РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальнокліничні методи
Усі пацієнти піддавалися комплексному клініко – лабораторному обстеженню,
призначуваному як при встановленні діагнозу, так і при наступному диспансерному
спостереженні. Усім хворим проводили загальні аналізи крові, сечі, калу,
досліджували серологічні реакції крові на сифіліс, білкові фракції крові,
функціональні проби печінки, визначали концентрацію цукру в крові, у т.ч. з
навантаженням, загальний білірубін і його фракції, досліджували зіскрібки з
ураженої шкіри на патогенні гриби (бактеріоскопічні та бактеріологічні
дослідження).
Бактеріологічні дослідження проводили шляхом посіву матеріалу на стандартне
середовище Сабуро, з добавками антибіотиків. У діагностиці дерматофітних
інфекцій додавали в середовище Сабуро циклогексимід, що пригнічує ріст
грибів-контамінантів, які попадають із повітря. Ідентифікацію видів грибів
проводили при мікроскопічному дослідженні вирослої культури чи шляхом
пересівання на селективні середовища.
2.2. Емісійно-спектрографічні методи
Дослідження проведені в 41 робітника різних цехів АКХЗ у віці від 21 до 61 року
(чоловіків – 32, жінок – 9) зі стажем роботи від 2 до 33 років (основна група),
що хворіють на АлД. Контрольну групу склали 20 здорових осіб у віці від 21 року
до 45 років.
Матеріалом для дослідження служило волосся, в якому визначали зміст 17 хімічних
речовин: фосфор (Р), бор (У), молібден (Мо), олово (Sn), марганець (Мn), магній
(Мg), натрій (Nа), кремній (Si), залізо (Fе), алюміній (А1), кальцій (Са), мідь
(Сu), цинк (Zn), свинець (Pb), титан (Ti), ванадій (V), цезій (Ce).
У кожного учасника досліджували по 20 волос зі скроневої області. Волосся
знежирювали 70° спиртом, механічно подрібнювали і змішували зі спектрально
чистим вугільним порошком (по 2 мг) в яшмовій ступці до отримання однорідної
суміші і містили в навіску. Навіски пресували в кратери вугільних електродів
діаметром 3,5 мм і глибиною 4 мм, які потім у штативі ШТ-9 вводили в дуговий
розряд генератора перемінного струму ДГ-1 для збудження спектрів емісії [24,
47, 66, 139, 163].
Зйомку спектрів проводили на ІСП-30 при ширині щілини спектрографа 0,012 мм,
аналітичному інтервалі між електродами – 1 мм, діафрагмі – 2 мм, силі струму –
19 А, напрузі – 50 В, експозиції – 20 з, на рентгенівську плівку «Кровлекс
Агфа» ТУ 13887559 001-97 р. Верхні електроди були заточені на усічений конус з
діаметром площадки 2 мм. Фотообробку проводили в стандартному проявнику і
фіксажі без застосування стопвани.
Спектрограми розшифровували на спектропроекторі ПС-18 за еталонним спектром Fe
з визначенням 17 досліджуваних елементів.
Фотометрування спектрограм проводили на денситометрі МФ-4 за логарифмічною
шкалою з вирахуванням фонового значення. Математичний розрахунок здійснювали за
методикою, розробленою в лабораторії спектрального аналізу відділення медичної
криміналістики Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи, і для
порівняння і контролю – за методикою В. М. Колосового [47, 139, 161, 203].
Обчислювали концентраційні межі кожного елемента в 4 режимах: слабопозитивний
(0,01 - 0,0001%), позитивний (0,01 - 1%), помірно виражений (1 - 10%), різко
позитивний (понад 10%).
2.3. Біохімічні методи
Поряд із загальноклінічними і клініко-лабораторними методами обстеження
додатково вивчали стан перекісного окислювання ліпідів і антиокисної системи
організму пацієнтів, рівні маркерів ендогенної інтоксикації та гістаміна. Кров
для проведення біохімічних досліджень у хворих брали ранком до їжї при
звертанні в клініку чи на початку лікування в стаціонарі, а також після
закінчення курсу терапії в асептичних умовах з ліктьової вени. У здорових людей
(контрольна група) кров також брали ранком до їжї в поліклініці.
Інтенсивність перекісного окислювання ліпідів у хворих оцінювали за рівнем
продуктів ПОЛ: ДК і МДА.
Рівень ДК досліджували за методом Placer Z. (1966) у модифікації [41, 164, 187,
256]. Гідроперекис ліпідів екстрагували з плазми крові гептан-ізопропанолової
суміші і закріплювали соляною кислотою. Вимір проводили на спектрофотометрі
Specord200 за величиною піка поглинання конґюгованих диєнових структур
гідроперекисів ліпідів при довжині хвилі 233 нм. Концентрацію ДК виражали в
Е/мл.
Зміст малонового діальдегіда в ерітроцитах крові визначали за його реакцією з
тіобарбітуровою кислотою з наступним кількісним визначенням пофарбованого
продукту спектрофотометрично при довжині хвилі 532 нм [41, 162]. Концентрацію
МДА виражали в мкмоль/г білка. Рівень загального білка в ерітроцитах визначали
за Lowry O. [43, 115, 187, 258].
Активність ліпопероксидації в організмі регулюється не тільки процесами
радикало- і перекисеутворення, але й станом ендогенних систем антиокисного
захисту. Антиоксидантна активність біологічних середовищ обумовлена наявністю в
них антиокислювачів і ферментних систем знешкодження перекисів і вільних
радикалів [115, 161].
Основним ендогенним антиоксидантом є a-токоферол [161, 164], рівень якого в
сироватці крові визначали методом Biery J. у модифікації [115]. Принцип методу
полягає в реакції взаємодії a-токоферолу (a-ТФ) із хлорним залізом у
присутності індикатора дипіриділа. Детекцію продукту, що утворився, проводили
на спектрофотометрі СФ-56. Концентрацію a-токоферолу виражали в мкмоль/л.
Однією з головних ланок ферментативної антиокисної системи є СОД, яку вважають
однією із найактивніших ензимів, описаних до теперішнього часу. Її функція
складається в інактивації супероксидних аніон-радикалів [41, 45, 124, 251].
Визначення активності СОД проводили методом Fridovich [115, 187, 258]. Принцип
методу заснований на здатності ферменту
- Київ+380960830922