РОЗДІЛ 2
Програма, методика, місце і умови проведення досліджень
2.1. Програма та методика досліджень
Ґрунтозахисні технології вирощування сільськогосподарських культур являють
собою комплексне поєднання протиерозійного обробітку грунту та застосування
добрив, що дозволяє захистити грунт від проявів ерозійних процесів протягом
всього року, підвищити урожайність вирощуваних сільськогосподарських культур за
значного зниження затрат коштів та енергії на одиницю вирощуваної продукції
[249 ].
Дослідження з визначення грунтозахисної та агрономічної ефективності технологій
вирощування сільськогосподарських культур здійснювались в стаціонарному
досліді, закладеному в 1975 році в базовому господарстві лабораторії захисту
грунтів від ерозії Інституту землеробства УААН – СВК “Борисфен-2000” колишній
к.-п. “Заповіт Ілліча” Обухівського району Київської області на схилі
південно-східної експозиції крутизною 5...60. Грунт дослідної ділянки –
чорнозем типовий малогумусний крупнопилувато-легкосуглинковий сильнозмитий, з
вмістом гумусу в орному шарі – 1,6 %; pH сольове – 6,5; рухомого фосфору –
15,2; обмінного калію – 14,7; легкогідролізованого азоту – 5,7 мг на 100 г
сухого грунту.
Дослідження проводились у сівозміні з таким чергуванням культур: 1-3 –
багаторічні трави; 4 – озима пшениця; 5 – ячмінь + пожнивно озимий ріпак +
літній посів трав.
У досліді вивчались такі технології вирощування сільськогосподарських культур,
як:
1 – загальноприйнята, що базується на оранці на глибину 20-22 см /контроль/;
2 – грунтозахисна, що базується на плоскорізному обробітку на глибину оранки;
3 – грунтозахисна, що базується на мілкому плоскорізному обробітку (на 10...12
см) з одночасним щілюванням на глибину 35-40 см.
У варіантах, що базуються на оранці, перед основним обробітком грунту на
глибину 20-22 см плугом ПН-4-35, проводилось лущення дисковими лущильниками
ЛДГ- 5 на 6-8 см та внесення добрив.
На варіантах з плоскорізним обробітком на глибину оранки під озиму пшеницю
одразу після збирання багаторічних трав проводився обробіток стерні БІГ – 3,
внесення добрив, заробка їх в грунт, а з допомогою БДТ-3, дискового лущильника
після чого проводилось глибоке рихлення на глибину 20-22 см КПГ-250,
передпосівний обробіток КПС-4 в 1-2 сліди, посів сівалкою СЗ-3,6.
Обробіток грунту під ячмінь починався одразу після збирання озимої пшениці та
проводився в такій послідовності: внесення добрив, обробіток дисковим
лущильником , рихлення КПГ-250 на глибину 20-22 см, весною закриття вологи
БІГ-3, передпосівна культивація КПС-3,4 на глибину заробки насіння, посів
сівалкою СЗ-3,6.
У варіантах з мілким плоскорізним обробітком зі щілюванням під озиму пшеницю
після збирання багаторічних трав проводився обробіток стерні дисковим
лущильником , після чого вносились добрива та проводилась їх заробка в грунт.
Плоскорізний обробіток проводився на глибину 10-12 см одночасно зі щілюванням
на 40 см плоскорізом-щілювальником ПЩН-2,5, проводилась також проміжна
культивація КПС- 4, посів сівалкою СЗ-3,6.
Під ячмінь після збирання попередника вносили добрива, проводилась їх заробка в
грунт дисковим лущильником. Весною проводили закриття вологи БІГ-3,
передпосівну культивацію, основний обробіток проводили культиватором КПС-4 на
глибину посіву, посів сівалкою СЗ-3,6.
Після збирання ячменю проводили обробіток стерні дисковим лущильником , після
чого поводилась проміжна культивація на глибину 6-8 см культиватором КПС-4 в
два сліди. Перед посівом ріпаку озимого проводили додаткову культивацію КПС-4,
після чого висівали озимий ріпак сівалкою СЗ-3,6.
Після збирання зеленої маси ріпаку озимого проводили обробіток поля дисковим
лущильником на глибину 6-8 см, та основний обробіток із застосуванням на
варіантах оранки плуга ПН-4-35, на варіантах з глибоким плоскорізним обробітком
– плоскоріза КПГ-250; мілкий плоскорізний обробіток проводили – плоскорізом
ПЩН-2,5. Літній посів люцерни проводили сівалкою СЗТ- 3,6 з наступним
прикочуванням грунту кільчато-шпоровими котками.
Системи обробітку грунту /перший фактор/ вивчалися в поєднанні з системою
удобрення /другий фактор/ ( табл.. 2.1.).
Таблиця 2.1
Система удобрення культур ланки сівозміни
Доза добрив
Культура
озима пшения
ярий ячмінь
озимий ріпак
люцерна (три роки)
1 - Контроль (без добрив)
2 - Одинарна
N60P45K45
N45P60K60
N45P40K60
P135K135
3 - Півтори
N90P60K60
N60P90K90
N60P60K90
P180K180
4 - Розрахункова
N140P90K100
N115P150K190
N90P65K140
P240K345
У першому, контрольному варіанті внесення мінеральних добрив не передбачено.
В другому варіанті на гектар сівозмінної площі вносили мінеральні добрива у
співвідношенні N : P : K = 1,2 : 1,0 : 1,0. Під озиму пшеницю у цьому варіанті
вносили N60 P 45 K45, під ячмінь ця доза складала N45 P60 K60.
У третьому варіанті на гектар сівозмінної площі вносили: під озиму пшеницю –
N90P60K60, під ярий ячмінь – N60P90K90 при такому ж співвідношенні, як і в
другому варіанті.
На четвертому варіанті доза мінеральних добрив визначалась розрахунковим
методом і становила для озимої пшениці – N140P90 K100 та для ярого ячменю –
N115 P 150 K190. При цьому передбачено вивчення можливості отримання
максимального врожаю з врахуванням вологозабезпеченості рослин при позитивному
балансі поживних речовин.
На посівах багаторічних трав у другому варіанті вносили P60 K60, на третьому –
P85 K85 , на четвертому – P85 K115 .
Мінеральні добрива на варіантах досліду вносились під окремі культури в такі
строки: під озиму пшеницю, ячмінь та люцерну фосфорні та калійні добрива
вносились під основний обробіток . Азотні добрива вносились весною та влітку
- Київ+380960830922