Ви є тут

Авторське право в контексті діяльності засобів масової інформації України.

Автор: 
Афанасьєва Катерина Олександрівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U004806
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ОХОРОНА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ДРУКОВАНИХ ТА АУДІОВІЗУАЛЬНИХ ЗМІ
Законодавчі акти та норми, що регулюють діяльність засобів масової інформації,
поступово відокремлюються від основної системи права, утворюючи нову підгалузь,
– право масової інформації. Це явище зумовлене передусім специфічністю
застосування традиційних норм до сфери ЗМІ та особливо її нових форм, що
виникають унаслідок розвитку інформаційних технологій. До регулятивних норм, що
безпосередньо пов’язані з діяльністю засобів масової інформації, слід віднести
політичні, правові, корпоративні, а також звичаї, традиції, морально-етичні
імперативи тощо. Причому поряд із правом, а нерідко й значно ефективніше, діють
інші соціальні нормативні системи. Охорона інтелектуальної власності у цій
сфері не стала винятком та керується регулятивними нормами на всіх рівнях
правової системи, починаючи із доктрини, політичного курсу держави,
спеціалізованих законодавчих актів та нормативних документів і закінчуючи
локальними нормами, як то редакційні статути та кодекс журналістської етики.
Вітчизняні науковці А. Чічановський та В. Шкляр серед основних умов дієвості
законодавчих актів у галузі масової інформації справедливо виділяють саме
рівень правової культури журналістів, що вказує на залежність права від
загальної культури суспільства і є відображенням цієї культури у правовій
системі даного суспільства [198, 20].
Не останню роль у процесі регулювання мас-медійних відносин відіграє і
саморегулювання, в основі якого лежить правова свідомість самих журналістів.
Однак ґрунтується вона, як правило, не лише на правових знаннях, але й на
їхньому синтезі (правова оцінка, правова орієнтація, правове мислення) та
вмінні використати їх у своїй практичній діяльності.
Причини проблемності застосування авторсько-правової бази у площині
мас-медійних відносин слід шукати саме в структурі правової свідомості
журналістів. Основу її складають два найважливіші компоненти – правова
ідеологія та правова психологія. І якщо перша утворюється за допомогою
теоретичних знань, загальноприйнятих норм та цінностей, то друга, що постає у
вигляді емоційної реакції на правові явища, та є тим каменем спотикання, який
часто називають “людським чинником”.
У науковій літературі виділяється декілька елементів правової психології, серед
яких у контексті нашої розмови варто виділити: стійки елементи, такі як звички,
традиції, переконання та ті, що утворюють зв’язок між економічним чинником і
діяльністю особистості – мотивація, зацікавленість, мета [6]. Таким чином
журналіст у своїй діяльності керується не лише встановленими державою нормами,
а й власним досвідом практичної роботи та, інколи, економічними чинниками.
З огляду на це доцільним видається детальне вивчення проблематики
авторсько-правових відносин у ЗМІ на всіх рівнях правової системи та механізмів
забезпечення належної охорони авторських прав у цій сфері.
2.1. Авторсько-правові відносини у періодичних виданнях
Основним продуктом інформаційної діяльності ЗМІ є об’єкти інтелектуальної
власності, процес створення та використання яких регулюється не лише правовими,
а й морально-етичними нормами. І на кожному етапі авторсько-правових відносин
виникає ряд специфічних та характерних лише для цієї фази проблем, пов’язаних
із визначенням обсягу прав та їхнім подальшим захистом. Варто зосередити увагу
на найважливіших з них: виділенні об’єктів авторського права, що найчастіше
фігурують у діяльності друкованих ЗМІ, визначенні правового статусу авторів та
співавторів журналістських творів, аналізі та класифікації випадків
неправомірного використання авторських матеріалів у періодичних друкованих
виданнях.
2.1.1. Об’єкти авторського права та визнання авторства на них
Сфера масової інформації нерозривно пов’язана зі створенням та використанням
об’єктів авторського права. Ведучи мову про друковані ЗМІ, можемо виділити
чотири різновиди об’єктів авторського права, з якими найчастіше доводиться
зустрічатися у цій сфері:
– літературні твори, що створені штатними співробітниками редакції (службові
твори);
– літературні твори, що створені позаштатними кореспондентами та сторонніми
авторами;
– фотографічні твори та твори зображального мистецтва (малюнки, карикатури,
шаржі тощо);
– верстка та інші елементи друкарського оформлення видання.
Актуальним у всіх цих випадках залишається питання визначення авторства.
Розглядаючи літературні твори, що входять до складу випусків (номерів)
друкованих ЗМІ, потрібно одразу ж зазначити, що принцип авторства поширюється
далеко не на всі матеріали, що публікуються на шпальтах кожного окремого номера
газети чи журналу.
Значний відсоток змістової насиченості друкованих видань становить інформація
про новини дня та поточні події, яка відповідно до статті 10 Закону правовій
охороні не підлягає. У цьому плані українське законодавство йде за Міжнародними
договорами. Зокрема, Бернська конвенція (пункт 8 статті 2) наголошує на
нерозповсюдженні правової охорони на “повідомлення про новини дня або
повідомлення про різноманітні події, що мають характер звичайної
прес-інформації”.
Головний критерієм у відмові чи наданні авторської охорони матеріалам є їхній
новостійний характер. Однак у законодавствах деяких західних країн проблема
віднесення повідомлень інформаційних агентств до об’єктів авторського права
вирішується так: текст переданих організацією мовлення новин як і текст
газетної замітки підлягають авторській охороні, в той час як сам новостійний
елемент повідомлення у цих ЗМІ авторським правом не охороняється [81, 128
–129