РОЗДІЛ 2
СКЛАДОВІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ КУРСАНТІВ ДО ЛЬОТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА МЕТОДИКА
ЇХ ФОРМУВАННЯ
2.1. Педагогічна характеристика складових психологічної готовності майбутніх
військових пілотів до льотної діяльності
Без специфічних понять професійної підготовки неможливо провести аналіз
педагогічної системи підготовки курсантів, здійснити наукове моделювання
педагогічного процесу їх підготовки, визначити етапи, методи та особливості
формування психологічної готовності курсантів до льотної діяльності. Науковий
пошук ми розпочали з визначення поняття “професійна підготовка”,
визначення провідної концепції організації навчання і відповідних принципів.
Проведений контент-аналіз психолого-педагогічної літератури та результатів
наукових досліджень щодо професійної підготовки дозволив нам зробити такі
висновки:
– вона в більшості випадків розглядається у межах навчальних закладів і
ототожнюється з поняттям “професійна освіта”; розглядається через її результат
або процес її отримання, “має за мету прискорене набуття учнем навичок,
необхідних для виконання певної роботи, групи робіт” [216, с. 363].
– інтегральними критеріями її оцінювання у більшості праць є “готовність
слухачів до професійної діяльності і рівень розвитку соціального самовизначення
їх особистості” [32, с. 111].
Уточнення дефініцій понять “професійна підготовка курсантів”, “стан професійної
підготовленості” ми провели через інтегральні категорії “компетентність” і
“компетенції” військового льотчика як ланки зв’язку між професійною діяльністю
та професійною підготовкою” [158, с. 25]. Основні зв’язки показані на рис. 2.1,
де ми бачимо, що професійна підготовка курсантів – це система, яка складається
з таких взаємодоповнюючих елементів – системи підготовки у ВВНЗ; системи
підготовки у навчальних авіаційних базах під час льотної практики; системи
підготовки у стройових авіаційних частинах під час льотної практики; системи
підготовки під час здійснення практичної діяльності (самоосвіта). Її
результатом є компетентний спеціаліст, який спроможний виконувати завдання
професійної діяльності за призначенням.
Рис. 2.1. Взаємозв’язок категорій, які розкривають професійну діяльність
військового льотчика
Аналіз наукової літератури дає підстави розглядати поняття “професійна
підготовка курсантів” у кількох аспектах, а саме:
1) з боку її організаторів – це процес створення державними інститутами,
суб’єктами військового управління та НПП умов для цілеспрямованого формування і
розвитку у курсантів певних можливостей до майбутньої льотної діяльності в
процесі підготовки у ХІ ВПС;
2) з боку курсанта – це процес досягнення ним необхідного рівня підготовленості
до професійної діяльності за призначенням (компетенціями);
3) результат професійної підготовки курсантів – їх готовність до професійної
діяльності в підрозділах ВПС.
Ступінь готовності визначається ступенем відповідності компетентності
офіцера-льотчика покладеними на нього компетенціями.
Таким чином, професійна підготовка курсанта – це процес формування та розвитку
у нього достатнього для ефективної професійної діяльності рівня компетентності
в процесі підготовки у ВВНЗ і практичної діяльності в частинах ВПС.
Сьогодні, на першому плані, виступає необхідність підготовки професійно
мобільних спеціалістів, здатних до швидкої адаптації в умовах стрімкого
оновлення науки, техніки, технології, удосконалення системи управління у
військових частинах. Стратегічною тенденцією розвитку освіти є її
фундаментальність, яка базується на сучасних наукових досягненнях і новітніх
педагогічних технологіях.
Найважливішою тенденцією і водночас філософсько-методологічним принципом її
розвитку є гуманізація. Під гуманізацією освіти розуміється відображення в
освітньому процесі тенденцій гуманізації сучасного суспільства, коли людська
особистість визначається найвищою цінністю, а ствердження блага людини є
найважливішим критерієм суспільних відносин. Вона полягає в рішучому повороті
освітнього закладу до особистості курсанта, забезпеченні максимально
сприятливих умов для виявлення і розвитку задатків та здібностей на основі
поваги і довіри до нього, прийняття його особистісних цілей та запитів.
Отже, визначальною особливістю сучасної професійної підготовки офіцерів ВПС
повинна бути її універсальність у тому розумінні, що її зміст обумовлений не
тільки видом діяльності, до якого ведеться підготовка, а й також має виходити
із потреб універсального розвитку фахівця в руслі загальнолюдської культури.
Орієнтованість ВПП на особистість курсанта потребує нових підходів до його
організації та функціонування, сутнісними ознаками яких є
інтегративно-гуманітарні засади організації та змісту підготовки, посилення
функціональності змісту навчання; варіативність і різноплановість технологій
професійної підготовки, її різнорівневість; диференціація навчання (за змістом,
рівнями, темпом) з оптимальним поєднанням виховної, розвиткової та дидактичної
цілей, максимальним урахуванням особливостей протікання мотиваційних,
пізнавальних, емоційних і вольових процесів; цілісне психолого-дидактичне
проектування навчального процесу; моделювання освітніх середовищ, їх
організаційних, методичних і змістовних компонентів.
Аналіз сучасної науково-педагогічної думки дозволив нам визначитись з вибором
ефективної концепції підготовки офіцерів ВПС – це впровадження у ВПП основних
ідей та технології ООН. Його підґрунтя, на думку В.В. Серікова, складає такий
спосіб засвоєння змісту освіти суб’єктом, при якому відбувається своєрідне
зняття