РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРНІ РІЗНОВИДИ РЯДУ
2.1. Категорії ряду, однорідності й сурядності в структурі простого речення
Сурядний зв'язок, що поєднує сурядні частини складного речення, може поєднувати й однорідні компоненти простого речення. І якщо в реченні наявні однорідні компоненти, то таке речення не можна вважати простим у звичному розумінні. "Складне з семантичного погляду речення може збігатися або не збігатися зі складними реченнями з формально-синтаксичного боку" [40, с. 161].
Річ у тім, що складне з формально-синтаксичного погляду речення є завжди семантично складним, і просте з формально-синтаксичної точки зору речення може також бути семантично складним. Отже, сурядний зв'язок функціонує:
1) у формально простих, але семантично складних конструкціях: Все було застелено зеленим килимом природи (І. Нечуй-Левицький, т.2, с.73) = Все було застелено килимом + Килим був зеленим + Килим належав природі;
2) у формально й семантично складних конструкціях, що у свою чергу поділяються на елементарні складносурядні речення (Сонце світить і пташки літають) і конструкції, у яких має місце структурне ускладнення синтаксичних зв'язків між предикативними частинами (Слова - полова, але огонь в одежі слова - безсмертна, чудотворна фея, правдива іскра Прометея (І. Франко, т.14, с. 101). Пройшов теплий літній дощ - і дерева враз зазеленіли (Голос України. - 2002. - 113. - С.3) - причиново-наслідкові відношення), і неелементарні складносурядні речення (І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі (Т. Шевченко)).
Ядро категорії сурядності утворюють складні з семантичного й формально-синтаксичного поглядів сурядні конструкції, оскільки в них предикативно-аргументні відношення та відповідні їм предикативні частини виражені експліцитно.
З-поміж простих ускладнених речень, в яких функціонує сурядний зв'язок, найчисленнішу групу складають речення з однорідними компонентами.
В ускладненому простому реченні можуть бути наявними два і більше однорідних компоненти у позиції чи у субпозиції підмета, додатка, означення, обставини чи просто у субпозиції нульового вираження. Однорідними не можуть бути тільки ті компоненти, що становлять предикативний центр речення й містять у собі предикативні категорії. До таких компонентів належать ті члени речення, які в українській синтаксичній традиції називаються присудком і головним членом односкладного речення. Вони, як носії предикативності, складають ієрархічну вершину речення.
У лінгвістичній науці сьогодні речення з однорідними присудками кваліфікуються як складні. "Цей погляд має вагомі підстави. Його джерелом виступає реченнєвотвірна функція присудка: якщо в реченні більше, ніж один присудок, то речення є поліпредикативним, оскільки в ньому кілька разів виражена категорія модальності та синтаксичного часу" [77, с. 29].
Наявність у таких реченнях спільного підмета істотно відрізняє їх від "справжніх" складних як за конструктивними ознаками, так і за семантикою: Я завжи був великим оптимістом і дотепер не втратив віри у людей, у перемогу всього світлого над темрявою і злом (М. Коцюбинський, т.2, с. 54). Незабаром налетіла сиза хмара і вкрила блискуче сонце (Панас Мирний, т.2, с. 103). "Відмінність таких речень від двоскладних полягає в тому, що у двоскладному реченні семантико-синтаксичним ґрунтом виступає суб'єктно-предикативне відношення" [Там само, с. 30]. Можна погодитися з думкою М.І. Черемісіної, яка пропонує виділяти із системи простих і системи складних речень речення з двома й більше предикатами при одному спільному суб'єкті, так звані "моносуб'єктні" поліпредикатні конструкції [203, с. 276-279].
З-поміж загалу конструкцій із двома або кількома присудками й одним підметом слід виділити речення з однорідними присудками і складносурядні речення з одним підметом, що є спільним для обох частин складної конструкції. Треба також зважати на те, що "конструкції з двома або кількома присудками і одним підметом у всій їхній масі характеризуються чітко вираженою якісною неоднорідністю" [Там само, с. 42]. Ми переконані в тому, що коли речення з кількома присудками має такі ознаки, як 1) семантична самостійність; 2) окремішність інформативних значень словоформ, що претендують на роль репрезентантів предикативних центрів; 3) наявність певних семантико-синтаксичних відношень; 4) наявність між частинами предикативних відповідних смислових відношень, - то треба говорити про складносурядне речення з нулем підмета у другому компоненті. Якщо ж однорідними є субпозиції або ряд дієслів можна замінити більш загальним за змістом дієсловом, то слід вести мову про однорідні присудки.
Моносуб'єктні поліпредикатні конструкції поділяються на речення, в яких кожен присудок має при собі другорядні члени речення: Літа вже не мчать, як лошата прудкі в табуні, а повільно бредуть, як верблюди в піску марокканськім (Б. Олійник, т.1, с. 107); Ти нуртувавсь, заходив десь у думу, якій немає зачину і меж (О. Довгий. Пора конвалій, с.7); і речення, в яких тільки один з присудків має при собі другорядні члени речення: Стялися духи зла і доброти і не відступають нікуди з двобою (Б. Олійник, т.1, с.73).
Синтаксичні конструкції означеного типу, в яких кожний присудок має при собі другорядні члени, поділяються на речення, в яких при присудках наявні однотипні другорядні члени речення, і речення, в яких присудки мають різнотипні другорядні члени речення: Багатством твоєї завидної долі пишаюсь, вірністю твоїх сміливих синів горджусь (Д. Луценко, т.6, с.123); Завтра вранці він уже не йтиме шляхом з ясними дороговказами і не питиме cmуденої води з зелених криниць (О. Гончар, т.6, с.117); Був Карналь присутній при старті космічної ракети на Байконурі і ходив по царських палатах (П. Загребельний, т.4, с. 48).
"Однорідні означення виражаються звичайно прикметниками тієї самої значеннєвої групи - якісними, відносними або присвійними й характеризують предмет з погля