РОЗДІЛ 2
ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
В другому розділі аналізується стан розробленості в науковій літературі проблеми формування довільної поведінки молодших школярів із затримкою психічного розвитку, визначаються завдання дослідження, та необхідні вимоги до експериментальних методик, які забезпечують дослідження довільного поведінкового акту.
2.1. Психологічні передумови формування довільної поведінки у молодших школярів із ЗПР
Інтерес дослідників до питань розвитку довільної поведінки у дітей з особливостями інтелектуального розвитку, зокрема, із ЗПР, не випадковий. Без здатності людини діяти відповідно свідомо поставленої цілі, прийнятого наміру й рішення всупереч імпульсивним ситуативним спонуканням вона не може бути повноцінно включеною в соціум. Недоліки у сформованості емоційно-вольової сфери знижують можливості соціальної адаптації дитини.
Сучасна спеціальна психологія і корекційна педагогіка визначає затримку психічного розвитку як синдром тимчасового відставання в розвитку психіки в цілому чи окремих її функцій (моторних, сенсорних, мовленнєвих, емоційно-вольових. Діти із ЗПР традиційно визначаються як поліморфна група, яка характеризується сповільненим і нерівномірним темпом визрівання вищих психічних функцій, недостатністю пізнавальної діяльності (найбільше страждають узагальненість та усвідомленість розумової діяльності), зниженням рівня працездатності (продуктивності), недорозвитком емоційно-особистісної сфери (М.С.Певзнер [166], Т.О.Власова, К.С.Лебединська [32], Т.Д.Ілляшенко [90], Т.В.Сак [185], Н.М.Стадненко [91], В.І.Лубовський [135], І.Марковська [145], О.П.Хохліна [217], Ж.І.Шиф [227] та ін.).
Корекційна педагогіка та спеціальна психологія мають достатньо відомостей щодо особливостей дітей із затримкою психічного розвитку. Багато досліджень тією чи іншою мірою стосувалося розвитку довільної поведінки, оскільки, як було відмічено раніше, у формуванні довільності велику роль відіграють особливості інтелектуального розвитку (здатність до аналізу, планування, уяви образу дій та образу результату, порівняння реальних дій з їх уявними образами), окремих психічних процесів (пам'яті, уваги), потребово-мотиваційної сфери, мовлення та ін.
Затримка психічного розвитку є психічним станом, який займає проміжне положення відносно нормального розвитку і розумовою відсталістю (РВ). Тому дослідження, які стосуються вольового розвитку дітей-олігофренів можуть дати важливу інформацію для нашого дослідження. Проблемою розвитку вольового компонента діяльності в РВ дітей займалися І.П.Лаужикас [129], М.Г.Царцидзе [218]. Характеризуючи довільні форми поведінки розумово відсталих дітей Б.І.Пінський відмічає, що вони "украй нерозвинені. Розумово відсталі не можуть підкоряти свої дії вимогам інструкції, насамперед тому, що в процесі виконання складної задачі рівень їхньої аналітико-синтетичної діяльності виявляється недостатнім для узгодження окремих дій і операцій між собою і підпорядкування їх загальній меті" [169, С.46]. Під час дослідження мотивації, ставлення до практичної та навчальної діяльності [215], самоконтролю (Л.П.Ярова, С.С.Стрельчик [237]), усвідомленості діяльності (О.П.Хохліна [217]), цілісного вольового поведінкового акту (М.Г.Царцидзе [218]) виділялися особливості розвитку структурних компонентів довільної поведінки та вимоги до їх формування в РВ дітей.
Всі дослідники, які присвячували науковий пошук розвитку вольових компонентів діяльності дітей з РВ, зазначають, що діти цієї категорії чутливі до корекційного навчання і виховання, тому протягом навчання в допоміжній школі у них поліпшується здатність слідувати правилам. Дослідники визначають і вимоги до правил і завдань для виконання цими дітьми: необхідно навчати дитину відволікатися від актуальної потреби на користь "правильного вчинку", використовуючи знакові засоби, розбиття складних інструкцій і правил на більш прості [218]; надання дієвої, практичної допомоги, яка підкріплюється вербалізацією, формування позитивного ставлення до виконуваної діяльності [217].
В науковій літератури відмічається також, що діти із затримкою психічного розвитку, порівняно з дітьми з РВ, мають високу здатність до компенсації дефекту. Найбільше це стосується дітей, чия затримка спричинена запізненням у розвитку емоційно-вольової сфери. За даними Н.А.Бастун [7], коригуючі зусилля в молодшому шкільному віці найбільш ефективні, більшість дітей із емоційно-вольовим недорозвитком вирівнюються.
Звернемося до аналізу висвітлення в науковій літературі проблеми довільної поведінки та її структурних компонентів у дітей із затримкою психічного розвитку. Проаналізуємо особливості психічного та особистісного розвитку дітей із ЗПР, які впливають на розвиток довільної поведінки.
Як вказують І.П.Лаужикас, Г.М.Царцидзе [215], воля має дві функції - активаційну, що дає початок дії, посилює її, і гальмівну, що затримує і послаблює дію. В.І.Лубовський [136] особливості регулятивної діяльності дітей із ЗПР пов'язував з особливостями їх вищої нервової діяльності: сповільнення замикання умовних зв'язків, їх нетривалість, слабкість активного і переважання пасивного гальмування, недостатність взаємодії сигнальних систем.
У дітей із затримкою психічного розвитку, за даними багатьох дослідників, спостерігається нерівномірність розвитку різних психічних функцій. Як вказує О.Ю.Осадько [162], в осіб з переважанням процесів збудження над процесами гальмування переважає активаційна функція, згортаються вибір мотиву, цілі, планування, виконується імпульсивне рішення. В осіб же з переважанням процесів гальмування над процесами збудження переважає стадія перевірки гіпотез, швидкість зміни орієнтування.
Незважаючи на зовнішні відмінності в поведінці, діти із затримкою психічного розвитку з різними типами нервової системи не здатні самостійно, без допомоги справитись із завданням, де вимагається послідовне виконання декількох операцій, не доводять розпочатої справи до кінця навіть якщо вони вміють
- Київ+380960830922