РОЗДІЛ 2
СТРАТЕГІЯ РОБОТИ З ПЕРСОНАЛОМ ЯК СКЛАДОВА ЗАГАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ
ГІРНИЧО-ВИДОБУВНОГО ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Стратегічне обґрунтування перспектив розвитку підприємств
гірничо-видобувної галузі України
В Україні четверту частину національного ВВП забезпечує гірничо-металургійний
комплекс України. Він займає шосте місце у світі за наявними виробничими
потужностями, експортує понад 80% виробленої продукції: щорічні обсяги експорту
перевищують 5 млрд. дол. США (це складає 40% від загальнодержавного експорту) і
67% від експорту продукції підприємств, що входять у сферу діяльності
Міністерства промислової політики України. Гірничо-металургійний комплекс
України – це комплексна базова галузь промисловості, що забезпечує близько 27
відсотків товарного виробництва.
До складу металургійних підприємств відносяться як металургійні заводи і
комбінати, так і підприємства, які видобувають та постачають основну
металургійну сировину (залізну руду) – гірничо-збагачувальні комбінати (ГЗКи)
та окремі рудники. Як можна побачити з таблиць Б.2–Б.4 додатку Б економічні
показники значної кількості вітчизняних сталеплавильних підприємств суттєво
перевищують показники діяльності ГЗКів та гірничо-видобувних підприємств. Це
зумовлено певним диктатом цін з боку металургійних (сталеплавильних)
підприємств в умовах високої пропозиції на ринку сировини.
Однак нарощування обсягів виробництва металургійної продукції викликає значну
увагу до збільшення обсягів надходження металургійної сировини (концентрату
багатої руди). На думку аналітиків, серед підприємств гірничо-металургійного
комплексу гірничо-збагачувальні комбінати та видобувні підприємства є одними з
найбільш інвестиційно-привабливих, причому навіть більш привабливі, ніж
металургійні комбінати. Причина криється в тому, що за кожним видобувним
підприємством “закріплені” визначені запаси залізної чи марганцевої руд. І, на
відміну від металургійних комбінатів, ці “активи” згодом не застарівають
фізично і морально (вони тільки зменшуються внаслідок розробки). Однак, саме в
зменшенні запасів, які відносно дешеві для видобутку, і полягає сучасна
техніко-економічна проблема функціонування цих підприємств.
За останні роки в галузі гірничо-металургійної промисловості склалася доволі
суперечлива ситуація. З одного боку, на зовнішньому ринку намітилася певна
тенденція зменшення попиту на сиру залізну руду українських товаровиробників, а
з іншого, ціна на продукцію на вітчизняному ринку не дозволяє підприємствам
функціонувати з достатньою економічною ефективністю. За цих умов різко зросла
конкуренція між українськими товаровиробниками металургійної сировини як на
внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. На світовому ринку через загострення
конкуренції також намітилася тенденція зниження ціни на залізорудну сировину
(хоча рівень цін все-одно значно перевищує внутрішній). Постійне зростання
пропозиції на світовому ринку залізорудної сировини зумовлене тим, що основними
виробниками залізної руди є країни, в економіці яких доволі важливе місце
займає саме експорт сировини (так звані “сировинні придатки”). Економіка деяких
з них взагалі базується на експорті залізної руди. Огляд всесвітнього ринку
залізорудної сировини наведено в табл. Б.1 додатку Б. Однією з характерних
ознак більшості зарубіжних країн – конкурентів (за винятком окремих країн,
основні обсяги видобутку в яких споживаються на внутрішньому ринку) є те, що ці
країни належать до так званих країн, що розвиваються (країн “третього” світу) з
відносно низькою вартістю і великою пропозицією робочої сили. Тому націленість
гірничих підприємств на зовнішні ринки залізорудної сировини вимагає від них
постійно займатися пошуком можливостей збільшення об’ємів продажу для
збереження обсягів грошових надходжень на підприємство за умов падіння світової
ціни на залізорудну сировину. Українські гірничо-видобувні підприємства в
більшості своїй працюють досить тривалий термін - середній термін
функціонування 40–45 років (однак є і набагато старіші – ВАТ “Суха Балка”
засновано в 1896 році). Тривалий термін розробки родовищ призвів до того, що
геологічні запаси сировини у більшості підприємств істотно зменшилися, разом з
цим значно зросла глибина залягання рудоносних пластів. В більшості зарубіжних
країн навпаки промислові розробки родовищ почалися відносно недавно, і тому у
підприємств, що займаються видобутком залізної руди, глибина залягання
рудоносних пластів значно менша. Менша глибина родовища зумовлює відносно менші
витрати на видобуток сировини та підйомом на поверхню.
Характерною ознакою ринку металургійної сировини в Україні є висока
концентрація виробництва, дані про видобуток залізної руди по регіонам України
наведені в табл. 2.1. На території Дніпропетровської області виробляється більш
34% продукції чорної металургії України. З підприємств області у структуру
чорної металургії входять 57 підприємств, у тому числі: 7
гірничо-збагачувальних комбінатів, 3 підприємства з підземним видобутком, 3
металургійних, 9 трубних і 3 коксохімічних, 2 підприємства кольорової
металургії. На підприємствах гірничо-металургійного комплексу області
виробляється 100% марганцевої товарної руди, близько 80% залізної руди, 75%
труб, 35% прокату, 37% чавуну, 32% сталі, 28% коксу від загального обсягу,
виробленого в Україні. Найбільш рентабельними для українських (в тому числі і
криворізьких) підприємств виявляються експортні поставки продукції. Основними
споживачами криворізької металургійної сировини є Польща (34,3% експортних
поставок з регіону), Чехія (26,2%), Словаччина (18,
- Київ+380960830922