Вы здесь

Застосування мезодіенцефальної електромодуляції на санаторно-курортному етапі реабілітації хворих, які перенесли ішемічний інсульт

Автор: 
Зоярнюк Оксана Сергіївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U000270
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
Методики обстеження і лікування. Клінічна характеристика хворих і вихідні дані
функціональних досліджень. Критерії оцінки результатів лікування
2.1 Методики обстеження
Для вирішення поставлених задач проведене клініко-інструментальне обстеження
153 хворих обох статей у віці від 30 до 60 років, які перенесли ІІ і надійшли
на санаторно-курортну реабілітацію в Лермонтовський санаторій у терміни до 1
року після інсульту.
Хворі обстежені в динаміці до і після курсу реабілітації. Клінічний діагноз
визначався відповідно до сучасної класифікації. Вивчали скарги, анамнез,
вивчали функціональний стан нервової (неврологічний статус, електричну
активність головного мозку - ЕЕГ, стан МК - РЕГ) системи, окремі біохімічні
(коагуло- і ліпідограми крові) та імунні показники.
На всьому протязі РК здійснювалося спостереження за динамікою суб'єктивного й
об'єктивного стану хворих. Вивчалися скарги, стан неврологічного статусу і
серцево-судинної системи. Особлива увага приділялася вивченню динаміки рухових,
інтелектуально-мнестичних функцій, рефлекторних, координаторних порушень, а
також змін АТ і виразності вегетативних розладів.
Усім хворим проводили дослідження пам'яті й уваги до і після РК. Дослідження
уваги проводилося по таблицях Шульте; пам'яті - за допомогою "Подвійного тесту"
Бородкіна-Смірнова, у результаті усереднення даних трьох послідовних вимірів.
При оцінці рухових порушень враховувався обсяг активних рухів, м'язова сила,
стан м'язового тонусу.
Обсяг активних рухів вимірявся в градусах і порівнювався з таким у здорової
людини та виражався у відсотках стосовно останнього. Одержувані відсотки
переводяться в бали, при цьому 10% відповідають 1, 25% - 2, 50% - 3, 75% - 4 і
100% - 5 балам. М'язова сила оцінювалася за допомогою динамометрії. М'язовий
тонус оцінювався дослідником при проведенні пасивних рухів ураженими кінцівками
з урахуванням сили опору м'язів-антагоністів [6, 53].
З метою кількісної оцінки різних параметрів елементарних функцій
використовувалася уніфікована шкала Т. Д. Демиденко (1989 р.) (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Шкала оцінки елементарних рухових функцій (Демиденко 1989 р.)
Бали
Сила м’язів
Тонус м’язів
Об’єм активних рухів
Нема видного руху і не відчувається нап-руга м’язів при пальпації
Динамічна контрактура: опір м’язів-антагоністів настільки великий, що
досліджуваному не вдається змінити по-ложення сегмента кінцівки
Відсутність руху
Нема видного руху, але при пальпації відчувається напруження м’язових волокон
Різке підвищення тонусу м’язів: при значному зусиллі досліджуваному вдається
до-сягнути не більше половини об’єма нормального пасивно-го руху в даному
суглобі
Відповідає 10% від нормального
Можливий активний рух у полегшеному вихідному положенні, однак хворий не може
здолати протидію до-слідника
Підвищення тонуса м’язів: при значному зусиллі до-сліджуваному вдається
до-сягнути не більше половини об’єму нормального руху в даному суглобі
Відповідає 25% від нормального
Здійснення повного або близького до нього об’єма довіль-ного руху проти
нап-рямку сили тяжесті при неможливості подолання опору дослідника
Помірний м’язовий гіперто-нус: опір м’язів–антагоністів дозволяє здійснити лише
біля 75% від повного об’єму даного пасивного руху в нормі
Відповідає 50% від нормального
Продовження табл. 2.1
Невелике зниження сили при можливості повного об’єма довільного руху з
подоланням як сили тяжесті, так і опору дослідника
Невелике збільшення опору пасивному рухові порівняно з нормою і і аналогічним
опором на протилежній (симетричній) кінцівці; можливий повний об’єм при
пасивному русі
Відповідає 75% нормального
Нормальна м’язова сила
Нормальний опір м’язів при пасивному русі, відсутність «разбовтаності» в
суглобі
Нормальний об’єм рухів

Поряд з ретельним клініко-неврологічним обстеженням, використовували ряд
інструментальних і лабораторних методів, що об'єктивно відбивають
функціональний стан МК, електрогенеза головного мозку, ліпідного обміну,
згортувальної й імунної системи крові, котрі, згідно до сучасних даних,
відіграють ведучу роль у патогенезі розвитку ІІ.
Як метод, що характеризує динаміку МК нами застосовувалася РЕГ [18, 19, 73].
РЕГ досить витонченно відображає зміну пульсових коливань церебрального
імпедансу, подає об'єктивну інформацію про кровообіг, стан тонусу та
еластичності мозкових судин.
Реєстрацію РЕГ здійснювали за допомогою реографічної приставки Р4-02.
Використовувалися стандартні симетричні FTd, FTs, OMd і OMs відведення, що
відповідно відображали стан кровообігу в БВСА і ВББ.
РЕГ кожного хворого піддавалася якісному (візуальному) і фазово-амплітудному
кількісному аналізу. При візуальній оцінці РЕГ звертали увагу на регулярність
комплексів, їхню симетричність, загальний вид, форму вершини, анакротичної
(висхідної) і катакротичної (спадної) фази та їхню крутість. Виразність і
розташування інцизури дикротичного зубця, наявність додаткових хвиль і зубців,
їхню кількість.
Для кількісного аналізу вивчалися наступні показники:
- пульсове кровонаповнення (РІ - відношення амплітуди реографічної хвилі до
каліброваного сигналу в омах, у нормі складає 1,1±0,1 у БВСА і 0,8 - 0,1 у ВББ)
- відображає пульсове кровонаповнення мозку;
- тонус артерій великого калібру (б - тривалість підйому реографічної хвилі в
мілісекундах, у нормі від 0,10±0,9 с).
- еластичність судинної стінки (S - відношення тривалості висхідної частини
хвилі до довжини усієї хвилі у відсотках, норма складає 95,0±5,0%);
- ДКІ - відношення амплітуди реографічної кривої на рівні інцизури до
максимальної амплітуди у відсотках (у нормі 55,0±15,0%) - характер