РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ, ОБ'ЄКТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Для вирішення поставлених задач був використаний комплексний підхід, що включає вивчення клінічних проявів захворювання, оцінку імунологічної реактивності і балансу енергозабезпечення загальної резистентності організму.
Загальна методика проведення досліджень включала два основних етапи. Перший - збір анамнезу, клініко-морфологічне, імунологічне обстеження хворих і оцінка балансу енергозабезпечення механізмів загальної резистентності з урахуванням віку, ступеня активності і поширеності процесу, наявності супутніх захворювань і їхньої санації. На основі аналізу отриманих даних визначали характер і обтяжливість процесу, особливості його перебігу. На другому етапі проводилася порівняльна оцінка ефективності медикаментозної терапії елімінованої чи сполученої з фізіотерапевтичними впливами. Оцінка ефективності проводилася на підставі аналізу клінічних, цитологічних, імунологічних і гістохімічних показників за даними попередніх досліджень і результатами, що були отримані по закінченні курсу.
2.1. Матеріал досліджень
В основу даної роботи покладено спостереження над 104 хворими (чоловіків - 90; жінок - 14), у віці від 18 до 59 років, що звернулися по допомогу до урологічного кабінету центра "Він і Вона". Статевікова характеристика вибірки й основні клінічні показники цієї когорти осіб, її складових, наведені в таблиці (табл 2.1).
Як випливає з таблиці (табл 2.1), основну частину обстежених чоловіків і жінок складали особи у віці 21-30 років (40% серед чоловіків; 54% - серед жінок). Другою по частоті була вікова група 31-40 років (25,6% - серед чоловіків і 25,0% - серед жінок). У групі чоловіків, що звернулися, було 4 тих, вік яких був у межах 55-59 років.
Таблиця 2.1
Загальна характеристика обстежених хворих
СтатьВіковий
інтервал ВсьогоТривалість захворювання, місяціОсновний
діагнозСупутні
захворювання<2021-3031-40>40>0,5>1Ч16362314906030Підгострий
уретрит - 90Хронічний простатит - 8Ж5136-24213Підгострий
вульвовагініт - 8
Підгострий
цервіцит - 16Хронічний
аднєксит - 16
Тривалість захворювання більшості обстежених перевищувала два тижні. Особливо слід зазначити, що в 33,4% чоловіків тривалість захворювання перевищувала 1 місяць, це були в основному особи, що вирішили перевірити своє здоров'я в зв'язку з неблагонадійністю свого партнера і не пред'являли ніяких скарг із боку урогенітальної сфери. Серед жінок число таких хворих значно менше, всього 15,6%. У результаті комплексного обстеження основним діагнозом у чоловіків був підгострий уретрит.
У жінок у 75% випадків діагностувався підгострий цервіцит, і в 25% випадків - підгострий вульвовагініт. У 8 чоловіків супутнім захворюванням був хронічний простатит різних стадій. Четверо хворих у віці 55-59 років і 4 хворих у віці 44-47 років.
У жінок супутнім був хронічний аднєксит, що визначався у всіх обстежених з підгострим цервіцитом.
Відповідно до задач роботи всі обстежені були розділені на 3 групи:
І група - 33 хворих з діагнозом підгострий уретрит грибкової етіологии чи підгострий цервіцит, що одержували стандартне лікування (комплекс 1).
ІІ група - 44 хворих з діагностованим мікозом урогенітальної сфери, у курс лікування яких включені ВЛОК і електрофоретичні грязьові аплікації (комплекс 2).
III група - 34 хворих з мікозом урогенітальної сфери, що одержали розроблений комплекс лікування і зменшену дозу протимікозних медикаментозних засобів: нізорал - 150 мг і дифлюкан - 150-200 мг (комплекс 3).
Діагноз мікозу урогенітальної сфери встановлювався на підставі комплексу клінічних, морфологічних, цитологічних досліджень.
2.2. Методи досліджень
2.2.1. Цитологічні дослідження
Перший етап роботи починався з докладного з'ясування в хворих тих причин, що змусили їх звернутися в урологічний кабінет. Особлива увага приділялася питанням появи перших скарг. Деталізувався час їхньої появи, характер розвитку, виразність. Ретельно з'ясовувалися обставини попередні появі скарг, наявність і виразність супутніх захворювань. Об'єктивний огляд був спрямований на виявлення морфологічних проявів захворювання. Ретельно оцінювалися елементи захворювання, їхня виразність, ступінь поширення, час появи.
Поряд із загальноприйнятими поліклінічними дослідженнями (загальний аналіз крові, сечі) проводилося цитологічне дослідження мазків-зіскрібків для верифікації.
Для одержання мазків-зіскрібків, з уретри в чоловіків чи зі слизової піхви в жінок стерильною ложечкою Фолькмана чи одноразовим йоржиком забиралися поверхневі шари слизової. Уміст переносився на предметне скло і розтягувався по його поверхні. Отримані мазки фіксували в парах формаліну протягом 2 годин, потім висушували на повітрі. Отримані препарати офарблювали генціанвіолетом по Боголєпову у PAS-модифікації Хочкіс-Макманіус і піддавали дослідженню за допомогою світлового мікроскопа. При мікроскопії оцінювалася наявність мікозних тіл, їхня структура, кількість у поле зору. Одночасно оцінювалася тканинна реакція - структурні зміни епітелію, наявність і особливості структури нейтрофілів, лімфоцитів, тощо.
2.2.2. Імунологічні дослідження
Дослідження основних ланок імунного статусу проводилося на початку і наприкінці курсу лікування по наступним тестах: визначення загальної кількості лейкоцитів і лімфоцитів; відносна й абсолютна кількість Т- і В-лімфоцитів (Е-РОК) за Mendes N.E. (1973); чисельність теофілінрезистентної (Т-хелперы) (ТФР-РОК) і теофілінчутливої (ТФЧ-РОК) популяцій Т-лімфоцитів за Пантелєєвою Е.С. (1982), співвідношення субпопуляцій Т-лімфоцитів. Лімфоцити виділялися з периферичної крові хворих на середовищі виділення фіколл-ізопак, при градієнті густини 1,077. Гуморальна ланка імунної відповіді оцінювалася за вмістом В-ЕАС-РОК лімфоцитів і імуноглобулінів G, А, M, в сироватці крові методом радіальної імунодифузії в агаровому гелі. Досліджувалася також фагоцитарна активність нейтрофілів