Розділ 2
Методи дослідження та клінічна характеристика хворих
2.1 Характеристика клінічних методів дослідження та оцінка ступеня тяжкості
ендотоксикозу
Робота базується на динамічному обстеженні 189 хворих із ГГП плевральної
порожнини, які знаходилися на стаціонарному лікуванні у відділеннях торакальної
хірургії Івано–Франківського обласного фтизіо–пульмонологічного центру та
обласної клінічної лікарні з 1995 по 2003 роки.
Під час обстеження та лікування хворих на ГГП плевральної порожнини вивчали та
аналізували скарги, анамнез хвороби, проводили загально клінічні дослідження. В
перед- та після операційному періоді виконували загальний аналіз крові,
загальний аналіз сечі, визначали вміст білка в крові, альбумінів і глобулінів,
білірубіну, концентрацію аспартатамінотрансферази (АсАТ) та
аланінамінотрансферази (АлАТ), креатиніну, сечовини, глюкози, аналізували
показники коагулограми, проводили загальний аналіз плеврального ексудату та
його посів на визначення характеру і чутливості мікрофлори.
Для динамічної оцінки стану хворих та визначення важкості ендотоксикозу
використовували ряд показників ендогенної інтоксикації (ЕІ): лейкоцитарний
індекс інтоксикації (ЛІІ) за Я.Я.Кальф–Каліфом [29], концентрацію пептидів
середньої молекулярної маси (ПСММ) в крові визначали у модифікації
Н.И.Габриэляна, а також концентрацію прозапальних цитокінів ФНП-a та ІЛ-1a в
крові.
Вміст ФНП–a та ІЛ–1a визначали методом спектрографії за допомогою спектрографа
СФ–40 (Росія) та стандартного набору сироваткових антитіл до ФНП–a та ІЛ–1a
фірми “Діамед” (Росія).
Визначення ЛІІ базується на кількісному аналізі співвідношення різних клітинних
елементів лейкоцитарного ряду крові:
ЛІІ= (4хМ + 3хЮ + 2хП + С) х (Пл + 1)
(Мон + Лімф) х (Е + 1)
де М – кількість мієлоцитів;
Ю – кількість юних нейтрофілів;
П – кількість паличкоядерних нейтрофілів;
С – кількість сегментоядерних нейтрофілів;
Пл- кількість плазматичних клітин;
Мон – кількість моноцитів;
Лімф – кількість лімфоцитів;
Е – кількість еозинофілів. (2.1)
В нормі ЛІІ становить 0,3-1,5 ум.од. Підвищення ЛІІ пов’язане із зменшенням
кількості моноцитів і лімфоцитів, зростанням кількості сегментоядерних і
паличкоядерних нейтрофілів, що свідчить про зростання інтоксикації або розвиток
гнійно-септичних ускладнень. Зменшення кількості моноцитів і лімфоцитів
розцінювали як пригнічення імунних захисних сил, а появу молодих та незрілих
форм розглядали як перевантаження компенсаторних механізмів детоксикації.
Для діагностики порушень морфо-функціонального стану печінки визначали
показники перикисного окислення ліпідів (ПОЛ). Вивчали активність ферментів
антиоксидантної системи: церулоплазміну (ЦП), трансферину (ТФ), каталази (КаТ),
супероксиддисмутази (СОД).
Для оцінки синтетичної функції печінки, крім вмісту загального білка і
концентрації альбуміну вивчали також активність секреційного ферменту -
холінестерази (ХЕ). Визначення цього ферменту проводили за гідролізом
ацетилхоліну уніфікованим методом [30].
Для оцінки цитолітичного синдрому в хворих із ГГП плевральної порожнини крім
активності амінотрансфераз визначали індикаторні ферменти сироватки крові, які
відображають стан клітинних мембран, а саме орнітинкарбамоїлтрансферазу,
аргіназу, g-глутамілтранспептидазу, сорбітлолдегідрогеназу.
Інтенсивність ПОЛ у хворих із ГГП плевральної порожнини оцінювали по рівню
ліпопероксидації в крові.
Вміст в плазмі дієнових кон’югат (ДК) визначали по Placer (1966) в модифікації
В.Б.Гаврилова [8]. Регістрацію показника проводили на спектрофотометрі СФ-40 по
розміру піку поглинання кон’югованих дієнових структур гідроперекисів ліпідів
при довжині хвилі 233 нм.
Рівень кінцевого продукту ПОЛ – малонового диальдегіда (МДА) встановлювали по
реакції з тіобарбітуровою кислотою та кількісним визначенням забарвленого
продукту за методикою Р.А.Тимирбулатова [8, 30].
Для визначення стану антиоксидантної системи захисту (АОСЗ) визначали
активність церулоплазміну (ЦП), супероксиддисмутази (СОД), каталази (КаТ),
насиченість трансферину (ТФ) залізом.
Активність ЦП та насиченість ТФ залізом визначали за методом Г.О.Бабенка [2].
Визначення активності СОД проводили за методом Fridovich [30].
Кількісне визначення каталази проводили за методом А.Н.Баха і С.Зубкової [30].
Орнітинкарбамоїлтрансфераза (ОКТ) знаходиться тільки в паренхімі печінки, тому
підвищення її вмісту в крові є специфічною ознакою пошкодження печінкової
клітини. Цей фермент каталізує перший етап циклу синтезу сечовини. Для
визначення активності ОКТ в сироватці крові застосовували калориметричний метод
Райхарда в модифікації Мореті [30].
Активність аргінази визначали за колориметричним методом [30]. Підвищення
активності цього ферменту відбувається за рахунок цитолізу.
g-Глутамілтранспептидаза (ГГТП) каталізує реакцію переносу g-глутамілового
залишку глутамінової кислоти на акцепторний пептид або на a-амінокислоту. Цей
фермент визначали за уніфікованим методом із субстратом -
g-глутаміл-n-нітроанілідом [30].
Сорбітлолдегідрогеназа (СДГ) каталізує зворотнє перетворення сорбітолу на
фруктозу. Фермент в великих концентраціях міститься в печінці, значно менше
його в нирках та селезінці. Для визначення активності СДГ в сиворотці крові
використовували фруктозу [30].
Для оцінки тяжкості ендотоксикозу у хворих із ГГП плевральної порожнини
визначення тільки показників функціонального стану печінки є не достатнім, тому
в ході дослідження застосовували одночасно різні лабораторні показники
ендогенної інтоксикації.
Серед клінічних методів обстеже
- Київ+380960830922