваліфікаційний та особистий потенціали [106, 108]. Результативність роботи працівника значною мірою залежить від узгодженості між окремими потенціалами, механізм управління кожним з яких суттєво відрізняється. ТП підприємства та ТП вищих рівнів (регіону, країни), в свою чергу, включають соціально-особисту, кадрову та організаційну складові [107, с.51]. М.І.Пітюлич, М.І.Бібен та В.В.Мікловда розрізняють природо-біологічний, освітньо-професійний та соціально-мотиваційний компоненти ТП, вважаючи що така його структура є продуктом розвитку населення, раціональність використання якого опосередковується ринковими відносинами з обов'язковим врахуванням стану суспільно-політичного життя, рівня свідомості культури, традицій тощо [127, с.10-16].
Ряд науковців (Т.І.Богданова, І.К.Боднарь, М.І.Долішній, А.В.Калина, І.Д.Крижко, Т.М.Палій, Г.П.Сергеєва, Л.С.Чижова, та ін.) акцентують увагу на розкритті ТП на рівні суспільства та регіону [55, 63]. Мікловда В.П. та Пітюлич М.І. роблять наголос на системному характері механізму управління ТП регіонального рівня [128]. Краснов Ю.М. підкреслює можливість досягнення ефективної зайнятості лише за умови регіонально-галузевої збалансованості між трудовими ресурсами, їх потенціалом і робочими місцями [62].
Огляд наукових праць по даній проблемі дозволяє зробити висновок, що проблема формування та використання ТП на рівні галузі залишається практично нерозглянутою. В сучасному контексті аналіз впливу галузевої специфіки на процеси УП характеризується значною новизною як в теоретичному, так і практичному плані. Фактично в зародковому стані знаходиться методологічна база галузевої трудоресурсної політики, відсутні єдині підходи до вивчення галузевого ринку праці, не розроблено механізмів розв'язання проблем забезпечення кадрами підприємств певного виду діяльності в межах окремого територіального ут