Вы здесь

Видавнича та редакторська діяльність Михайла Максимовича

Автор: 
Рясна Олена Олександрівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U004980
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МИХАЙЛО МАКСИМОВИЧ — ОРГАНІЗАТОР І ВИДАВЕЦЬ АЛЬМАНАХІВ
2.1. Літературний альманах “Денница”.
Сучасні дослідники історії української журналістики майже не розглядають
“Денницу” М. Максимовича, звертаючи свою увагу на наступні його альманахові
видання — “Кіевлянин” і “Украинец”, а якщо і згадують про неї, то лише
оглядово. Пояснюється це тим, що “Денницу” можна вважати надбанням більше
російської культури, аніж української. Але в цій ситуації дивує позиція самого
М. Максимовича. Він практично нічого не згадує про видання “Денницы” у своєму
автобіографічному нарисі, де описує видані ним праці, а першим своїм альманахом
називає “Кіевлянина”.
Безсумнівно, “Кіевлянин” і “Украинец” за своїм змістом мають більшу значущість,
ніж “Денница”, але саме вона стала першим досвідом М. Максимовича у видавничій
діяльності, мала своє обличчя, була прихильно зустрінута читачами і тому
заслуговує нашої уваги.
Відразу ж після появи цього альманаху в періодиці з’явилось дуже багато
рецензій і відгуків на нього; серед дослідників “Денницы” кінця ХІХ – початку
ХХ століття можна назвати В. Науменка [154] і В. Данилова [31]. На сучасному
етапі важливою подією в дослідженні “Денницы” стала поява у 2000 році книги, в
якій харківські дослідники С. Лахно та Л. Фризман упорядкували зі своєю
передмовою всі три числа альманаху [40]. Упорядники розглядають “Денницу” в
контексті літературної боротьби пушкінської епохи; вступна стаття і примітки
написані російською мовою. Як бачимо, досліджень, присвяченних “Деннице”, на
сьогодні майже немає, тому вважаємо за потрібне розглянути цей альманах як одну
із граней діяльності Максимовича-видавця та проаналізувати критику 30-х років
ХІХ століття щодо цього видання.
Один з дослідників творчої спадщини М. Максимовича В. Данилов вбачає причини
звернення вченого-природознавця до літературної діяльності у знайомстві
майбутнього видавця з сучасними йому літераторами, в коло яких його ввів В.
Одоєвський [Примітка. Сталося це після виходу книжки М. Максимовича “Главные
основания зоологии или науки про животных”, на яку В. Одоєвський написав
рецензію і навіть відшукав автора, познайомився з ним і ввів у коло
літераторів, серед яких були Д. Веневітінов та І. Киреєвський. Останній
познайомив М. Максимовича зі своєю матір’ю, вдома у якої збиралися тоді
Баратинський, Шевирьов, Титов, Мельгунов, Соболевський, Чаадаєв, Хом’яков та
інші. Таким чином М. Максимович потрапив у насичену літературними інтересами
атмосферу (Детальніше див. про це: [31, 16 – 18]).]. Але не слід забувати, що
інтерес М. Максимовича до літератури (і гуманітарних наук взагалі) з’явився ще
до знайомства з цими літераторами, адже в цей час він уже працював над
збірником “Малоросійські пісні”.
Після виходу в 1827 році першого збірника пісень у М. Максимовича виникає ідея
видавати альманах, адже саме цей тип літературного видання він вважає найбільш
близьким до сучасності, тобто таким, який відображає всі сфери життя і в якому
друкуються твори сучасних письменників. На жаль, за спостереженнями
М. Максимовича, періодика, яка існувала на той час, не відповідала цим вимогам,
що і стало однією з причин виникнення у вченого задуму започаткувати свій
альманах.
Сам М. Максимович про свій задум видавати “Денницу” говорить так: “Що
стосується альманаху, то його видання вважаю для себе випадковою, сторонньою
справою, і не тільки не завадою, але й допоміжним засобом для деяких моїх
головних занять. Що мені потрібно видавати альманах, доказом є те, що видавав я
його, будучи повністю впевненим, що люди розсудливі не зроблять з того
негативних висновків про мою діяльність” [122, 422].
Порівняно з наступними виданнями (“Кіевлянином” і “Украинцем”) в “Деннице”
немає передмови (“Слова від автора”), що свідчить про малодосвідченість її
видавця. Але, перегорнувши всі три числа цього альманаху, нам не важко
окреслити його програму самостійно – “Денница” планувалася як суто літературне
видання. Про це свідчать такі факти: по-перше, крім художньої літератури в усіх
трьох випусках альманаху вміщено лише дві статті наукового характеру – це
розвідки І. Киреєвського “Обозрение русской словесности 1829 года” [37] і
М. Максимовича “Обозрение русской словесности” [38]; по-друге, і ці два
дослідження присвячені проблемам літературного життя.
Як бачимо, саме художня література була поставлена на перше місце, на відміну
від, наприклад, історичного “Кіевлянина”, де літературний матеріал лише
“розбавляв” науково-історичний. Але цікавим є факт, що ті дві наукові розвідки
стали головними, визначили обличчя альманаху і саме вони (навіть майже лише
вони) і стали центром уваги критиків. Можливо, цей факт став несподіваним для
самого видавця, а можливо – і навпаки: саме в такий спосіб і намагався
М. Максимович заявити про себе і про свій альманах.
Вирішивши видавати “Денницу”, М. Максимович починає добирати до неї матеріал.
По допомогу він звернувся до російських друзів, які активно відгукнулися на
запрошення до співпраці і дуже допомогли видавцеві своїми творами. Так, серед
листів до М. Максимовича знаходимо лист А. Дельвіга від 12 грудня 1829 р., у
якому він посилає в альманах свій вірш “По небу”: “Шановний Михайло
Олександрович. Надсилаю Вам російську пісню. Вибачте: чим багатий, тим і радий.
Краще нема. В майбутньому догоджу вам більше” [20, 36 – 37]. Цей лист
опублікував дослідник творчості А. Дельвіга В. Гаєвський, зазначаючи при цьому,
що Антон Антонович майже ніколи не віддавав свої твори в чужі альманахи і
друкувався лише в “Царском селе” и “Деннице”. Крім А. Дельвіга свої твори до
альманаху надіслали О. П