РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1 Дослідження кон'юнктури ринку вищої економічної освіти в Донецькій області
Одним із найважливіших показників, які характеризують сучасний стан освіти на Україні, є число приватних навчальних закладів, що постійно збільшується, і конкуренція між ними, яка стає все більшою. До конкурентної боротьби виявляються залученими й державні вищі навчальні заклади, точніше, та їхня частина, що орієнтується на прийом студентів на договірній основі.
Навчальні роки
Рис. 2.1. Динаміка чисельності студентів у вищих навчальних закладах
м. Донецька у 1992-2002 рр.
На рисунку 2.1 подано динаміку чисельності студентів, з якої видно, що, починаючи з 1995 року, вища освіта стає все більш масовою та популярною. Зараз у місті Донецьку й області діють 27 вищих навчальних закладів 3-4 рівнів акредитації, з них 16 - державних і 11 - приватних ВНЗ. У 1991 році в Донецькій області діяли тільки 10 ВНЗ (всі - державні). Починаючи з цього року, кількість вищих навчальних закладів і чисельність студентів почали зростати.
Автором було проведене дослідження ринкових переваг серед батьків абітурієнтів, абітурієнтів і студентів Донецьких навчальних закладів шляхом анкетування батьків абітурієнтів, і встановлено, що 44% опитаних вважають вищу освіту необхідною для їхніх дітей "в силу існуючих умов на ринку праці й престижності вищої освіти як такої".
Рис. 2.2. Розподіл загальної чисельності студентів по джерелах фінансування в 1996-2000 р., % [125-129].
Поряд зі зростанням чисельності студентів відбувається збільшення числа студентів, що вступають до державних навчальних закладів на комерційній основі. Ця тенденція відбита на діаграмі рисунка 2.2, розрахованій на підставі даних [125-129]. Аналізуючи дані рисунка 2.2, можна зробити наступні висновки:
1. У 1996-1997 навчальному році частка студентів, що навчаються в бюджетних групах, становила 60%; частка студентів, що вступили до державних ВНЗ на комерційній основі, - 30%; частка студентів, що вступили до приватних ВНЗ, - 10%.
2. У 1997-1998 навчальному році частка студентів, що навчається в бюджетних групах, складала 44%; частка студентів, що вступили до державних вищих навчальних закладів на комерційній основі, - 49%; частка студентів, що вступили до приватних ВНЗ, - 7%.
3. У 1999-2000 навчальному році частка студентів, що навчаються в бюджетних групах, становила 41%; частка студентів, що вступили до державних ВНЗ на комерційній основі, - 50%; частка студентів, що вступили до приватних ВНЗ, - 9%.
Таким чином, у період 1996-2000 р. наявна тенденція збільшення числа студентів, які вступили до навчальних закладів на комерційній основі (з 40% у 1996 році до 59% у 2000 році), - це свідчить про те, що освіта переходить у розряд платних послуг, причому попит на ці послуги не знижується.
Ринок послуг вищої освіти тісно пов'язаний з якістю вищої освіти. Якість вищої освіти невіддільна від соціальних аспектів результату освіти й при такому розумінні виявляється пов'язаною не тільки з остаточним результатом, але й з процесом навчання у ВНЗ.
Рівень якості освіти характеризується інтегральним показником якості складових частин: системи педагогічного персоналу, навчальних програм, рівня ерудиції студентів, інфраструктури ВНЗ, внутрішнього й зовнішнього середовища, що визначає життя навчального закладу.
Здебільшого на якість вищої освіти впливають два чинники: рівень кваліфікації викладацьких кадрів і стан матеріально-технічного забезпечення ВНЗ. На рисунку 2.3 показано й розраховано на підставі даних [125-129] динаміку чисельності професорів і доцентів у всіх вищих навчальних закладах м. Донецька за період 1992-2002 рр., що підтверджує тенденцію збільшення чисельності як професорів, так і доцентів за період 1992-1996 рр. і зменшення кількості штатних працівників ВНЗ (професорів і доцентів) до 1999 року.
Рис. 2.3. Динаміка чисельності штатних викладачів у Донецькій області,
що мають звання професора й доцента, за період 1992-2002 рр., чол.
Збільшення чисельності штатних працівників до 1995 року пояснюється відкриттям нових ВНЗ і хвилею популярності й масовості вищої освіти, початок якої приходиться на 1994-1995 роки. Зменшення чисельності професорів і доцентів, що працюють у штатному складі, пояснюється переходом викладачів до комерційних структур і скороченнями, які відбуваються як у державних, так і в приватних структурах. Проте, починаючи з 1999 року, знову наявне збільшення кількості штатних співробітників, пов'язане зі збільшенням заробітної платні й необхідністю в кваліфікованих кадрах як у державних, так і в приватних вищих навчальних закладах.
Законодавчим актом, який характеризує діяльність будь-якого ВНЗ, є акредитація. Її позитивні результати свідчать про те, що держава й суспільство довіряють вищому навчальному закладу (акредитація від латинського слова "кредо" - віра, довіра) готувати фахівців на певний строк, тому що якість підготовки у певному ВНЗ відповідає встановленим вимогам. Акредитація є водночас системою контролю в справі управління розвитком освіти. Її мета - забезпечити необхідний випуск кадрів певного гарантованого рівня, кваліфікації.
Акредитація передбачає проходження навчальним закладом трьох ступенів контролю якості навчання. Перша - самообстеження, коли силами викладацького складу ВНЗ дається оцінка стану навчально-методичної діяльності навчального закладу. Друга - атестаційна експертиза (атестація). Комісія з авторитетних експертів оцінює стан навчально-методичної діяльності ВНЗ, її відповідність вимогам з боку державних органів управління. Третя, найважливіша для навчального закладу, - акредитація, що дає навчальному закладу визначений статус і право видачі дипломів державного зразка. На початок 1999 року тільки 3 недержавних ВНЗ з 11 пройшли акредитацію та мали право видавати дипломи державного зразка. Тобто абсолютна більшість ВНЗ з недержавною формою власності не забезпечує належн