Розділ 2
Експериментальна методика вивчення словацької мови студентами-українцями ВНЗ
2.1. Вихідні засади експериментально-дослідного навчання словацької мови
Метою дослідного навчання були:
* вивчення закономірностей засвоєння словацької мови;
* обґрунтування і опрацювання способів керівництва навчально-виховним процесом на заняттях словацької мови;
* дослідження найдоцільнішого змісту та структури занять;
* експериментальна перевірка опрацьованих систем;
* вивчення можливостей методичної реалізації та втілення сучасних вимог до занять;
* з'ясування та визначення оптимальної методики вивчення словацької мови на заняттях ВНЗ.
Для експериментального дослідження ми обрали тему "Дієслово" тому, що ця лексико-граматична категорія є найскладніша і найбільш містка.
Щоб визначити ефективність вивчення словацької мови на заняттях у ВНЗ, протягом шести років (з 1997 по 2000, а вдруге з 2001 по 2002) проводилось дослідне навчання у Рівненському інституті слов'янознавства Київського славістичного університету (за місцем роботи дисертанта). Два останні роки одночасно наше дослідне навчання експериментувалось також у Дніпропетровському національному університеті на факультеті української філології та мистецтвознавства (вивчається "Друга слов'янська мова (словацька мова)") та у Національній академії прикордонних військ України м.Хмельницького (словацька мова вивчається як друга, іноземна). Дослідне навчання відбувалось у десяти академічних групах (120 студентів) Рівненського інституту слов'янознавства Київського славістичного університету. Охоплено навчанням у двох інших ВНЗ вісім академічних груп (100 студентів). Перевірялась ефективність дослідної методики навчання, спрямованої на організацію аналітико-синтетичної діяльності на заняттях словацької мови. Внаслідок чого були зроблені висновки про 1) дієвість опрацьованих нами способів керівництва процесом навчання; 2) умови, що сприяють свідомому засвоєнню мовного матеріалу; 3) ефективність методів і прийомів та їх відповідність характеру мовного матеріалу.
В основу дослідного навчання словацької мови студентів ВНЗ було покладено такі принципи:
1. Розвивальний характер навчання. Увесь навчально-виховний процес спрямовувався відповідно до завдань Програми з курсу словацької мови для спеціальності "Мова та література" факультету романо-германської та слов'янської філології, затвердженої вченою радою Рівненського інституту слов'янознавства Київського славістичного університету; розумового розвитку студентів, особистих якостей, пізнавальних здібностей - стійкої уваги, пам'яті, спостережливості, аналітико-синтетичних умінь порівнювати, узагальнювати, доводити, обґрунтовувати, виявляти причинно-наслідкові зв'язки, проводити аналогію; творчих здібностей; самостійності; навичок самоконтролю, мовлення. Домінуюча роль у складній та багатогранній структурі принципу розвиваючого характеру навчання належала розвитку мислення, пізнавальних можливостей студентів [81,7]. Тому викладач має створювати умови для спостереження за звуковими явищами та аналізу складних мовних явищ шляхом виділення складових елементів (ознак); для порівняння та проведення аналогій з фактами рідної мови; для групування явищ, висновків, узагальнень. У цьому плані значна роль відводилася проблемному підходу до вивчення матеріалу, використанню проблемно-пізнавальних завдань, роботі з підручником, у процесі якої студенти здобувають важливі знання та вміння.
2. Мовленнєве спрямування навчально-виховного процесу. В основу експериментальних технологій покладено функціонально-діяльнісний підхід до вивчення мови. Виходимо з того, що процес опанування мовою - це досить високий рівень мовленнєвого спілкування та грамотного письма. Саме це вимагає - а) реалізації завдань з розвитку мовлення в усій сукупності, організації на занятті мови різних видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання і письмо); б) підсилення практичної спрямованості занять. У всій системі навчання втілено принцип розвитку усного мовлення, бо він - основа для опанування різними видами мовленнєвої діяльності.
Для сучасного формування культури мовлення концептуальним є дослідження з психолінгвістики (Л.Виготський, І.Зимняя, О.Леонтьєв), згідно з якими мовленнєва діяльність розглядається як суспільно-комунікативна діяльність індивіда; формування мовленнєвих механізмів відбувається на основі психофізіологічних особливостей організму і під впливом мовленнєвого спілкування [46], [69]. Саме комунікативна функція мови як засобу спілкування є визначальною серед решти інших. Г.В.Колшанський вважає комунікативність єдиною суттєвою характеристикою мови. Він зазначає: "ефективно вивчати мову ізольовано від мовлення неможливо" [85,60].
Системний підхід, про це свідчить дослідно-експериментальна робота, дозволяє забезпечити процес формування культури словацького мовлення студентів, який розуміємо як здатність мовців правильно, точно, логічно висловлюватись, добираючи мовно-виражальні одиниці згідно з умовами спілкування (мета, обставини комунікації, адресат мовлення) та мовленнєвого етикету.
Досконалий рівень мовлення характеризується, на наш погляд, не просто сукупністю комунікативних ознак, а їх системою, яку подаємо в табл. 19.
Таблиця 19
Лінгвістичні ознаки правильності мовлення
Будь-яке висловлювання, на думку О.О.Леонтьєва, розпочинається з орієнтації у ситуації спілкування. Аналізуються умови, мотиви мовлення; з'ясовуються, для чого створюється дане висловлювання (з метою спілкування, повідомлення чи впливу на співбесідника), для кого воно призначається. Мовець має чітко уявляти, про що він бажає розповісти, з якою метою, тобто усвідомлювати "мотив мовлення".
Мотивами можуть виступати: внутрішній (спонукання до висловлювання своїх думок, почуттів), бажання спілкуватись, намагання одержати схвалення в навчально-мовленнєвій діяльності (почуття задоволення, радості від подолання труднощів, позитивних емоцій від процесу говоріння).