РОЗДІЛ 2
ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ,
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Робота виконувалася протягом 2001-2003 рр. на кафедрі клінічної діагностики Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького та лабораторії науково-виробничого центру з вивчення пріонних інфекцій Інституту біології тварин УААН. Частина досліджень проводилася у клініці кафедри внутрішніх хвороб Аграрної академії м. Вроцлав, Польща. Гістологічні дослідження біоптатів печінки проводили у лабораторії кафедри патологічної анатомії і гістології Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького.
Матеріалом для дослідження були кози місцевих та альпійської порід віком від 6-ти місяців до 7-ми років із приватних та колективних господарств Львівської області (Перемишлянський, Золочівський, Жидачівський райони), міста Львова, а також ті, які знаходилися на лікуванні у клініці кафедри внутрішніх хвороб Аграрної академії м. Вроцлав, Польща.
Робота виконувалась за наступним планом:
а) дослідження клінічного статусу, функціонального стану та структури печінки у клінічно здорових кіз;
б) вивчення симптомів і функціонального стану печінки у кіз при експериментальному відтворенні токсичної гепатодистрофії та гострого некрозу печінки з урахуванням прижиттєвих змін структури органа;
в) встановлення взаємозв'язку між функціональними та структурними змінами печінки у кіз, хворих на гепатодистрофію;
г) розробка інформативних методів клінічної та лабораторної діагностики хвороб печінки залежно від морфологічних змін паренхіми;
д) розробка, апробація, експериментальне і теоретичне обґрунтування методів лікування кіз за патології печінки.
Для вирішення поставленого завдання вивчали клінічний статус і функціональний стан печінки у 39 клінічно здорових кіз, а у 8-ми - досліджено біоптати печінки.
При виконанні роботи використовували такі методи. Проводили повне клінічне дослідження тварин, звертаючи увагу на колір видимих слизових оболонок, склери та непігментованих ділянок шкіри, межі печінки (перкусією за останнім ребром, у 12-му, 11- та 10-му міжребер'ях), болючість у ділянці печінкового поля (проникаючою пальпацією та вібраційною перкусією у 12-му, 11- та 10-му міжребер'ях).
У крові визначали кількість еритроцитів (пробірочним методом), величину гематокриту (мікрометодом у модифікації Й. Тодорова), вміст гемоглобіну (геміглобінціанідним методом). На основі цих даних розраховували середній об'єм еритроцита, вміст гемоглобіну в одному еритроциті (ВГЕ), колірний показник (КП). Проводили підрахунок кількості лейкоцитів (пробірочним методом), виводили лейкограму - за Філіпченком.
Білоксинтезувальну функцію печінки вивчали за рівнем у сироватці крові загального білка (біуретовою реакцією та рефрактометром), альбуміну (з бромкрезоловим зеленим) і білкових фракцій (методом електрофорезу в поліакриламідному гелі), а також шляхом виконання колоїдно-осадових проб (сулемової та тимолової). Вуглеводну функцію печінки досліджували за рівнем глюкози у крові (ензиматичним глюкозо-оксидазним методом та реакцією з ортотолуїдиновим реактивом), сечовиноутворювальну - за кількістю сечовини у сироватці крові (реакцією з діацетилмонооксимом), креатинінутворювальну - шляхом визначення креатиніну у сироватці крові (кольоровою реакцією Яффе), пігментну - за вмістом у сироватці крові загального та кон'югованого білірубіну методом Єндрашика і Грофа (1938) у модифікації В.І. Левченка і В.В. Влізла (1987). Стан клітин печінки оцінювали за активністю у сироватці крові індикаторних (для печінки) ферментів: аспарагінової (АСТ) та аланінової (АЛТ) трансфераз - методом Рейтмана і Френкеля (1957), гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) - реакцією з L-?-глутаміл-4-нітроаніліном, лужної фосфатази (ЛФ) - реакцією з фенілфосфатом та за результатами гістологічних досліджень біоптатів печінки.
Біопсію (пункцію) печінки проводили в 11-му міжреберному проміжку правого підребер'я попередньо встановивши поле печінкового притуплення за допомогою перкусії (сліпа пункція) та у 9-му, 10-му або 11-му (прицільна пункція) на 8-10 см нижче лінії поперекових відростків грудних хребців. Прицільну пункцію виконували під контролем ультразвукового приладу USG Microimager 2000 фірми Ausonics з секторовою головкою 5 мГц. Перед виконанням біопсії печінки у місці вколювання пункційної голки вистригали шерсть, мили та дезінфікували (70 %-ним спиртом і 5 %-ним спиртовим розчином йодом) шкіру, проводили місцеву анестезію (2 %-ним розчином лідокаїну). В окремих випадках виконували премедикацію тварин шляхом внутрішньом'язового введення 2 %-ного розчину ксилазину (Xylazin) в дозі 0,025 мл на 10 кг маси тіла у поєднанні з внутрішньом'язовим введенням атропіну сульфату 0,6 мг на кг маси тіла. Для біопсії печінки використовували голки американського виробництва (Tru-cut-Biopsienadel, фірми Travenol Laboratories Ins.) та напівавтоматичні голки типу Tru-cut фірми Cook діаметром 1,6 мм, завдовжки 200 мм, з віконечком для біоптату завдовжки 20 мм. Для полегшення проходження пункційної голки через шкіру, у останній робили невеликий отвір надрізаючи її кінчиком скальпеля. Після одержання біоптату його вивчали макроскопічно, враховуючи колір, консистенцію, суцільність. Для гістологічних досліджень одержаний біоптат фіксували у 10 %-му розчині формаліну, після відповідних обробок виготовляли препарати, які фарбували гематоксиліном та еозином і вивчали структуру печінки.
Розвиток патологічних процесів у печінці кіз, симптоми, функціональний стан та структуру органа вивчали після експериментального відтворення токсичної гепатодистрофії (5 тварин) та гострого некрозу печінки (3 тварини), аналізуючи результати клінічних досліджень, показники білкового, пігментного і вуглеводного обміну, сечовино- та креатиніноутворювальної функцій, активності АСТ, АЛТ, ГГТ і ЛФ. Структуру печінки досліджували за допомогою гістологічного аналізу 16 біоптатів.
Токсичну гепатодистрофію у кіз змодельовували внутр