Розділ 2
АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ УПРАВЛІНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1.Демографічна та соціально-професійна характеристика управлінського
персоналу
Позаду залишилося ХХ століття, в самому кінці, якого, як відмітив в одній із
своїх публікацій М.Амосов “началось заметное ускорение процесса “взросления
мирового сообщества”, в частности, превращения “человечества” из
абстрактно-философской категории в реальную общность, осознающую угрозу своему
существованию и предпринимающую первые шаги по спасению и переходу к стадии
контролированной эволюции, сущность которой наиболее точно выражает термин
“устойчивое развитие” [6, C.17]. Серед багатьох тенденцій та явищ останнього
часу чи не найбільш позитивним можна вважати швидке залучення жінок в соціальне
і політичне життя на поза сімейному рівні, поява стандартів демократичності
держав, а саме 40-процентної присутності жінок на вищих рівнях законодавчих та
адміністративних пірамід і т. д.
Останнім часом в усьому світі зросла економічна активність жінок, зокрема
збільшилась частка жінок-керівників. Відсоток їх варіює по країнах залежно від
культурних, соціальних та економічних чинників. Утім прогрес спостерігається
навіть у країнах, що розвиваються, де традиційно жінки були відсторонені від
суспільного й економічного життя. У розвинених країнах прогрес у цьому плані є
особливо помітним, наприклад, у США жінок удвічі більше серед тих, хто
започатковує власний бізнес, жінки володіють 33% усіх фірм із персоналом до 500
осіб. Аналогічна тенденція спостерігається і в інших країнах: у Великобританії
жінки становлять 25% усіх зайнятих, а у Франції — 21% від загального числа
підприємців [109, С.87-90], а в Україні їх близько 20 відсотків [110, С.103].
Реформування аграрної сфери на Україні в напрямі ринкової економіки зумовлює
трансформацію кадрового потенціалу на всіх рівнях ієрархії, адже особистість
керівника, рівень освіти і попередній досвід роботи мають вирішальне значення
для успішної діяльності підприємства. Перетворюючи в життя організаційні заходи
по реформуванню, в сільському господарстві Рівненської області проводиться
напружена робота по створенню підприємств нового типу. У зв’язку з цим
особливої уваги заслуговує вивчення такого питання, як місце жінок в управлінні
сільським господарством на всіх рівнях. Одним з об’єктивних показників цього є
їх питома вага у загальній кількості управлінців певного рівня. Так, у середній
ланці управління сільським господарством жінок у 2003 р. становило 33,0%
[Додаток А]. Звідси випливає, що керівництво і управління виробничими
підрозділами сільськогосподарських підприємств здійснюють, головним чином,
чоловіки. Проте, як показали дослідження, в області намітилась тенденція до
зростання чисельності жінок серед керівників середньої ланки
сільськогосподарських підприємств. Так якщо у 1997 р. їх частка становила лише
23%, то за період 1998-2003 роки вона зросла на 10%, і на посадах завідуючих
виробничими дільницями, начальників цехів у рослинництві і тваринництві,
бригадирів виробничих бригад у рослинництві, завідуючих і бригадирів
тваринницьких ферм, завідуючих ремонтних майстерень, бригадирів будівельних
бригад тощо їх налічувалось 308 чоловік. Серед спеціалістів сільського
господарства Рівненської області у 2003 р. питома вага жінок у загальній
кількості спеціалістів середньої ланки становила 60%, з них 44% — агрономи, 62%
— зоотехніки, 26% — ветлікарі, 83% —економісти, 90% — бухгалтери і навіть серед
інженерів-техніків та інженерів будівництва їх частка відповідно дорівнювала
12% і 7 відсотків. Таким чином, серед працівників розумової праці, з
відповідною підготовкою, вищою чи середньою спеціальною освітою, жінки
посідають помітне місце, і успішно можуть замінювати керівників-практиків
середньої управлінської ланки (рис.2.1).
Рис. 2.1. Розподіл спеціалістів-жінок середньої ланки сільськогосподарських
підприємств Рівненської області
Джерело: Додаток А. Чисельність, склад і рух працівників, які займають посади
керівників і спеціалістів сільськогосподарських підприємств Рівненської
області.
Втім, і за цієї умови майже третину виробничих підрозділів аграрних підприємств
очолюють чоловіки-практики, що наштовхує на думку про живучість дискримінації
сільських жінок в управлінській сфері. Проведене дослідження дозволило
виділити, що проявляється вона, зокрема, вже у процесі висування (рекомендації)
жінок виробничими колективами на посаду керівника середньої ланки.
Спостереження показали, що у першу чергу на керівні посади назначаються
чоловіки. У зв’язку із цим кількість жінок серед спеціалістів середньої ланки
із року в рік постійно змінюється, не має стабільності серед управлінських
кадрів сільськогосподарських підприємств області. Проте серед агрономів їх
частка у 2003 р. зросла порівняно із 1997 р. на 5%, економістів на 8%,
інженерів-техніків на 5%, а зоотехніків, ветлікарів, бухгалтерів, інженерів
будівництва відповідно знизилась на 8%, 6%, 3% і 5відсотків.
Тимчасом результати спеціальних досліджень показують: жінки-керівники
виробничих підрозділів аграрних підприємств, як правило, мають спеціальну
освіту сільськогосподарського профілю. За ставленням до виконання своїх
обов’язків і відповідальністю за доручену справу ні в чому не поступаються
чоловікам. А в ставленні до обов’язків, дисципліни, використання всіх ресурсів
суспільного виробництва — переважають. У трудівників села склалась і не
змінюється така думка: якщо колектив жіночий — значить зразковий, неодмінно —
еталон дисциплінованості, сумлінності і високої