РОЗДІЛ 2
ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ ЗОВНІШНЬОЇ ЗОНИ
2.1. Зовнішня зона, як частина Передкарпатського прогину - її положення, межі і оточення
Передкарпатський прогин - це компенсаційна западина, яка виникла над крайовим швом на границі Карпатської складчатої області і Східноєвропейської платформи (Л.Т. Бойчевська, Б.М. Улізло, В.М. Щерба, Б.І. Ярош) . Прогин утворився в міоценовий час, протягом якого накопичувалася потужна товща молас. На південному заході моласи відкладалися на геосинклінальній флішевій крейдово-палеогеновій, а на північному сході - на платформовій верхньопротерозойсько- палеозойсько-мезозойській основах. Виходячи з цього, а також враховуючи тектонічні деформації, загальноприйнято ділити Передкарпатський прогин на дві зони - Внутрішню і Зовнішню [5].
Внутрішня зона розташована між Зовнішньою зоною і Складчастими Карпатами. Вона виповнена потужним комплексом нижніх молас (егерський - отнанзький яруси), які залягають на флішовій основі (крейда-палеоген).
До Зовнішньої зони Передкарпатського прогину віднесена область розповсюдження баденських і сарматських відкладів передгір'я Західних та Східних Карпат, а також територія, яка охоплює південні частини Молдови, Мунтенії і Олтенії. В межах останніх, крім міоценових, розвинуті осадові утворення пліоцену. Фундаментом зони є породи рифею, палеозою (кембрій, ордовик, силур, девон) і мезозою (юра, крейда) [13].
В Україні Зовнішня зона простягається з північного заходу на південний схід на відстань близько 300 км. Вона характеризується розвитком крупних розломів фундаменту, які обумовили її блокову будову. На північному сході Зовнішня зона межує з Західноєвропейською платформою та з Волино-Подільською плитою Східноєвропейської платформи по лінії трьох розломів, які кулісоподібно заходять один за інший - Городоцькому, Калуському і Стороженецькому. Південно-західною границею зони є поверхня регіонального Стебницького насуву, по якому породи Внутрішньої зони насунуті на Зовнішню. На глибині ця границя проводиться по Передкарпатському глибинному розлому.
Існує декілька схем тектонічного ройонування Зовнішньої зони (М.Р. Ладиженський, 1949; В.В. Глушко, 1958, 1959, 1968; В.Н. Утробін, 1958; В.Б. Соллогуб, 1959; В.І. Антіпов, 1959, 1960; В.С. Буров, 1963, та інші). Дана робота базується на схемі тектонічного районування Зовнішньої зони В.М. Щерби, І.В. Кілина, О.С. Щерби 1973, 1974, в якій зона поділена на Стороженецький, Угерсько-Косівський і Крукеницький блоки, які умовно прирівнюються до підзон.
В даній роботі розглядається Крукеницький блок і північна частина Угерсько-Косівського блоку (від Польсько-Українського кордону до Дашавського газового родовища).
2.2. Літолого-стратиграфічна характеристика і колекторські властивості відкладів Зовнішньої зони.
Весь розріз осадових порід Зовнішньої зони Передкарпатського прогину можна розділити на три стратиграфічні комплекси, які відповідають основним етапам геологічного розвитку території і відрізняються умовами осадонагромадження та тектонічною історією розвитку : палеозойський, мезозойський та міоценовий. Фундаментом зони є метаморфізовані породи рифейського комплексу. Відклади ріфею розкриті рядом свердловин в північно-західній частині прогину (Крукеницький блок), але повинні мати повсюдне поширення. Літологічно породи рифею представлені червоними, бурими, сірими, зеленувато-сірими філітами і хлорит-серицитовими сланцями. Товща метаморфізована і розсічена пегматитовими і кварцевими жилами і дайками.
Палеозойський комплекс в північно-західній частині Зовнішньої зони представлений породами кембрію, ордовику (?) та силуру (відклади девону зустрічаються тільки на крайньому південному-сході Зовнішньої зони). Він характеризує платформовий етап геологічного розвитку.
Породи, умовно віднесені до кембрію, мають майже повсюдне поширення і відсутні тільки у Крукеницькій западині. Товща порід складена флішеподібним чергуванням кварцитів і кварцитовидних пісковиків, алевролітів і чорних аргілітів. Аргіліти і алевроліти невапняковисті, сланцюваті, дуже ущільнені, слюдисті, темного і темносірого кольору. Деколи розріз майже повністю складений аргілітами з незначною кількістю проверстків алевролітів і кварцитоподібних пісковиків (площа Коханівка). Іноді кількість пропластків пісковиків і алевролітів збільшується (площа Рудки). Впевнено до кембрію віднесені породи, розкриті нижче 2200 м в свердловині Чорнокунцівська-1, (пробурена до глибини 2903 м в районі м. Судова Вишня), де в керні була знайдена макрофауна трилобітів. Структура порід складчаста.
Породи ордовицької системи достовірно не встановлені.
Силурійські відклади на більшій частині Зовнішньої зони відсутні. Розповсюджені вони на схід від Краковецького і Калушського розломів. В центральній частині Зовнішньої зони вони залягають вузькою смугою північного-північно-східного напрямку і розкриті свердловинами Угерсько-9 (глибина 2220 м), Держів-3. Літологічно породи представлені аргілітами темно-сірими невапняковистими і слабовапняковистими, слюдистими, серед яких зустрічаються прошарки темних вапняків і алевролітів. Вся товща інтенсивно дислокована, тріщинувата, з площинами ковзання. Породи повсюдно охарактеризовані фауною брахіопод, граптолітів, остракод і віднесені до борщовського горизонту лудловського ярусу [14, 15].
Максимальна товщина палеозойських відкладів (71 м) пройдена свердловиною Рудки-300 (інтервали залягання 4430 - 4501 м).
Відкрита пористість пісковиків і алевролітів рифею та палеозою становить 0,4 - 6 %, а проникність досягає 0,1х10-3 мкм2. За даними кернового матеріалу, породи цього віку сильно тріщинуваті. Особливо густа сітка тріщин приурочена до зон розломів. При випробуванні цих відкладів на площах Коханівка, Рудки, Хідновичі та інших в свердловинах отримані припливи пластових вод з дебітами, що досягали декількох кубометрів в добу.
Мезозойський стратиграфічний комплекс складений відк
- Київ+380960830922