РОЗДІЛ 2
Обґрунтування ТА АНАЛІЗ факторів поведінки виробничої організації
2.1 Фактори поведінки виробничої організації
Як вже вказувалося, поведінка виробничої організації перетворюється в новий
об'єкт уваги менеджерів, в критичний ресурс, який впливає на її життєздатність.
Узагальнення відповідної літератури дало змогу дати таке визначення поведінці
організації: система характерних дій, спрямованих на задоволення потреб через
взаємодію із зовнішнім середовищем [54].
Організація ефективного управління діями організації не проста проблема, у
складі її, на наш погляд, в першу чергу необхідно виділити і розв'язати
підпроблему визначення факторів, що формують варіанти і характер поведінки
організації.
Для обґрунтування факторів, які впливають на поведінку організації, було
проведено аналіз літератури [29, 73, 91, 145, 149, та ін. ]. Він показав, що
безпосередньо факторам поведінки організації майже не приділяється увага. І
взагалі поняття “поведінка” учені використовують частіше стосовно людини,
відповідно виділяючи фактори її поведінки. Розглянемо деякі узагальнення цих
факторів для того, щоб методом аналогії визначити хоча б початкові, вихідні
ідеї визначення переліку факторів поведінки організації, порівняти їх із
запропонованими в літературі.
Комплексна класифікація факторів різної природи, які впливають на формування
загальної поведінки людини, представлена у Л Карташової, Т Ніконової,
Т Саломанідіної [73]. Вона має такий вигляд:
Демографічні – обумовлюють поведінку залежно від статі й віку людей.
Біопсихологічні – обумовлюють поведінку залежно від індивідуальних особливостей
людини.
Соціально-психологічні – обумовлюють поведінку залежно від взаємин індивідів чи
в групі організації.
Культурологічні – обумовлюють поведінку залежно від елементів культури,
характерних для конкретного суспільства.
На наш погляд, тільки дві останні групи факторів цієї класифікації частково
можна трансформувати на рівень організацій в цілому (і виробничих зокрема).
Головним недоліком вказаної класифікації, який заважає використати її повністю
для пояснення поведінки виробничої організації, є відсутність в ній
економічного фактору. Але ж виробничі організації, як учасники господарського
процесу задовольняють свої потреби та потреби суспільства в економічних
обмінних процесах, їх поведінка знаходиться під впливом таких економічних
факторів, як рівень цін, трансакційні витрати, державне фінансування, митне
регулювання, рівень конкуренції, забезпеченість ринку кваліфікованою робочою
силою. Крім того, на поведінку організації впливає забезпечення її потреб у
економічних ресурсах, стан інформаційного середовища, а саме: наявність
інформації. Досяжність інформації для організації та її вірогідність дають
можливість знизити невизначеність при ухваленні рішень і запобігти втрат.
Виробничу організацію можна розглядати певною мірою як соціальний організм
(обираючи за аналог запропоновану модель суспільства [12]. Для управління такою
системою доцільно використовувати соціально-психологічні методи, а тому має
сенс критично проаналізувати рекомендації психологів, які давно вивчають
фактори поведінки особистості.
З використанням психологічної літератури [51, 82, 136]) виділяються такі
основні фактори, що характеризують поведінку людини з позицій цієї науки [155,
с339]:
природні властивості індивіда, його індивідуально-психологічні особливості;
система потреб, мотивів, інтересів;
система керування особистістю, її «я-образ».
Зміст цих факторів у поєднанні з розумінням організації, як соціальної системи,
надає підстави трансформації їх з рівня особистості на рівень колективу, як
організменої системи.
Природні властивості індивіда — це те, що закладено в ньому від народження і,
як правило, характеризується тим чи іншим ступенем виразності таких динамічних
характеристик, як активність та емоційність. Активність індивіда виражається в
його усвідомленому прагненні до діяльності, тобто виступає як властивість
діяльності індивіда. На нашу думку, якщо людина входить до певної спільноти, її
індивідуальні властивості не можуть не позначитися на її поведінці в межах цієї
спільноти.
Швейцарський психіатр К. Юнг запропонував характеризувати психологічні
особливості індивіда, які певною мірою обумовлюють сприйняття світу та
поведінку останнього у контактах з навколишнім оточенням через поняття
“екстраверсія” — “інтроверсія”. Сполучення інтроверсії-екстраверсії з
емоційними характеристиками визначає темперамент особистості. Типи темпераменту
є відносно стійкими і мало піддаються змінам під впливом середовища й
виховання. Разом з тим вони не характеризують змістовну сторону особистості, її
мотивацію, цінності, потреби. Тобто знання індивідуально-психологічних
особливостей працівника допомагає правильно вибрати форму поведінки з ним. Але
виключно на основі цих знань не завжди можна передбачати поведінку самого
працівника.
Іншою важливою характеристикою особистості є її характер. Риси характеру
випливають із конкретних умов, соціального середовища життя та роботи
особистості і багато в чому визначаються її природними даними, темпераментом.
Пов’язані з природними даними психологічні властивості особистості складають ще
одну важливу її характеристику — здібності. Здібності визначаються динамікою
надбання індивідом знань, умінь і навичок і його можливістю виконувати певний
вид діяльності.
З викладених вище положень випливає, що для дослідження поведінки працівника у
такий спосіб необхідно врахувати велику кількість індивідуально-психологічних
особливостей. Але навіть, якщо ми зможемо якимось чином адаптувати такий підхід
до ор
- Київ+380960830922