<p>РОЗДІЛ 2<br />МАТЕРІАЛ, МЕТОДИКА І УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ <br /> 2.1. Місце та методика досліджень<br /> Дослідження проводились у 1998-2000 роках на полях лабораторії селекції кормових культур Інституту кормів УААН, ґрунтовий покрив яких складають сірі лісові середньосуглинкові ґрунти. Ці ґрунти малозабезпечені гумусом, вміст якого в шарі 0-30 см становить у середньому 1,85%, тобто - 78 т/га. Також ґрунти мають такі агрохімічні показники орного шару: легкогідролізованого азоту 9-11,2 мг-екв. на 100 г ґрунту, рухомого фосфору 12,1-14,1 мг-екв. на 100 г ґрунту, обмінного калію 8,1-11,6 мг-екв. на 100 г ґрунту, рН=5,2-5,4. Ступінь насичення основами - 85,7%. Ґрунтотворна порода - лес. Рельєф ґрунтів - рівнинний.<br /> Методика закладання дослідів відповідала загальноприйнятим вимогам до польового досліду [67, 122].<br /> Предметом досліджень були два сорти люцерни - Вінничанка та Регіна.<br /> Сорт люцерни Вінничанка занесений до Реєстру сортів рослин України з 1989 року для використання в умовах Лісостепу України. Тип використання - сінокісно-пасовищний. Характеризується високими кормовою продуктивністю та якістю корму, посухо- і зимостійкістю. Сорт створений методом сімейно-групового добору з гібридної популяції Аугуне 11хШортандинська. Авторство належить В.І.Мазніченко, В.Д.Бугайову, В.С.Мамализі, А.О.Бабичу, Б.О.Рудницькому. Сорт належить до середньоросійського екотипу строкатогібридної групи. Кущ напіврозлогий, заввишки 65-85 см, облистяність - 50%. Вегетаційний період до першого укосу на сіно становить 50-60 днів, на насіння - 115-125 днів. Урожай сухої речовини - 100-125 ц/га, насіння - 2,5-3,0 ц/га. Вміст протеїну в сухій речовині - 20,0-21,6%, клітковини - 24,8-25,2%.<br /> Сорт люцерни Регіна занесений до Реєстру сортів рослин України з 1997 року для використання в умовах Лісостепу і Степу України. Тип використання - сінокісний. Характеризується високою інтенсивністю відростання, підвищеною насіннєвою продуктивністю, стійкістю до кореневих гнилей, зимо- та посухостійкістю. Сорт створено методом сімейно-групового добору з гібридної популяції Wh.202(США)хВеселоподолянська 11. Авторство сорту належить В.Д.Бугайову, В.С.Мамализі, А.О.Бабичу, П.П.Паламарю, А.Г.Окаєвичу. Відноситься до західноєвропейського екотипу синьогібридного сортотипу. Кущ - прямостоячий, висотою 80-110 см, стебла ніжні, облистяність - 49-51%. Вегетаційний період до першого укосу на сіно становить 50-60 днів, до повної стиглості насіння - 142-155 днів. Період продуктивного довголіття складає 4-5 років. Урожай сухої речовини - 130-140 ц/га, насіння - в Лісостепу - 4,0-5,0 ц/га, в Степу - 8,0-9,0 ц/га. Вміст сирого протеїну в повітряно-сухій речовині - 19-20%, клітковини - 22-24%. Перетравність сирого протеїну - 63,6%.<br /> З 1997 по 1999 роки восени закладався розсадник вихідного матеріалу, в якому досліджувані сорти люцерни висівались рядками. Щороку з 1998 по 2000 роки весною, в кінці квітня - на початку травня, з розсадника вихідного матеріалу викопували по 100 рослин кожного сорту і закладали розсадник індивідуального стояння рослин, в якому власне проводили дослідження. Цей розсадник закладався квадратногніздовим способом за схемою 45х45. Через 7-10 днів проводили ревізію стану висаджених рослин, і в місцях, де вони не прижилися, для утримання балансу площі живлення висаджували нові рослини, але дослідження вели лише на тих рослинах, які прижилися одразу.<br /> Відбір зразків для аналізів проводили після першого укосу в фазі масового цвітіння рослини.<br /> Для визначення фертильності пилку з кожної рослини відбирали 10 китиць. У лабораторних умовах з кожної китиці брали 2-4 нетриппінговані квітки, видаляючи з них пилок на предметне скло. Отриману суміш пилку аналізували під мікроскопом у 10 полях зору, забарвлюючи її попередньо ацетокарміном [116, 147]. Рівень фертильності пилку рослини визначали як середню арифметичну відносних співвідношень фертильних пилкових зерен до загальної кількості пилкових зерен у полях зору.<br /> Після проведення аналізу фертильності пилку квітки китиць, що залишилися не використаними, фіксували у розчині Карнуа для наступного аналізу кількості насіннєвих зачатків у зав'язі, який починали після знебарвлення фіксованого матеріалу. Для цього з кожної китиці брали 1-4 квітки, щоб їх загальна сума склала 20 штук. Зав'язі квіток, попередньо розрізавши, аналізували під мікроскопом, підраховуючи кількість насіннєвих зачатків. Кількість насіннєвих зачатків у зав'язі рослини визначали як середню арифметичну кількості насіннєвих зачатків 20 досліджуваних зав'язей.<br /> Насіннєву продуктивність рослини визначали шляхом підрахунку кількості всіх насінин з рослини.<br /> Статистичну обробку даних проводили методом варіаційних рядів [28, 40, 164], кореляційно-регресійним методом [67, 68, 72, 154]. Ступінь відповідності емпіричних даних теоретично очікуваним оцінювали критерієм ? Колмогорова-Смірнова [40]. Ефекти впливу факторних ознак на результативну визначали методом шляхових коефіцієнтів [165, 172].<br /> <br /> <br /> 2.2. Основні метеорологічні особливості 1998-2000 років<br /> За погодними умовами 1998 рік в цілому характеризувався підвищеним температурним режимом. Зима виявилась короткою, надзвичайно теплою, малосніжною. Весна почалась 9-10 лютого, на 30-36 днів раніше середньобагаторічних строків, і була теплою. Літо почалось 27-29 травня, на 2-5 днів пізніше звичайного. Осінь виявилася ранньою вологою і контрастною по температурі. Вона розпочалась на 2-3 тижні раніше середньобагаторічних строків, 23-28 серпня, та характеризувалась різкими змінами температури повітря та надмірною кількістю опадів.<br /> Середньорічна температура повітря у 1998 році склала 7,4°, а опадів за рік випало 559 мм (табл. 2.1). Гідротермічний коефіцієнт за вегетаційний період знаходився в межах 1,2-2,1. Ефективного (більше 10°) тепла за вегетаційний період накопичилось 1015-1285° при нормі 920-1260°.<br /> 1999 рік був надзвичайно теплим і досить сухим. Зима поча</p>
- Київ+380960830922