Ви є тут

Договір Ренти

Автор: 
Апанасюк Микола Петрович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U000387
129 грн
Додати в кошик

Вміст

розділ 2.2).
Поняття договору ренти, під яким розуміється документ, передбачає наявність
належним чином складеного на спеціальному бланку в присутності нотаріуса [28
Або осіб, чиє посвідчення прирівнюється до нотаріального.] й сторін (або їх
представників), підписаного сторонами (або з відтисками печаток), посвідченого
нотаріусом письмового документу. Під документом, який може тлумачитися як
договір ренти, у даному випадку, розуміється сукупність відомостей,
зафіксованих на певному носії (бланку) за допомогою письмових знаків, зі змісту
яких випливає спільна воля платника ренти прийняти на себе обов’язок виплат
ренти взамін набуття майна у власність одержувачем ренти. Усна або викладена
письмово, але не посвідчена нотаріусом домовленість сторін про укладення
договору ренти документом у його значенні договору ренти вважатися не може.
Визначальним моментом при розгляді питання поняття договору ренти є з’ясування
спеціального по відношенню до нього поняття ренти. Саме через з’ясування
індивідуальних властивостей ренти можливою є найбільш повна й вичерпна
відповідь – яким є поняття договору ренти.
Проблема терміну “рента”. Здається, ні для кого не буде новим, що термін
“рента” досить широко вживається як у загально теоретичному, так і у вузько
спеціальному плані. Термін “рента” має декілька тлумачень: етимологічне,
соціальне, економічне, юридичне. Зокрема, нам зустрічалося його тлумачення як
виду податку [14, с.416]. У сучасному міжнародному законодавстві про цей вид
податку згадується в Конвенції між Урядом України й Урядом Литовської
Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових
ухилень стосовно податків на доход і на майно (яку ратифіковано Законом N
704/97-ВР від 09.12.97). У п. 2 ст. 18 цієї конвенції дається визначення
терміну рента: термін “рента” означає встановлену суму, сплачувану фізичній
особі періодично у встановлений час протягом її життя або протягом визначеного,
або встановленого періоду часу за зобов’язаннями зробити зворотні платежі для
адекватної або повної компенсації в грошах або вартості грошей. У Конвенції між
Урядом України й Урядом Республіки Індія про уникнення подвійного оподаткування
та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи й капітал (яку
ратифіковано Законом N 2737-ІІІ (2737-14) від 20.09.2001) у п. 3 ст. 19.
говориться, що термін “рента” означає фіксовану суму, що періодично сплачується
у визначений час протягом життя або протягом визначеного, або призначеного
періоду часу згідно із зобов'язаннями робити виплати у вигляді адекватного й
повного винагородження в грошовий чи іншій формі. Крім цього, додатком N 1 до
наказу Міністерства фінансів України від 03.12.97 N 265 встановлюється
БЮДЖЕТНИЙ КЛАСИФІКАТОР ПЛАТЕЖІВ, де рентну плату поміщено в Розділі І
(Класифікація доходів бюджету), підпункті V (Неподаткові надходження), пункті 1
(Доходи від власності та підприємницької діяльності) Рентна плата – 21060000,
Рентна плата за нафту, що видобувається в Україні – 21060100, Рентна плата за
газ, що видобувається в Україні – 21060200. Таким чином, розповсюдженість
вживання терміну “рента” є очевидним. При цьому, для нього характерним є те, що
кожного разу, коли він вживається йому властивий певний специфічний відтінок,
своє смислове значення, що відображає його приналежність до тієї чи іншої
області суспільних знань.
Стосується це, безпосередньо і юриспруденції, зокрема цивілістики, якій термін
“рента” відомий давно. І напевне від того, у наш час, цивілісти намагаються
оперувати ним як одного разу вже даним. У результаті виникає враження що мова
їх іде про таке правове явище, яке є всім відомим і більше не потребує
доведення чи спростування.
Без сумніву ситуація, що виникла, не така вже й трагічна, як це може видатися
на перший погляд, адже до цього часу без визначення терміну рента в цивілістиці
обходилися, і не заперечуємо, що зможуть обходитися й далі. Про те вважаємо,
подальше зволікання з його невизначеністю може виявитися небажаним чи
незручним, оскільки в подібній ситуації ускладнюється його сприйняття як
юридичного терміну, який у науці цивільного права має бути визначеним, стійким
та однозначним. Саме тому означена ситуація не може залишатися такою й надалі й
потребує свого вирішення.
Отже, перед нами постає проблема (потреба) з’ясування тлумачення
цивільно-правового значення терміну рента. Як нам видається, для її розв’язання
необхідно на основі певного методологічного підходу виявити його
цивільно-правову матерію [29 При цьому, ми виходимо з тези, що майнові (рентні)
відносини є економічними за змістом і вольовими за формою. Пушкин. А.А.
Самойленко. В.А. Гражданское право Украины.- Х.,1996.- Ч.1.- С.10.]. Тільки
тоді, на наш погляд, виявиться можливим відмежувати термін “рента” від суміжних
і подібних до нього явищ, що сприятиме його подальшому теоретичному й
практичному освоєнню відносно правильного вживання слова рента взагалі й,
зокрема, у словосполученні договір ренти [30 Між тим, окремо, хотілося б
відмітити, що ми не претендуємо на остаточне вирішення даної проблеми, оскільки
усвідомлюємо її обсяг і теоретичну глибину, тому завдання наше бачимо не
стільки у розв’язанні її, скільки хоча б у її правильній постановці.].
Цивільно-правова матерія ренти. У сучасній юридичній літературі з’ясуванню
значення терміну рента приділялося небагато уваги. Одним із вчених, що висловив
по цьому питанню свою думку був М.І. Брагінський. Він цілком справедливо
відмітив, що одним із значень даного терміну є “отдача того, что передано” [58,
с.620].
Як ми гадаємо, у своєму твердженні він