РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ФУНКЦІОНУВАННЯ
ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
2.1. Стан та тенденції розвитку податкової системи
та податкової політики
Податки і податкова політика об'єктивно включені в систему економічної безпеки, по-перше, як потужний ресурсний чинник, що знаходиться в руках держави, а значить, і інструмент впливу на економіку. За допомогою певної податкової політики можна регулювати такі соціально-економічні процеси, як обсяг виробництва, зайнятість, інвестиції, розвиток науки і техніки, ціни, зовнішньоекономічні зв'язки, рівень життя населення, рівень споживання матеріальних благ тощо.
По-друге, як механізм зворотного зв'язку і залежності держави від суб'єктів економіки (фізичних і юридичних осіб, територій тощо). Таким чином, податковий механізм може виступати як засіб забезпечення або, навпаки, момент посилення загроз і ризиків. Це залежить від конкретної ситуації: особливостей того чи іншого етапу економічного розвитку, характеру господарської політики, що проводиться, і стабільності державної влади.
Принципи побудови податкової системи України, її склад, а також права та обов'язки платників податків визначаються Законом України "Про систему оподаткування" в редакції від 18.02.1997 р. із внесеними змінами. Згідно чинного законодавства, в Україні стягується 25 загальнодержавних та 14 місцевих податків і зборів [48, 49]. До загальнодержавних податків і зборів віднесено податок на додану вартість (ПДВ), податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, акцизний збір, податок з власників транспортних засобів, мито, фіксований сільськогосподарський податок, деякі платежі (державне мито, плата за користування природними ресурсами, рентні платежі), а також цільові відрахування до бюджетних та позабюджетних фондів (збір на обов'язкове пенсійне страхування, збір за забруднення навколишнього природного середовища тощо). До місцевих податків і зборів належать податок з реклами, комунальний податок, а також низка обов'язкових платежів (готельний збір, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу дозволу на розміщення об'єкту торгівлі тощо).
Закон щодо системи оподаткування не встановлює виключного переліку податків і зборів (дану норму було скасовано з 1 січня 2000 р.). Зокрема, це стосується єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва, плати за видачу ліцензій на певні види господарської діяльності, які не згадуються в основному податковому законі. Крім того, у частині податкової класифікації, існують окремі суперечності між статтею 14 Закону України "Про систему оподаткування" та наказом Міністра фінансів України "Про бюджетну класифікацію та її впровадження" (від 27.12.2001 р. із змінами). Зокрема, є розбіжності щодо класифікації платежів до бюджету. Так, згідно з бюджетною класифікацією, рентні платежі та державне мито віднесено до неподаткових платежів. Водночас, за законом дані платежі належать до загальнодержавних податків. У бюджетній звітності відрахування до цільових фондів також відображаються окремо і не зараховуються до складу податкових надходжень.
В основному перелік податків, визначених законами України, відповідає світовим стандартам [50, c.190]. Однак сама по собі ця відповідність не гарантує ефективності податкової системи. Визначальну роль в ефективності податкової системи відіграють структура податків, рівень їх ставок, перелік і принцип надання пільг, методи контролю за сплатою податків.
В основу формування податкової системи і податкової політики з самого початку була покладена ліберальна модель реформування економіки, заснована на ідеї дерегулювання економіки, яка була широко поширена на початку 80-х років у промислово розвинутих країнах. Ідея дерегулювання економіки передбачає лібералізацію податкового законодавства, зниження податкових ставок і скорочення кількості податкових пільг, що врешті-решт повинно призвести до зменшення податкового тягаря.
Таким чином, з перших кроків становлення податкової системи в Україні в підході до її формування проявився не індивідуалізм, який передбачає врахування історичних особливостей економічного розвитку країни, а копіювання чужих податкових систем (причому, як правило, сьогоднішніх, відпрацьованих протягом не менш як двох століть).
Непорівнянність економіки України з господарством розвинутих країн за рівнем розвитку продуктивних сил; галузевою та організаційною структурою виробництва; ступенем розвитку ринкових механізмів господарювання і відкритості економіки; ціновими пропорціями; станом законодавства; правилами звітності; організацією податкового контролю; рівнем забезпеченості кадрами, підготовленими до роботи в ринкових умовах, унеможливлювало застосування в Україні податкового механізму в такому ж вигляді, як він застосовується у розвинутих країнах. Але всі ці обставини не були повною мірою враховані при формуванні податкової системи і податкової політики в Україні, що зумовило її суперечливість і неефективність. Як свідчить світовий досвід, податкова система може бути ефективною лише тоді, коли при її формуванні не відкидаються специфічні умови національної економіки, трудові традиції населення, а також багато інших факторів, внаслідок яких і в західних країнах немає хоч би двох ідентичних податкових систем, або загальноприйнятної найвдалішої системи.
У відлагодженій податковій системі реалізуються всі функції податків, однак у кожний визначений момент відповідно із завданнями, що стоять перед країною, пріоритет віддається або відтворювальній, або регулюючій (стимулюючій, дестимулюючій) функціям. Нинішній податковій системі України притаманний в основному фіскальний характер, що утруднює реалізацію закладених в податку стимулюючої та регулюючої засад. Відсутня диференціація ставок податків (особливо на прибуток підприємств). Однакові податкові ставки встановлені для тих, хто створює додану вартість, і тих, хто її перерозподіляє.
За рахунок податкових надходжень формується більша частина зведеного бюджету (табл. 2.
- Київ+380960830922