Ви є тут

Ефективність використання інбридингу в селекції гречки на гетерозис

Автор: 
Смолка Олег Олексійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U000104
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2.
УМОВИ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Методи та методика досліджень
Дослідження за темою дисертації проводились протягом 1998-2000 рр. у дослідному
господарстві "Чабани" Інституту землеробства УААН, який розташованому на
правобережжі північного Лісостепу України, у Києво-Святошинському районі
Київської області на 15 км південніше м. Києва.
Ґрунти дослідного господарства "Чабани" відносяться до
дерново-средньоопідзолених супіщаних і сірих опідзолених глейових
пилувато-супіщаних.
Вміст гумусу у дерново-средньоопідзолених ґрунтах складає 0,70-1,24%, а в сірих
опідзолених глейових - до 1,24% (по Тюріну).
Вміст Р2О5 у межах 12-17 мг на 100 гр. ґрунту (по Ареніусу).
Ґрунти мають слабокислу реакцію (рН у дерново-опідзолених ґрунтах знаходиться в
межах 5,3-5,8, а в сіро-опідзолених – 5,5-6,1).
Клімат зони помірно-континентальний. Середня температура повітря за рік складає
біля 7°C . Максимальна температура повітря 39°C (1986 р.), а мінімальна 26°С
(1985 р.). Середня багаторічна температура найтеплішого місяця (липня) 18-20°C
, а най холоднішого (січня )- мінус 6°C. Сума активних температур повітря
складає у середньому 2565°С із зміною за період проведення дослідів від 1989°С
у 1998 році до 3332°С - у 2000 році.
Тривалість вегетаційного періоду із середньою температурою повітря вище 10°С
складає 159 днів із коливаннями від 124 днів у 1998 році до 213 днів у 2000
році.
Річна сума опадів коливається від 480 до 620 мм, за період із температурою вище
10°С - 295 мм із змінами від 159 мм у 1998 році до 409 мм у 1999 році.
Польові досліди розміщувалися в селекційно-насінницьких сівозмінах по типовому
для гречки попереднику – озимій пшениці.
Використовували загальноприйняту технологію вирощування гречки.
Вивчення структури популяції за ознакою самонесумісності проводили на сортах,
отриманих раніше у відділі селекції круп’яних культур, які підтримували в
ізольованому розмноженні при самозапиленні [129]. Ступінь кроссумісності
самозапилених нащадків визначали по наявності справжніх гібридів в F1.
Сортолінійні гібриди одержували в спеціальному розсаднику, де за материнські
форми використовували довгостовпчаті /ss/ рослини різного ступеня
самосумісності, а тестером використовувався кращій зареєстрований сорт.
Материнські форми перевіряли на вирівняність по геторостильнону маркеру.
Міжлінійні гібриди отримували шляхом гібридизації ліній в парних схрещуваннях,
а також шляхом використання полікростесту. В якості тестера використовували
суміш експериментальних ліній.
У розсаднику випробування гібридів F1 за рівнем перевищення за врожайністю
гібридів над районованим сортом, що був одночасно і кращою батьківською формою,
судили по ступеню комбінаційної здатності (КЗ) досліджуваних ліній.
Ефект гетерозису у міжлінійних гібридів визначали за рівнем перевищення
гібридів F1над кращою материнською формою.
Контрольний розсадник закладався двох рядковими ділянками з обліковою площею
11,7 м2 у двохразовій повторності методом частого стандарту.
2.2. Спостереження, оцінки, обліки, аналізи
Фенологічні спостереження проводили в усіх селекційних розсадниках з
визначенням фаз: сходи, цвітіння, побуріння плодів, збиральна стиглість.
Облік врожаю проводили при обмолоті, при цьому в селекційному розсаднику масу
виражали в грамах на один метр квадратний або числом зерен з однієї рослини, у
розсаднику гібридизації та малому контрольному – в грамах з ділянки, в інших
розсадниках та випробуваннях – в ц/га.
Структурний аналіз рослин за ознаками продуктивності проводили за 30-ма
типовими рослинами згідно методичних вказівок для аналізу структури рослин
гречки [17].
Результати обліку врожаю при випробуванні селекційних номерів аналізувалися
методом варіаційної статистики [91].
Ступінь домінування ознак визначали по формулі:

P= F1 – MP (2.1)
P - MP
де F1 - розмір ознаки в F1.
MP - середній розмір ознаки батьківських форм
Р - розмір ознаки кращого з батьків.
Мінливість досліджуваних ознак визначали за допомогою
коефіцієнта варіації [90] за формулою:
V = S X с р100 (2.2)
Xс р
Генетичні варианси поколінь гібридів, що розщеплюються, визначали шляхом
дисперсійного аналізу [31].
Ступінь гетерозису визначали за формулою:
E%= F1-Pmax 100 (2.3.)
Pmax
де, F1 – розмір ознаки у гібриду;
Pmax – найбільший показник ознаки у одного з батьків
Комбінаційну здатність Рівень загальної комбінаційної здатності, специфічної
комбінаційної здатності здійснювали шляхом підрахунку гібридних рослин в
поколінні за методикою Н.В. Турбіна, Л.В. Хотилевої, Л.А. Тарутінової (1974)
[125].
Коефіцієнт інбридингу вираховували за формулою Райта (коефіцієнт для виміру
зростання гомозиготності в популяціях в наслідок інбридингу):
F= (0.5)n (1+Fa) (2.4)
де, n – кількість особин в лінії, яка йде від інбредної рослини до її
загального нащадка та у зворотному напрямку;
Fa – поправка на коефіцієнт інбридингу, у випадку, якщо загальний нащадок є
інбредним.
Розширення генофонду гречки при створенні вихідного матеріалу проводили з
використанням інбридингу.
2.3. Об’єкти досліджень
Як вихідний селекційний матеріал використовували селекційні номера, лінії та
сорти селекції Інституту землеробства УААН.
Для визначення інбредної депресії використовували лінії різної глибини
інбридингу, отримані у