РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНА СИСТЕМА БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ В УКРАЇНІ
2.1. Нагляд на етапі створення, державної реєстрації та
ліцензування банків
Вступний контроль є важливою складовою банківського нагляду, оскільки обмежує можливість здійснення банківських операцій тільки тими суб'єктами, які мають ліцензію на право займатись банківською діяльністю [94, с.19]. На цій стадії банківський нагляд зобов'язаний не допускати до банківської діяльності фахівців з недостатніми професійними навичками, засновників з незадовільним фінансовим станом, запобігати можливості проникнення в банківську сферу кримінального капіталу та кримінальних структур.
Хоча сьогодні в Україні створюється небагато нових банків, це питання залишається дуже важливим. По-перше, банки створюються і створюватимуться, а по-друге, в процесі народження нового банку потрібно вирішувати такі питання, відповіді на які є дуже важливими для ефективної роботи не тільки новостворюваних, а й уже діючих банків.
У вступному контролі розрізняють два етапи: реєстрацію банку як юридичної особи і надання ліцензії на здійснення банківських операцій.
У законодавстві майже всіх країн процес реєстрації банків набагато складніший за реєстрацію будь-якого іншого суб'єкта підприємницької діяльності і вимагає задоволення низки передбачених законом вимог [137, с.49-95]. Це cтосується і законодавства України, де механізм створення і реєстрації банків регулюється законами "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", а також Положенням про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень [88].
У Законі України "Про банки і банківську діяльність" викладено порядок реєстрації новостворюваного банку, а також наведено перелік документів, які подаються до Національного банку України для його державної реєстрації.
Основними в пакеті документів, необхідних для державної реєстрації, є установчі документи, на яких ґрунтуватиметься уся подальша діяльність банку. До них належать: рішення про створення банку (протокол установчих зборів), установчий договір та статут банку.
Установчий договір - це документ, який свідчить про рішення (або згоду) юридичних чи фізичних осіб заснувати комерційний банк. Договір складається у вільній формі, але в ньому мають бути відомості про:
- організаційно-правову форму банку;
- напрями та мету діяльності;
- склад засновників (учасників), їх найменування та місцезнаходження (телефон, платіжні реквізити, паспортні дані фізичних осіб);
- склад і компетенцію органів управління банку та порядок прийняття ними рішень, порядок внесення змін до установчих документів;
- особу, уповноважену укладати договори та діяти від імені засновників (учасників);
- розмір, порядок і строки формування статутного капіталу банку;
- відповідальність сторін за невиконання взятих на себе зобов'язань;
- порядок розподілу прибутків і покриття збитків банку;
- порядок реорганізації та ліквідації банку;
- кількість та розмір часток кожного з учасників і порядок унесення ними вкладів (для товариств з обмеженою відповідальністю).
Статут банку є основним документом, який визначає напрям його діяльності та регулює відносини засновників із державними органами, клієнтами та між собою. Як і установчий договір, статут банку складається у довільній формі, затверджується установчими зборами і підписується головою правління банку.
Обов'язковими є відображення у статуті відомостей про:
- повну і скорочену назва банку та його місцезнаходження;
- організаційно-правову форму та перелік законів, на підставі яких створюється і діє банк;
- перелік видів діяльності, банківських та інших операцій, які має намір здійснювати банк на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку;
- порядок і строки формування статутного капіталу;
- кількість часток, паїв у статутному капіталі, розмір часток кожного з учасників (якщо банк створено як товариство з обмеженою відповідальністю, кооперативний банк). Статут банку, заснованого як акціонерне товариство, має містити також відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, форми випуску, кількість акцій, що купуються засновниками і акціонерами, строк і порядок виплати частки прибутку (дивідендів), яка проводиться один раз на рік за підсумками року. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, яка перевищує 10% статутного капіталу акціонерного товариства;
- інші положення, що не суперечать законодавству України.
Важливим моментом при реєстрації банку є високий рівень вимог до його засновників та акціонерів (пайовиків), участь яких у банку є істотною. На сучасному етапі, коли необов'язковість у справах стала чи не ознакою гарного тону, а шахрайство, корупція та кримінал уразили практично всі верстви суспільства, підвищена увага до складу та якості засновників (учасників) банку, задовільності їх фінансового стану і бездоганної ділової репутації тим більше необхідна.
Вимоги до учасників банку можна поділити на три групи: загальні, кількісні та якісні.
Загальні вимоги щодо учасників банку відображено у ст. 14 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положенні про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень (п. 1.7). Проте, на наш погляд, ці вимоги слід доповнити вимогою заборонити засновникам виходити із складу учасників банку протягом певного періоду з дня його реєстрації (тобто повністю або частково вилучати свою частку із статутного капіталу банку). Сьогодні в Україні вже є прецедент, коли після реєстрації банку один із його засновників відмовився внести свою частку статутного капіталу навіть до отримання банківської ліцензії та початку здійснення банком своєї діяльності. Тому таку вимогу ми вважаємо доцільною.
Кількісні вимоги стосуються загальної кількості учасників та їх часток у статутному капіталі. За законодавством учасників банку має бути не менше двох,