Ви є тут

Патофізіологічна інтерпретація іммунного статусу хворих на стриктури уретри

Автор: 
Кривобок Олександр Григорович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U000746
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих зі стриктурами уретри і їх лікування
Відповідно до поставлених задач протягом 1999-2004 років обстежено і
проліковано 124 чоловіків у віці від 17 до 78 років, з тривалістю захворювання
від 6 міс до 10 років і більш.
Діагноз захворювання виставлений на підставі скарг пацієнтів, анамнезу
захворювання й інструментального обстеження. Основним симптомом захворювання у
хворих був розлад сечовипускання. Пацієнти скаржилися на утруднене
сечовипускання, виділення сечі тонким струменем і краплями. Характер
сечовипускання залежав від локалізації і виразності звуження уретри, а також
від загального стану хворого, наявних ускладнень і скорочувальної здатності
сечового міхура.
За етіологічним фактором розвитку СУ пацієнти розподілялися в такий спосіб:
післятравматичні – 42%, післязапальні – 18,5%, післяопераційні СУ – 39,5%
випадків. Ендоскопічне обстеження пацієнтів виявило: стриктури мембранозного
відділу – 15,3%, простатичного – 67,7%, мембранозно-простатичного відділу
уретри – 17% випадків.
Пацієнтів розподілили на 2 групи: із НСУ (64 чоловіків) і з УСУ (60 чоловіків).
У хворих з НСУ відзначали короткі СУ, утруднене сечовипускання та дискомфорт в
промежинній ділянці. При УСУ реєструвалися стриктури різної довжини й
ускладнення (пієлонефрити, цистити, епідидимоорхіти, уретрити, простато
везикуліти, уретральні нориці, імпотенція).Практично всі особи з УСУ
знаходилися в стані психоемоційного стресу.
Вивчали ефективність розробленого комплексного методу лікування в порівнянні зі
стандартним підходом.
Для цього всі 124 пацієнта були розподілені на 4 відносно рівноцінні групи за
віком, тривалостю захворювання і характером ускладнень:
1 група – пацієнти з НСУ, яким призначали стандартну загальноприйняту терапію
(34 особи); 2 група – пацієнти з НСУ, що одержували комплексне, розроблене нами
лікування (30 чоловік); 3 група – пацієнти з УСУ, що використовували стандартну
терапію (30 чоловік); 4 група – пацієнти з УСУ, що одержували комплексне
лікування (30 чоловік).
Стандартний метод лікування включав при НСУ внутрішню оптичну уретротомію під
епідуральною анестезією (після відповідної обробки операційного поля вводиться
уретроскоп; визначається точна локалізація, довжина і ступінь звуження просвіту
уретри; здійснюється розсічення стриктури холодним ножем на 4, 8, 12 годин
умовного циферблата), далі витягається уретроскоп, встановлюється уретральний
катетер, що відповідає діаметрові уретри.
Антибіотики цефалоспоринового (цефалізин, цефтріаксон) або фторхіналонового
(ципрофлоксоцин, офлоксоцин) рядів призначали за добу до розсічення СУ і надалі
застосовували протягом 10-20 днів. У післяопераційному періоді використовували
гемостатичні (етамзілат натрію), протизапальні (ібупрофен, діклофенак) засоби.
При УСУ стандартний метод додатково включав накладання троакарної
епіцистостоми. У післяопераційному періоді до вищевказаних препаратів додатково
призначали інфузійну терапію (фізіологічний розчин).
Запропонований нами комплексний метод лікування включав при НСУ внутрішню
оптичну уретротомію, висічення рубцевої тканини запропонованими нами ножами
(декл. пат. № 53540 А. Україна, МПК А61В17/32; декл. пат. № 55886 А. Україна,
МПК А61В17/32), обколювання ранової поверхні протисклеротичним (лідаза 64 УЕ –
1 мл) до 20 діб, протизапальним (діклофенак натрію 2,5 % - 1 мл) до 10 діб
препаратами (декл. пат. №53541А. Україна, МПК А61В17/00). Далі витягається
уретроскоп, здійснюється інстиляція уретри імуномодулятором ІРС-19 (декл. пат.
№ 69260 А Україна, МПК А61В17/00), встановлюється розроблений нами уретральний
катетер (декл. пат. № 53543 А. Україна, МПК А61М25/00) відповідно до діаметра
уретри. У післяопераційному періоді призначали антибіотики, гемостатичні і
знеболюючі препарати (див. вище). Проводили інстиляцію уретри ІРС-19 3 рази на
добу протягом 5 діб, потім 1 раз на добу протягом 20 діб, діоксидин 1 % 30 мл 1
раз на добу, діклофенак натрію 2,5 % 15 мл 2 рази на добу і лідаза 64 УЕ 15 мл
1 раз на добу.
Лікування УСУ комплексним методом додатково включало накладання троакарної
епіцистостоми. У післяопераційному періоді призначали антибіотики гемостатичні
і знеболюючі засоби (див. вище). Проводилася інстиляція уретри ІРС-19 3 рази на
добу протягом 5 діб, далі 1 раз на добу протягом 30 діб, діоксидин 1 % 30 мл 1
раз на добу, діклофенак натрію 2,5 % 15 мл 2 рази на добу і лідаза 64 УЕ 15 мл
1 раз на добу. Після ліквідації ускладнень (порушення уродинаміки верхніх
сечовивідних шляхів, пієлонефриту, циститу, уретриту, простатовезикуліту,
епідидиміту) видаляється епіцистостома і залишається катетер (шкідливий вплив
сечі відсутній, що обумовлено конструкцією нашого катетера). Уретра гоїться на
катетері, за рахунок чого знижується можливість звуження уретри, а проведення
інстиляцій у цілому протягом 30 днів дозволяє знизити активність запалення в
сечівнику і поліпшити загоєння рани.
Імуномодулятор ІРС-19 фірми “Солвей Фарма”, Франція призначали з метою
підвищення природного специфічного і неспецифічного імунітету у хворих. ІРС-19
містить антигенні детермінанти 19 штамів мікроорганізмів родів Streptoccoccus,
Staphylococcus, Enterococcus, Neisseria, Klebciella, що найчастіше викликають
гнійно-запальні ускладнення в післяопераційному періоді. Бактеріологічне
обстеження наших пацієнтів з НСУ й УСУ виявило у 13-66% випадків наявність
збудників Streptococcus pyogenes груп A, G; Staphylococcus aureus; Enterococcus
faecium і faecalis; Neisseria subflava.
Контрольну групу склали 30 здорових чоловіків у віці від 18 до 40 років,
критерієм добору яких служила відсутність гостри