Ви є тут

Розробка складу та технології м'якої лікарської форми для лікування тромбофлебіту

Автор: 
Загорій Гліб Володимирович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
3404U002925
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2

ОБ'ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1. Теоретичне обґрунтування складу мазі комбінованої дії для лікування тромбофлебіту

Мета нашої роботи - створення нового лікарського препарату для місцевого лікування тромбофлебіту. Ураховуючи етіопатогенез цього захворювання, складові мазі повинні мати протизапальну, протимікробну, антикоагуляційну, мембраностабілізуючу активність.
Аналізуючи дослідження провідних зарубіжних фармацевтичних фірм по створенню засобів місцевої дії для лікування тромбофлебіту, можна зробити висновки, що їх успіхи пояснюються не тільки створенням нових, а і, в значній мірі, розробкою принципово нових лікарських форм на базі відомих діючих речовин. Створення таких лікарських форм економічно доцільне, тому що діючі речовини, які випускаються вітчизняною промисловістю, одержали клінічне визнання для використання у медичній практиці.
Ураховуючи вищевикладене, в якості діючого інгредієнту мазі, що розробляється, ми вважали за доцільне використати нестероїдний протизапальний засіб - кислоту мефенамінову з вираженою протизапальною й анальгезуючою активністю, яка, на відміну від відомих засобів цієї групи, малотоксична і рідко викликає побічні явища.
Особливу роль в терапії варикотромбофлебітів відіграють антикоагулянти, з яких найбільш перспективним засобом лікування гострого тромбофлебіту є гепарин. Як свідчать дані літератури, у більшості випадків достатньо місцевого використання гепарину, який проявляє належну антитромботичну та протизапальну дію та не викликає змін системного гемостазу. Гепарин не тільки гальмує коагуляцію крові, перешкоджає утворенню фібрінових тромбів, переважно у венах, але одночасно знижує в'язкість крові і перешкоджає агрегації тромбоцитів. До того ж гепарин пригнічує активність гіалуронідази, блокує синтез арахідонової кислоти, що обумовлює його судинозміцнювальні та протизапальні властивості. Все це дало підстави для включення гепарину натрію до складу мазі.
Порушення функціонального стану судин мають велике значення у патогенезі тромбофлебіту, в зв'язку з чим до складу мазі нами введено троксерутин, який є унікальним протектором венозної стінки та проявляє виражену протизапальну дію, зменшує проникність капілярів.
Зважаючи на те, що одним з ускладнень тромбофлебіту є перехід у гнійне запалення з утворенням абсцесів і флегмон, визнано доцільним ввести до складу мазі мірамістин, який має виражені антимікробні властивості. Мірамістин - місцевий антисептичний засіб, який являє собою поверхнево-активну речовину, що має, крім антисептичної, протимікробну та місцевоімуностимулюючу дію [125, 132]. Механізм імуностимулюючої дії мірамістину полягає у активації Т- і В-лімфоцитів. Клінічні та експериментальні дослідження багатьох авторів свідчать про пригнічення різних ланок імунітету при оклюзивних станах периферичних судин. Ось чому мірамістин в умовах порушеного кровообігу є оптимальним протимікробним засобом.
Мірамістин з успіхом використовується в загальній хірургії, дерматології, урології та гінекології для лікування гнійно-запальних процесів. Відзначено, що під дією цього антисептика стійкість бактерій та грибів до антибіотиків знижується.
З метою поліпшення проникнення діючих речовин до глибоких шарів дерми, до складу мазі нами був введений димексид, який має властивості швидко проникати крізь пошкоджену шкіру, транспортувати, депонувати і пролонгувати при цьому надходження багатьох лікарських речовин. Димексид має також протизапальну, антигістамінну, анальгетичну, антисептичну, фібрінолітичну дії, виявляє виражену антирадикальну дію, що сприяє стабілізації мембран, попередженню розвитку вторинних некрозів, стимуляції ранозагоєння. Він малотоксичний, добре переноситься хворими і рідко викликає побічні реакції.
Таким чином, теоретичне обґрунтування складу мазі дало можливість прогнозувати комплексну дію, зокрема протизапальну, протимікробну, антикоагуляційну, мембраностабілізуючу та анальгетичну.

2.2. Характеристика об'єктів дослідження

Троксерутин (Troxerutinum) ФС 42У-1-1227-01
Три-7,3',4'-О-(?-гідроксиетил)рутозид

Де: R=-CH2-CH2-OH
C33H42O19
М.м. 742,3
Дрібнокристалічний порошок слабко-жовтого або жовтого кольору, зі слабким характерним запахом. Гігроскопічний. Легко розчинний у воді, практично не розчинний у 96% спирті і хлороформі.

Гепарин натрия (Heparin sodium) ФС 42У-20-959-00

М.м.16 000
Аморфний порошок білого кольору, без запаху. Легко розчинний у воді та ізотонічному розчині натрію хлориду. рН 1% водного розчину 6,0-7,5

Кислота мефенамінова (Mefenamic acid) ЄФ 1999, С 617.

С15Н15NO2
М.м.241,3

Білий дрібнокристалічний порошок, практично не розчинний у воді, мало розчинний у спирті. Розчиняється у розведених лужних розчинах. Проявляє поліморфізм.

Мірамістин (Myramistinum) ВФС 42-2047-91

С26Н47CLN2O H2O

М.м. 457,1

Дрібнокристалічний порошок білого кольору, без запаху. Легко (повільно) розчинний у воді, спирті, хлороформі. рН 0,1% водного розчину 4,5-7,5.

Димексид (Dimexidum) ВФС 42-1166-81.
Диметилсульфоксид

H6C2OS М.м. 78,13

Безбарвна прозора рідина із специфічним запахом. Гігроскопічний. Змішується в усіх співвідношеннях з водою, спиртом етиловим, гліцерином, концентрованими хлороводневою і оцтовою кислотами, практично не розчиняється в ефірі, бензолі, не змішується з оліями і кремнійорганічними рідинами:есилоном-4 і есилоном-5. Дає продукти приєднання з кислотами, які характеризуються оксидною дією, натрію перхлоратом. галогенангідридами кислот, не стійкий до нагрівання.
Значення рН 25% водного розчину 6,0-7,0 (потенціометрично, ДФ XI, вип. 1, С.