Ви є тут

Проблеми інвентаризації магістральних газопроводів в гірських районах Карпат

Автор: 
Котик Зиновій Омелянович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
3404U003238
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
РОЗРОБКА СИСТЕМИ КЛАСИФІКАЦІЙНИХ ОЗНАК БЕЗПЕЧНОСТІ ЕКСПЛУАТАЦІЇ МАГІСТРАЛЬНИХ ГАЗОПРОВОДІВ
2.1. Розробка методології врахування впливу природних факторів на безпеку експлуатації магістральних газопроводів
Географічний прогноз, як пише Г.П. Міллер [57] покликаний співдіяти реалізації можливостей максимального використання сприятливих природних явищ, запобіганню від'ємних і, що особливо важливо, співдіяти плануванню і створенню оптимальних природних умов необхідних людині.
Географічний прогноз дозволяє розкрити характер явищ, які передбачаються, їх територіальну локалізацію, налічити варіанти доцільних прийомів управління ними, обгрунтовувати необхідні заходи та терміни їх здійснення.
Особливості географічного прогнозування пов'язані з нерівномірністю явищ в просторі і часі. Тому воно здійснюється в двох взаємодоповнюючих аспектах - просторовому і часовому. Просторовий прогноз передбачає визначення тенденції до поширення певного процесу в природних системах по їх ланцюгових зв'язках, а також зміну в конфігураціях площ природних територіальних комплексів. Здійснення просторового прогнозу практично неможливе без врахування часового.
Загальний зміст і послідовність робіт по регіональному прогнозуванню за Т.В.Звонковою [35] складається з наступних етапів:
1) визначення мети об'єкту, території прогнозу;
2) визначення типів прогнозованих систем і функціонального призначення блоків, що їх складають;
3) відбір прогнозних факторів, встановлення тісноти зв'язків і типу залежності між факторами і об'єктами прогнозу;
4) визначення сили впливу побічних факторів, регіональний аналіз локалізації об'єктів, явищ і процесів, співвідношення їх площ, різниць в інтенсивності і спрямованості переміщень процесів і явищ і т. ін.;
5) визначення розрахункових термінів прогнозу;
6) вибір методів прогнозування і кількості прогнозних варіантів для визначення оптимального варіанту;
7) перевірка достовірності прогнозу.
Об'єктом географічного прогнозу повинні бути конкретні ділянки земної поверхні, на весь простір яких може розроблятися відносно однозначний прогноз термінів змін природних умов під впливом природних та антропогенних факторів. До такого висновку М.А. Солнцев прийшов ще у 1949 році [72], заклавши таким чином засади ландшафтного прогнозу. У 1980 році Г.П. Міллер [58] окреслив його завдання розробкою уявлень про структури територіальних комплексів майбутнього, їх властивостей і різноманітні змінні стани, в тому числі обумовлені спрямованим або опосередкованим впливом людської діяльності.
Для надійності прогнозу насамперед необхідно знати, що відбувається в комплексах, тобто необхідні ландшафтні дослідження. М.А. Солнцев [72] з цього приводу писав, що дати вірний прогноз можливо тільки у тому випадку, якщо зрозуміло, як організовані окремі частини ландшафту, яка їх динаміка, взаємозв'язки один з одним і яка загальна морфологічна структура в цілому.
В цьому зв'язку особливої ролі набувають польові ландшафтні дослідження - експедиційні та стаціонарні і складені за їх результатами ландшафтні карти. Карти природних територіальних комплексів, завдяки їх синтетичності і типологічному підходу, можуть стати основою просторового прогнозу багатьох природних явищ, а пізнання циклічності і ритмічності ландшафтотворчих процесів в конкретних територіальних єдностях - основна умова часового прогнозу. Просторова екстраполяція передбачень поведінки природних систем в часі, виконана з допомогою ландшафтних карт, веде до злиття цих підходів в цінну складову загального прогнозу динаміки і розвитку географічного середовища під впливом природних і антропогенних факторів.
Об'єктом ландшафтного прогнозу, як ми вже вказували, виступають природні територіальні комплекси всіх морфологічних рівнів, що складають територію прогнозування. Територія прогнозу повинна включати не тільки ділянки, в межах яких відбувається дія впливу на природні системи, що прогнозуються, а й ділянки пов'язані з першими ландшафтно - географічними ланцюговими реакціями.
Відбір прогнозних факторів, як зазначає В.М. Петлін [19] залежать в основному від особливостей прогнозних завдань, які можна поділити на дві великі групи. Перші з них полягають у визначенні реакції природних територіальних систем на певне антропогенне навантаження. Другі - у визначенні просторових закономірностей міграції певних хімічних елементів (як, правило, також антропогенно обумовлених). В останньому випадку основним прогнозним фактором стають величини і інтенсивність речовинно-енергетичних потоків між територіальними комплексами, процеси їх розсіювання, концентрації, нейтралізації та транзиту. З цієї точки зору важливими є відомості про стійкість природного територіального комплексу в спонтанному і антропогенно порушеному режимах функціонування; деградацію певних ресурсів (біогенних, ґрунтових, водних).
Від прогнозних завдань залежить і вибір методів прогнозування та числа прогнозних варіантів. Як правило, в якості основи використовують загально-наукові методи і прийоми. Серед останніх поширені екстраполяція, експертні оцінки, моделювання, баланси, анкетні опитування і т. ін.
Досить успішно використовується метод географічних аналогів, який полягає в прогнозуванні природних процесів по аналогії з тими, що спостерігалися раніше (наприклад, вплив МГ на природні територіальні комплекси, що безпосередньо прилягають до трас).
Проте, не втрачає свого значення і традиційний метод порівняльно-географічного аналізу простору і часу. З його допомогою можуть бути виявлені суттєві зв'язки і складні залежності між компонентами природи або природно територіальними комплексами. Метод оцінок передбачає порівняння територіальних єдностей і їх систематизацію за цікавими для нас, з точки зору перспективного використання, показниками.
Особливе місце в прогнозних дослідженнях займають далеко не нові в географії методи екстраполяції. З одного боку вони дозволяють визначити ймовірніст