РОЗДІЛ 2
Методика і організація бухгалтерського обліку холдингової компанії
2.1. Формування облікової політики в умовах холдингу
Термін облікова політика підприємства ввійшов у вживання наприкінці 80-х років ХХ століття як вільний переклад словосполучення "accounting policies", що використовується у МСБО та обліковій практиці держав із ринковою економікою.
Загальновизнано, що бухгалтерський облік на підприємствах повинен здійснюватись за певними правилами. Це пов'язано, перш за все, з тим, що ведення обліку повинно забезпечити отримання повної, достовірної та оперативної інформації про фінансовий стан підприємства і результати його діяльності. Однак, показники у фінансових звітах не несуть інформації про те, яким чином вони були отримані. Наприклад, зміна запасів за звітний рік в балансі підприємства може бути пов'язана як з придбанням або вибуттям (продажем) запасів, так і з змінами в їх оцінці. Тому, для оцінки фінансового стану і прийняття фінансових рішень необхідно одержати інформацію про облікові принципи та методи оцінки, що використані при формуванні показників фінансової звітності. У забезпеченні інтересів споживачів фінан-сової інформації важливу роль відіграє державне нормативне регулювання, регламентація ведення бухгалтерського обліку.
У кожній країні світу є свої особливості у здійсненні державного регулювання бухгалтерського обліку. Можна виділити три підходи щодо державного регулювання обліку на підприємстві: централізований, децентра-лізований і змішаний. При першому підході передбачається регламентація обліку з єдиного центру, який може бути як державним органом (наприклад, Міністерство фінансів), так і громадською організацією (наприклад, Амери-канське товариство дипломованих бухгалтерів - АІСРА). Другий підхід передбачає індивідуалізацію правил ведення обліку для кожного суб'єкта господарювання і забезпечує максимальну адекватність облікових процедур характеру діяльності підприємства. Ми вважаємо, що доцільним є поєднання елементів як першого, так і другого підходів. Оскільки при цьому за центра-лізованим регулюванням залишається визначення основоположних правил та принципів ведення обліку, що сприятиме забезпеченню доступності та корисності фінансової інформації. Більше того, загальні принципи і правила конкретизуються на кожному підприємстві виходячи з умов його діяльності, тобто кожен господарюючий суб'єкт розробляє і впроваджує свою облікову політику. Даний підхід обрано і в Україні для сучасної постановки бухгалтерського обліку.
У нашій державі офіційно термін "облікова політика" був введений в 1999 році в Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Згідно з цим Законом "облікова політика - це сукупність принципів, методів, процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності" [52, с. 12-19]. Ці основні принципи викладені в ст. 4 цього Закону та п.18 П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" [122]. У міжнародних стандартах бухгалтерського обліку суть і загальні вимоги до розкриття облікової політики визначаються МСБО 1 "Подання фінансових звітів" [96, с. 86-87]: "облікова політика - це певні принципи, основи, умови, правила і практика, прийняті компанією для підготовки і представлення фінансової звітності". Необхідно відзначити, що на відміну від МСБО, в стандартах України немає жорсткої регламентації обов'язкових питань, які необхідно розглядати в обліковій політиці.
Українські вчені В.В. Сопко [174, с. 15-17], Ф.Ф. Бутинець [13, с. 106] , М.С. Пушкар [154, с. 136-140], В.С. Рудницький [ 168, с.26-27] вказують, що зміст поняття облікова політика безпосередньо пов'язаний з поняттям методу бухгалтерського обліку. Облікова політика є сукупністю принципів і правил (варіантів) організації і технології ведення бухгалтерського обліку на підприємстві з метою формування максимально оперативної, повної,
об'єктивної і достовірної інформації. Взаємозв'язок методу бухгалтерського обліку і облікової політики відображено на рис. 2.1.
МЕТОД БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
(взаємозв'язок, відображення, узагальнення, вимірювання в грошовому виразі фактів господарської діяльності)
СПОСОБИ ВЕДЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
Первинне спостереження Вартісне вимірюванняГрупування і відображення операційПідсумкове узагальненняДокументаціяІнвентаризаціяОцінкаКалькуляціяРахун-киПодвій-ний записБалансЗвітність
ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА
як реалізація методу бухгалтерського обліку
ВТІЛЕННЯ СПОСОБІВ ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ В ОБЛІКОВІЙ ПОЛІТИЦІ
Первинне спостереження Вартісне вимірювання Групування операцій Підсумкове узагальнення Форми первинних документів, документообо-рот і т.д.Періодичність, обсяг інвента-ризації, порядок її проведенняКонкретні способи оцінки майна і зобов'язань Конкретні способи каль-кулювання собівартості продукції і т.д.План рахунківСхеми відобра-
ження в обліку окремих фактів господа-рської діяль-
ностіСклад статей балансу, конкретні способи оцінки майна і зобов'язаь Реквізити і форми звітів, склад статей і т.д.
Рис. 2.1. Взаємозв'язок методу бухгалтерського обліку й облікової політики
Сутності та аспектам облікової політики приділено багато уваги в роботах вітчизняних і зарубіжних авторів [8; 10; 13-17; 22; 22; 24-29; 67; 70; 76; 77; 104; 156].
Як відзначає професор М.С. Пушкар [155, с. 30-33], облікова політика включає наступні аспекти (або елементи):
1. Теорію облікової політики - принципи обліку, методи збору й обробки даних, правила складання документів, регістрів, форм звітності.
2. Методологію обліку - процедури отримання первинних даних, оцінки ресурсів, ведення рахунків синтетичного та аналітичного облі