Ви є тут

Організаційно-педагогічні основи діяльності українознавчих інституцій у системі вищої освіти Канади (40 - 90-і рр. ХХ ст.)

Автор: 
Заячук Юлія Дмитрівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U000154
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ЕВОЛЮЦІЯ УКРАЇНОЗНАВЧИХ ІНСТИТУЦІЙ
У СИСТЕМІ ВИЩИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ КАНАДИ
2.1. Зародження навчальних українознавчих інституцій у структурі канадських
університетів
Українознавчі інституції в системі вищої освіти Канади у своєму розвитку
пройшли декілька послідовних етапів від поодиноких курсів до розгалуженої
системи навчальних програм і науково-дослідних центрів. Їхня діяльність
впродовж другої половини ХХ століття стала одним із вагомих факторів збереження
культурної самобутності української канадської спільноти, підтримки рідномовної
освіти українських поселенців та підготовки фахівців з українознавства вищого
рівня кваліфікації.
Даний параграф присвячено дослідженню першого етапу історії україністики в
канадських університетах – етапу зародження та становлення вищих українознавчих
інституцій, чинників, які впливали на цей процес і визначали його характер,
ролі та місця у ньому видатних діячів української науки й культури в Канаді.
Основні результати наведеного нижче дослідження доповідалися на П’ятому
міжнародному конгресі україністів (Чернівці, 26-29 серпня 2002 р.),
Всеукраїнській науково-практичній конференції “Історико-педагогічні та
соціальні проблеми професійної підготовки кадрів для системи неперервної освіти
і соціальних служб” (Чернівці, 22-24 листопада 2001 р.) й опубліковані в
роботах [45; 48; 50; 51; 54].
Історично процес виникнення українознавчих інституцій у системі вищих закладів
освіти Канади розпочався із Саскачеванського університету. Саме тут у 1943 р.
було прийнято рішення про заснування українських студій, що стало складовою
частиною більш загального процесу запровадження до навчальної програми
університету слов’янських студій [14, c.134]. У рамках останніх вже наступного,
1944-45 н. р., і відбувся повний, на початку некредитний (тобто такий, що не
давав залікових кредитів для виконання навчальної програми підготовки
спеціаліста), університетський вечірній курс української мови. Він став першим
вищим українським навчальним курсом не тільки в Канаді, але й на всьому
американському континенті. Вів його професор Т. Павличенко. Курс викликав
велике зацікавлення серед бажаючих вивчати українську мову і в перший же рік
викладання його прослухало 76 студентів [15, с.177-181; 118, с.19].
У 1945 р. університет заснував окремий Департамент слов’янських студій, який
очолив відомий український учений, професійний філолог, фахівець з української
мови і літератури, автор університетських підручників і українсько-англійського
словника професор К. Андрусишин [7, с.88]. У рамках новоствореного департаменту
в університеті започатковуються регулярні кредитні курси української мови [9,
с.244], викладання яких розпочалося восени 1945 р. з курсу початкової
української мови, котрий прослухало 39 студентів. Наступного навчального року
було введено курс граматики, а у 1947-48 н. р. – літературний курс, присвячений
творчості Т. Шевченка. У цей же час викладання українських курсів поширюється й
на інші вищі навчальні заклади провінції Саскачеван, координовані
Саскачеванським університетом, – Колегію святого Йосифа та Академію Пресвятого
Серця в Йорктоні.
У 1950 р. сенат університету визнав українську нарівні з такими мовами, як
французька, німецька, латинська і грецька. Це означало, що відтепер вивчати
курси української мови і отримувати за них кредити могли студенти будь-якого
факультету, що сприяло подальшому розвитку україністики в університеті [15].
Динаміку цього процесу, а також статистичні дані стосовно студентів, які
вивчали українські кредитні курси Саскачеванського університету протягом
першого двадцятилітнього періоду їхнього існування, ілюструють дані табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Кількість студентів на українських кредитних курсах Саскачеванського
університету протягом перших 20 років їхнього існування (a – початкова
українська мова; b – граматика; c – творчість Т. Шевченка; d – творчість І.
Франка) [15, с.181]
Курс
Н. р.
Н. р.
Н. р.
1951-52
23
1958-59
23
41
1945-46
39
1952-53
21
13
1959-60
32
32
1946-47
12
1953-54
21
16
1960-61
23
53
23
1947-48
12
1954-55
21
17
1961-62
20
58
15
1948-49
20
1955-56
23
23
1962-63
34
52
12
1949-50
14
1956-57
21
17
1963-64
40
55
18
1950-51
21
1957-58
15
41
1964-65
48
57
22
Примітка. У 1964-65 н. р. 49 студентів навчалося в Йорктоні.
Аналіз даних табл. 2.1 засвідчує, що після деякого спаду кількості записаних на
кредитні українські курси, який відбувся після першого року їх заснування, у
подальшому спостерігаємо стійку тенденцію до зростання чисельності бажаючих
вивчати україністику. Зростала також кількість пропонованих університетом
українських курсів – від одного у 1945 р. до чотирьох на кінець першого
20-річчя слов’янського відділу в університеті.
Подальшу розбудову вищих українознавчих студій значною мірою спричинило
офіційне запровадження в 1952 р. української мови у середні школи Саскачевану.
Щоб сприяти підвищенню професійної кваліфікації вчителів, які викладали мову в
середніх школах, університет запровадив вечірні та літні курси української мови
й літератури. Перший початковий курс української мови було проведено під час
літньої сесії 1952 р., а перший курс граматики й літератури – 1958 р. Ці курси
стали популярними і викликали особливий інтерес серед учителів українознавчих
дисциплін. Динаміку літніх курсів та кількості студентів, що їх вивчали у цей
час, подано в табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Динаміка студентів на літніх та кореспондентському курсах Саскачеванського
універси