РОЗДІЛ 2
ДІЄВІСТЬ КРЕДИТНОГО МЕХАНІЗМУ В ІНВЕСТИЦІЙНОМУ
ПРОЦЕСІ
2.1. Ресурсне забезпечення інвестиційної діяльності в Україні
Однією з важливих умов успішного реформування національної економіки України є
активізація інвестиційної діяльності, яка б забезпечила економічне зростання.
Саме інвестування сприяє розвитку підприємництва, нових технологій,
перспективних напрямків виробничо-господарської діяльності. Загалом під
інвестиційною діяльністю розуміють сукупність практичних дій громадян,
юридичних осіб і держави з приводу реалізації інвестицій, якими є матеріальні
та інтелектуальні цінності, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших
видів діяльності з метою створення прибутку чи досягнення соціального ефекту
[1]. Найважливішою умовою ефективної реалізації інвестиційних процесів виступає
відповідне ресурсне забезпечення всіх етапів цієї діяльності, яке являє собою
сукупність економічних відносин, що виникають з приводу пошуку, залучення й
ефективного використання фінансово-кредитних ресурсів, та
організаційно-управлінських принципів, методів і форм їх впливу на
життєздатність інвестицій [49:25]. На сьогоднішній день українські підприємства
гостро відчувають потребу в інвестиційному забезпеченні процесів модернізації,
оновлення та розширення виробництва. Але, на жаль, головною причиною, що
стримує економічне зростання в Україні, є низька інвестиційна активність, тоді
як в економічно розвинутих країнах інвестиційні процеси набувають динамічного
розвитку. Як показує проведений аналіз, основні чинники, що негативно впливають
на інвестиційну активність в Україні, можна поділити на зовнішні та внутрішні.
Зовнішні чинники включають :
- загальноекономічний стан;
- велике податкове навантаження, відсутність пільг для виробничих інвестицій,
пільгових ставок при оподаткуванні інвестиційних активів, практична відсутність
стимулювання з боку держави фінансово-кредитних установ інвестиційної
спрямованості;
- недосконалість і нестабільність у законодавстві, що регулює інвестиційну
діяльність;
- відволікання державою значної кількості інвестиційних ресурсів через випуск
облігацій внутрішньої позики для покриття дефіциту бюджету;
- нерозвиненість вторинного ринку цінних паперів, на якому має відбуватись
перерозподіл фінансових ресурсів і формуватись їх реальна ринкова ціна;
- криза платежів (велика дебіторська та кредиторська заборгованість), про що
свідчать статистичні дані [дод. А];
- недоліки процесу приватизації в Україні;
- велика збитковість підприємств;
- соціальні проблеми (низький рівень реальних доходів населення спричиняє
низький рівень сукупних заощаджень в економіці та неплатоспроможний попит, що в
кінцевому підсумку не призводить до появи додаткових інвестиційних ресурсів, а
отже, гальмує ріст виробництва й негативно впливає на масштаби та динаміку
процесу відтворення);
- непрозорість інформації про суб’єктів господарської діяльності;
- нерозвиненість механізмів профілактики та зниження рівня ризику за рахунок
прийнятої в цивілізованому світі системи взаємного захисту, гарантій та
страхування інвестицій.
Внутрішні чинники пов’язані з умовами роботи конкретних суб’єктів
господарювання, тому до них належать :
- незадовільна організація праці на підприємствах, низький рівень маркетин-гу;
- низька якість оцінки потенційного попиту;
- низький рівень корпоративної культури;
- недостатній досвід роботи з інвестиційними проектами;
- дефіцит власних фінансових ресурсів підприємств, банків;
- великий фізичний і моральний знос основних фондів, що не забезпечує випуску
конкурентоздатної продукції (близько 50% основних фондів, що використовувались
у виробництві, із 1990 року не оновлювались). “За роки економічної кризи обсяг
інвестицій зменшився майже вп’ятеро, реальне зношення основних фондів у
провідних галузях становить 60-70%, а в енергетиці, транспорті та в деяких
інших галузях воно наблизилось до критичних параметрів [59:14-15] ”.
Характеризуючи інвестиції в основний капітал, необхідно відзначити, що за
1991-1997рр. вони скоротилися майже на 80% [табл. 2.1]. Це стало відображенням
високих темпів інфляції, несприятливого правового поля, зменшення інвестиційних
можливостей бюджетів, відсутності достатніх можливостей залучення коштів із
недержавних джерел фінансування, зниження господарської активності й
незадовільного фінансового стану більшості суб’єктів господарювання. Інвестиції
в основний капітал за 2002 рік становили лише 33% від обсягу інвестицій,
здійснених у 1990 ро-ці.
Таблиця 2.1
Динаміка капіталовкладень в Україні *
Млн. грн.
Період
Показники
1990
1991
1992
1993
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
2002
8
10
11
12
13
14
Інвестиції в основний капітал (у цінах 2002 року)
112279
104308
65818
59039
45755
32715
25517
23272
24691,8
24790,6
28261
34139,6
37178
Норма інвести-цій у ВВП, у %
18,6
16,7
18
19,6
18,9
17,2
15,4
13,3
13,6
13,45
13,9
15,95
16,1
Норма інвестицій у ВВП – це показник, що характеризує рівень капіталізації ВВП
через інвестиції, віддачу кожної інвестованої гривні. Як видно з табл. 2.1,
питома вага інвестицій у ВВП зменшилася з 18,6% у 1990 році до 13,3% у 1997
році, що свідчило про зменшення інтенсивності процесу суспільного відтворення
за рахунок інвестицій, проте у 2002 році вона зросла до 16,1%, що є позитивним
фактом.
Лише починаючи з 1998 року, уперше було започатковано збільшення інвестицій в
основний капітал, яке склало 6,1% до попереднього року [табл. 2.2].
* Примітка. Розраховано за даними : [48:48, 52].
Таблиця 2.2
ВВП України і капітальні вкладення в економіку
(темп приросту у % до
- Київ+380960830922