Підприємництво в аграрній сфері в умовах трансформації економіки України.

РОЗДІЛ 2
НАПРЯМИ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
2.1. Трансформація механізму функціонування особистих селянських господарств
Прийнято вважати, що на селі мале підприємництво існує у формі селянських (фермерських) господарств, кооперативів та малих підприємств, але до цього списку можуть бути включені також товарні особисті селянські господарства (ОСГ) населення, які слід виділяти як особливе вітчизняне явище. У більшості країн Європи функціонування особистих підсобних господарств населення (віднедавна - ОСГ [70, 27]) - це важливий індивідуальний спосіб виживання селянства і частини міського населення. Так, у Болгарії частка таких господарств у землекористуванні становила у 1999 р. 14%, в Угорщині - 30,3%, в Литві у 1997 р. - 24,5% [138, 57].
Особисте підсобне господарство виникло у 30-ті роки ХХ ст. як допоміжне до громадського, необхідне для забезпечення селян продуктами і перетворилося у суттєве джерело сільськогосподарських продуктів [105, 347]. Підсобні згідно з юридичною термінологією, форми господарювання давно перетворились для багатьох власників в основні, як щодо забезпечення продуктами, так і стосовно доходів.
До товарного особистого підсобного господарства населення донедавна відносили господарство, в якому виробництво продукції перевищує обсяги, необхідні для споживання в домашньому господарстві. Цей надлишок продуктів реалізується як товар на ринку. Таким чином ми вважаємо товарне особисте селянське господарство формою малого підприємництва, яка широко розповсюджена на селі та є найбільш масовою.
Становлення високотоварних господарств населення можна вважати етапом, що сприяє формуванню фермерського господарства. В ОСГ найбільш вдало поєднано два види трудових відносин - підприємця і працівника. Проте, у тривалій перспективі ця форма господарювання повинна зазнати глибоких трансформацій.
Необхідно зазначити, що згідно закону України "Про особисте селянське господарство", його метою є особисте споживання, реалізація надлишків та надання послуг [65, 232]. Більше того, Стаття 1 Закону відзначає, що ведення ОСГ не відноситься до підприємницької діяльності. З точки зору юриспруденції, це означає, що ОСГ не підпадають під дію Закону України "Про підприємництво", отже з них не будуть відраховуватися податки, якими обкладаються підприємці та юридичні особи. Проте, з наукової точки зору, на нашу думку, Закон містить протиріччя, оскільки Стаття 1 передбачає, що члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик, а Стаття 7 дозволяє вільно розпоряджатися належним майном, виробленою сільськогосподарською продукцією, продуктами її переробки та зовнішньоекономічну діяльність. Тобто згадуються риси, в першу чергу притаманні підприємництву - економічна свобода, самостійність і ризик.
Крім того, Законом передбачається , що члени ОСГ можуть відноситися до категорії зайнятого населення, як і приватні підприємці. На них також розповсюджуються обов'язки щодо сплати загальнообов'язкових податків - прибуткового податку з громадян, податку на землю, відрахувань до Пенсійного фонду та соцстраху.
Отже, Закон є свідченням офіційного визнання державою ОСГ як форми діяльності, оскільки до прийняття закону ОСГ перебували в сфері "сірої" економіки. Крім того, він частково вирішує проблеми оподаткування. Проте, помилковим, на нашу думку, є не відносити ОСГ до підприємницьких форм. Крім того, оподатковування діяльності членів ОСГ вважаємо завчасним, а передбачену Законом практику оцінки розрахункового місячного доходу (а отже, критерії зайнятості та оподаткування) для кожного регіону з часом необхідно замінити на методику визначення доходів кожного конкретного господарства.
Виокремлюють господарства з найслабшим, середнім і високим потенціалом. У господарствах зі слабким потенціалом є один чи два пенсіонери, які не працюють, зосереджено до 0,5 га землі, а продукцію виробляють головно з метою задоволення власних потреб у продуктах харчування. Господарства із середнім потенціалом налічують до трьох осіб, які володіють до 1,0 га землі і які працюють з метою повного самозабезпечення сім'ї продуктами харчування та часткової реалізації їх на ринку. І нарешті, у господарствах з високим потенціалом, є особи молодого та середнього віку, а також їхні діти чи батьки, які обробляють до 2 га землі. Головна мета ведення таких господарств - орієнтація на переважну реалізацію продукції для задоволення матеріальних і духовних потреб членів родини. Для абсолютної більшості цих господарств характерна широка спеціалізація.
У розвитку особистих селянських господарств населення простежуються стійкі тенденції до зростання, збільшення кількості землевласників і землекористувачів, розширення розмірів земельних ділянок. До 2003 р. відбувалося збільшення поголів'я худоби, зростання виробництва валової аграрної продукції та її частки в загальному виробництві продукції сільського господарства [119, 3]. Особисті селянські господарства, що обробляють в середньому 5% сільгоспугідь виробляли в останні десятиліття близько третини валової сільськогосподарської продукції, а на початок 2003 р. виробили 59,9% валової продукції сільського господарства [206, 14].
В той же час, у Львівській області ОСГ протягом 2000-2001 рр. виробляли 89,0% продукції сільського господарства, а у 2002 році - 90,3% [189, 127]. Одночасно зросли доходи населення від продажу продукції ОСГ. У 1992 році питома вага цих грошових доходів становила 3,1%, а в 2000 році - 5,1% в їх загальній структурі [33, 103]. Водночас слід відмітити наступне. Той факт, що ОСГ виробляють близько 60% сільськогосподарської продукції пояснюється не стільки за рахунок зростання виробництва в приватному секторі, скільки за рахунок падіння виробництва в колективному секторі. Слід також зазначити, що рівень товарності ОСГ складає всього 12-18% і не може забезпечити продовольчу безпеку країни [142, 20]. Отже не всі ОСГ є підприємницькими структурами, але вони мають поте