Ви є тут

Тенденції сучасного вітчизняного книговидання: організаційний, тематичний та рекламно-промоційний аспекти (1991-2003 рр.)

Автор: 
Копистинська Ірина Михайлівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U004979
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ТЕМАТИЧНИЙ АСПЕКТ КНИЖКОВОЇ ПРОДУКЦІЇ
Розмаїття жанрово-тематичної палітри книжкового ринку може свідчити про
демократизацію суспільства. Оскільки демократія покликана забезпечувати
плюралізм думок та позицій. У цьому легко переконатися лише на одному прикладі.
За тоталітарної системи у Радянському Союзі був чітко визначений перелік тем, з
якими працювали видавництва. Це був короткий, але жорстко контрольований
список: твори основоположників марксизму-ленінізму, партійна та
суспільно-політична література; підручники і методична література для вчителів;
сільськогосподарські та агротехнічні видання; технічні книги; масова політична
і професійна література; художні видання (особливо ті, які розвивають актуальні
політичні теми і спрямовані проти буржуазних впливів, міщанства,
занепадництва); військова, спортивна література; медична; природознавча
література; дитячі, юнацькі та комсомольські видання; науково-популярна книга,
пов’язана із завданням соціалістичної реконструкції господарства країни [167,
с. 328]. При цьому зміст книги з будь-якої тематики мав бути ідеологічно
вивіреним і цензурованим.
Для демократичного суспільства характерним є вивільнення творчої, наукової,
технічної думки з ідеологічних лещат і збагачення тематичного репертуару видань
за рахунок раніше заборонених. Адже демократія – “це і є, власне, реалізована
свобода слова [78, с. 20]”. “Демократія і свобода слова... – цінності, що
являють собою неподільну єдність. Ними вимірюється система свободи кожної
держави. А безперешкодний суспільний обмін інформацією, розмаїття думок –
істотні елементи кожної вільної держави, необхідні риси сучасної демократії...
[192, с. 24-25]”.
У цьому розділі маємо на меті простежити характерні перетворення у книговиданні
за тематикою, що відбулися внаслідок проголошення в Україні свободи видавничої
діяльності. Аби проаналізувати, як саме змінювалися тематичні розкладки
вітчизняного книжкового ринку, передусім, необхідно з’ясувати, за яким
принципом і на які групи поділяються видання.
Книги розрізняють за змістом, формою, оформленням, обсягом, складом книжкових
елементів, характером інформації, накладами, періодичністю та призначенням
видань.
Для досягнення мети дисертаційного дослідження спеціальний інтерес становлять
види книг за цільовим (соціально-функціональним) призначенням та тематикою.
Нині в Україні є кілька принципів щодо поділу видань за названими групами.
Перший – офіційний. Це класифікація, яку пропонує Книжкова палата України,
згідно з ДСТУ 3017-95 “Видання. Основні види. Терміни та визначення”. За цією
версією передбачається поділ книг за тематичними розділами і цільовим
призначенням. Серед основних тематичних розділів – суспільно-політичні науки;
природничі науки; технічні науки; сільське господарство і сільськогосподарські
науки; охорона здоров’я і медичні науки; фізична культура і спорт; освіта і
культура; преса, книгознавство і поліграфія; філологічні науки; художня
література; дитяча література; мистецтвознавство; література універсального
змісту [47]. Такий поділ відбито у класифікаціях книг – універсальній
десятковій класифікації (УДК) та бібліотечно-бібліографічній (ББК). Основні
розділи передбачають ще й поділ на тематичні підрозділи.
Цільове призначення книжки визначається сприянням розвиткові науки, освіти,
виробництва, задоволенню естетичних і побутових потреб. Відповідно до ДСТУ
3017-95, книжки цієї групи поділяють на навчальні видання, у тому числі
методичні; художню літературу (літературно-художні видання); наукову
літературу; виробничу літературу; науково-популярні видання; довідкову
літературу; громадсько-політичні видання; офіційні; видання для широкого кола
читачів [47].
Неофіційну, а радше, журналістську версію тематичного розмаїття вітчизняного
книжкового ринку пропонує К. Родик. Він класифікує продукцію видавництв за
такими тематичними серіями: “Вершини” (класика світової літератури),
“Хрестоматія” (вітчизняна класика), “Красне письменство” (сучасна проза),
“Голос душі” (поезія), “Софія” (філософія, психологія, соціологія), “Я єсмь”
(вітчизняна культурологія), “Минувшина” (історія), “Постаті” (біографії,
мемуаристика), “Політлікнеп” (політика, політологія), “Дитяче свято”, “Світ
мистецтва”, “Візитівка” (туризм, краєзнавство, дорожні нотатки), “Успіх”
(бізнес, фінанси, спеціальна підготовка), “Швидка допомога” (практичні
посібники, порадники, довідники), “Слово” (енциклопедії, словники),
“Калейдоскоп” (книжки іншої тематики) [184–185].
Така версія не є досконалою. Вона не достатньо чітко відображає тематичний
розподіл видань.
І третій принцип – європейський, згідно з яким розрізняють “загальні” книги
(тобто художня, нехудожня, дитяча, туристична і література універсального
змісту, комікси), навчальну літературу, наукові видання та довідкові книги
[196, с. 3].
Офіційна версія є найповнішою серед наведених. Проте, на нашу думку,
європейський принцип – найбільш зручний, оскільки виділяє основні тематичні
розділи, які загалом містять і характеристику книг за цільовим призначенням.
Тому для загального аналізу тенденцій у зміні тематичного репертуару книжкового
ринку у роботі використовується принцип першої класифікації. Для характеристики
окремих тематичних розділів послуговуватимемося європейським зразком.
2.1. Тенденції у тематичному репертуарі
Аналіз тенденцій, що відбуваються сьогодні у тематичному діапазоні вітчизняної
книжкової справи, дає підстави говорити про зміни читацьких смаків за період
від розвалу радянської імперії.
Для підтвердження цієї тези дисертан