РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ПРОМИСЛОВОГО РЕГІОНУ
2.1. Вплив економічних перетворень в Україні на ефективність
використання виробничого потенціалу і трудових ресурсів
Аналіз розвитку господарства України за роки реформування економічних відносин
свідчить про загальне погіршення на протязі майже десяти років
соціально-економічної ситуації як в країні в цілому, так і в її регіонах, яке
було викликане різними причинами. З одного боку, це причини, які існували і
раніше (наприклад, неефективне використання матеріальних, фінансових та
трудових ресурсів, недосконалість галузевих структур багатьох територіальних
комплексів, надмірне забруднення навколишнього середовища), з іншого –
загальний спад виробництва, порушення господарських зв’язків між окремими
територіями, зростання рівня безробіття тощо.
Період переходу України до ринкового механізму господарювання характеризується
активізацією багатьох соціально-економічних проблем, що безпосередньо були
пов’язані із загальним кризовим станом економіки. Ситуація, що склалася в
промисловості і в інших галузях економіки протягом тривалого періоду, негативно
вплинула на загальне становище трудящих. Зростання чисельності безробітних,
низький рівень оплати праці, несправедливий розподіл доходів, величезна їх
диференціація між окремими групами населення - це все причини бідності
населення, зубожіння значної його частини.
Падіння обсягів промислового виробництва в цілому по Україні спостерігалося
протягом тривалого періоду і в 1998 році воно склало 51% порівняно з 1990
роком. Досить значним виявилося скорочення випуску продукції промисловості в
Львівській (на 73%), Кіровоградській (на 70%), Житомирській (на 68%) та
Луганській (на 67%) областях. Найменшим спадом характеризується Одеська (14%),
Запорізька (19%), Миколаївська (27%) області, міста Севастополь (13%) та Київ
(33%).
Стосовно Донецької області – тут зниження обсягів виробництва промислової
продукції відмічалося щорічно, починаючи з 1991 року, і вже в 1996 році обсяг
виробництва складав 46,4% від базового обсягу 1990 року. В 1997 р.
спостерігається незначне його підвищення (на 1,3%), в 1998 р. – знов зниження
(на 7,2%) в порівнянні з попереднім роком, що становить 43,6% від обсягу
продукції промисловості в 1990 році. В Донецькій, як і в інших областях, що
мають схожу структуру промисловості, скорочення обсягів виробництва на протязі
майже восьми років відбувалось на підприємствах чорної та кольорової
металургії, паливної та хімічної промисловості, машинобудування.
Падінню матеріального виробництва як в Донецькому регіоні, так і в країні в
цілому сприяла загальна економічна та фінансова криза, розрив господарських
зв’язків з постачальниками сировини і матеріалів та споживачами продукції –
партнерами з інших регіонів України та колишніх республік СРСР. Але головне, на
що треба звернути увагу – в цей час практично не здійснювалось належним чином
втручання держави в економічні процеси, і саме відсутність протягом певного
часу державного регулювання призвела до негативних наслідків перехідного
процесу, надавши йому стихійного характеру.
В наступні роки ситуація докорінно змінилася: завдяки послідовній реалізації
програм соціально-економічного розвитку регіону вдалося подолати спад
промислового виробництва, а також досягти його зростання та відносної
стабілізації фінансово-економічного стану в промисловому комплексі регіону.
Після падіння обсягів промислового виробництва протягом досить тривалого
періоду в Донецькій області спостерігається повільне, але стабільне його
зростання, починаючи з 1999 року ( це підвищення в 1999 році складало 6,9%, в
2000-2001 роках – відповідно 12,4% та 6,1% порівняно з попередніми періодами)
[133]. Таких позитивних результатів вдалося досягти за рахунок збільшення
обсягів виробництва в більшості основних галузей промисловості, перш за все в
металургійному комплексі. Також слід відзначити стійке зростання обсягів
виробництва в галузях, продукція яких орієнтована на кінцеве споживання,
насамперед машинобудівній, деревообробній, легкій, харчовій, поліграфічній
промисловості.
Реалізація Програми соціально-економічного розвитку Донецької області на 1998 –
2000 роки забезпечила створення передумов для стабільного розвитку економіки
регіону, що в свою чергу дозволило вирішити ряд соціальних проблем, своєчасно
виплачувати пенсії, ліквідувати заборгованість із заробітної плати в бюджетній
сфері та соціальних виплат, скоротити заборгованість із заробітної плати в
цілому по області. Але незважаючи на зазначені позитивні тенденції, на
стабільні темпи зростання виробництва, в промисловому комплексі області існує
ряд невирішених проблем, що в свою чергу негативно впливає на розвиток
соціальної сфери. З метою іх вирішення, а також багатьох інших
Облдержадміністрацією визначено основні напрямки соціально-економічного
розвитку Донецької області на період до 2020 року. Головною метою стратегічних
напрямків соціально-економічного розвитку є підвищення рівня життя населення на
основі структурних змін економіки.
Як вказується в передмові до статті О.І. Амоші “Яка концепція потрібна нашій
промисловості”, опублікованій в Урядовому кур’єрі №206 8 листопада 2001 року,
“в Україні останніми роками обсяги промислового виробництва постійно зростають.
Однак в цілому ситуація залишається складною, розбалансованою, динамічно
нестійкою, вельми чутливою до факторів, що порушують економічну безпеку,
соціально напруженою та екологічно слабко прийнятною до світових стандартів”. І
далі, вже в самій статті йд
- Київ+380960830922