Ви є тут

Управління інвестиційною діяльністю малих підприємств

Автор: 
Селінкова Олена Миколаївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
3404U002875
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
Механізм управління інвестиційною діяльністю в забезпеченні ефективного функціонування малих підприємств
2.1. Сучасний стан інвестиційної діяльності малих підприємств

В економічному розвитку малих підприємств першочергову роль відіграє фінансове забезпечення технічного і техніко-технологічного розвитку їх виробничої бази. Як зазначав класик економічної науки Й.Шумпетер "функція підприємництва полягає головним чином у революційному реформуванні виробництва шляхом використання усіх технічних та технологічних новаторських можливостей для випуску старих товарів новими методами, освоєння нових видів товарів та послуг, відкриття нових джерел сировини, ринків, реорганізації виробництва".
Сучасний стан розвитку малих підприємств свідчить про їх поступове збільшення. Однак, разом з тим, їх розвиток відбувається нединамічно. (Рис. 2.1).
Рис. 2.1
Розраховано по: [14, с.11].

Причини такої тенденцій полягають у наступному.
Найбільш активний розвиток малого підприємництва, і малих підприємств зокрема, в Україні відбувався у 1992 році, після прийняття основних законів України "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", "Про оподаткування доходів підприємств і організацій". Темпи росту кількості малих підприємств за цей період склав 43,9 відсотка. Одним із головних позитивних факторів для їх розвитку на той час були пільги в оподаткуванні новостворених малих підприємств, які звільняли від оподаткування прибутку у перші два роки діяльності. Наступне погіршення загальної економічної ситуації в країні та зміна державної податкової політики (зняття зазначених податкових пільг) спричинили зниження активності діючих малих підприємств, що відобразилось на зменшенні кількості створення нових.
Наступне різке збільшення кількості малих підприємств в Україні було викликане реалізацією Програми розвитку малого підприємництва в Україні протягом 1997-1998 років. Реалізація заходів зазначеної Програми була дуже вдалою складовою механізму управлінської і регулюючої функції держави у той період, у результаті чого умови діяльності суб'єктів малого підприємництва у 1997 році поліпшуються. Наслідком цього стало збільшення кількості діючих малих підприємств, у порівнянні з попереднім роком, майже на 42 відсотки. Проте фінансово-економічна криза 1998 року, яка охопила економіку країни, позначилась на розвитку малих підприємств: у 1998 році темпи їх створення кількості зростали на 27,3 відсотка проти 42 у 1997 році. Таким чином, уповільнення темпів росту кількості малих підприємств в Україні свідчить про втрату ними важливої інституційної ролі - формування потужного прошарку підприємств, спроможних повноцінно працювати в економіко-правових умовах розвинених ринкових відносин. Навряд чи підприємці-фізичні особи у змозі виконувати зазначені функції. Фактично політика підтримки малого бізнесу до надання спеціальних умов для підприємців-фізичних осіб через досить низьку граничну межу визначення малого підприємства (до 50 осіб) означає, що малий бізнес в Україні виконує соціальні функції, які не в змозі виконувати держава через бюджетні обмеження.
Не менш важливе значення має показник чисельності зайнятих на малих підприємствах, який відображає вплив на ринок зайнятості населення, тобто виконання соціальних функцій для економіки країни. Важливу роль, яку малі підприємства відіграють в економіках розвинених країн, підтверджує той факт, що кількісно вони складають близько 95 відсотків загальної кількості підприємств [14, с.19] і надають до 70 відсотків робочих місць, а також створюють велику частку нових, у тому числі й у сфері високих технологій. В Україні у порівнянні з ринково розвиненими країнами сьогоднішні масштаби розвитку малих підприємств залишаються занадто малими: у 2002 році на них працювало 1932,1 тис. осіб, що складає 13,2 відсотка працівників, зайнятих в усіх галузях економіки України (Рис. 2.2).
Рис. 2.2
Джерело: [64, с.25].

Водночас, порівнюючи Україну з країнами СНД, слід зазначити, що за оцінкою Виконавчого Комітету СНД щодо частки населення зайнятого у малому бізнесі, зазначені показники складають в Вірменії, Білорусі, Казахстані - 5 відсотків, Киргизстані - близько 4 відсотків, у Туркменістані і Узбекистані - близько 3 відсотків, у Таджикистані - трохи більше 1 відсотка [18, с.185].
Крім того, в Україні на сьогодні існує тенденція зменшення середньорічної кількості працюючих на малих підприємствах протягом останнього десятиріччя майже у чотири рази (з 25 осіб у 1991 році до 8 у 2002), що є наслідком розповсюдження застосування фіксованого податку фізичними особами з правом найму робітників. Це може стати загрозою для розвитку малих підприємств в Україні, а саме - втрачається кваліфікація персоналу. Так, у 2002 році за видом економічної діяльності 40,2 відсотка малих підприємств займалися торгівлею, 15,6 відсотка - здійснювали операції з нерухомістю, надавали послуги, 4,6 відсотка - функціонували на транспорті [14, с.19]. У той же час важливим і позитивним є той факт, що у виробничій сфері, де організація бізнесу потребує значного фінансового капіталу (Рис. 2.3), вузькоспеціалізованої кваліфікації працівників, також спостерігається поступове збільшення кількості малих підприємств (у 2002 році у промисловості діяло
16,1 відсотка підприємств проти 15,8 відсотка у 2000 році, у сільському господарстві - 4,6, у будівництві - 8,5)
Рис. 2.3
Джерело: [14, с.19].
Таким чином, дуже повільно, але відбувається збільшення частки промислових малих підприємств, які є більш схильними до вдосконалення виробничо-технологічного процесу, впровадження нововведень і розширення виробництва ніж підприємства нематеріальної сфери (Рис. 2.4).
Зазначене є наслідком недосконалої податкової і амортизаційної політики держави, значною кількістю адміністративних перешкод, відсутністю державної підтримки малих промислових підприємств і порівняно з цим швидким обігом капіталу та прибутковістю підприємств