РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Відповідно до мети і завдань даного наукового дослідження було проведено
комплексне клініко-лабораторне і функціональне обстеження 175 жінок у терміни
від 28 до 41 тижня. Всі обстежені були розділені на дві груп: основна – 125
вагітних з багаторазовим обвиттям пуповиною шиї плода (при наявності або
відсутності іншої акушерської і екстрагенітальної патології), причому були
виділені три підгрупи:
1 підгрупа – 50 жінок із дворазовим обвиттям;
2 підгрупа – 50 жінок із триразовим обвиттям;
3 підгрупа – 25 жінок з чотириразовим обвиттям. Контрольну групу склали 50
жінок у ті ж терміни вагітності з аналогічною акушерською і екстрагенітальною
патологією, але без обвиття пуповиною шиї плода.
При зборі анамнезу звертали увагу на час появи першої менструації, характер
менструальної функції, регулярність і тривалість циклів. Екстрагенітальні
захворювання виявлялися в результаті комплексного клінічного, лабораторного і
функціонального дослідження зі спеціально розробленої програми. Проводилася
оцінка статевого життя: з якого віку почалася, який шлюб по рахунку, перенесені
гінекологічні захворювання і тривалість, перебіг і результат. При оцінці
дітородної функції враховували паритет, інтергенетичний інтервал, відомості про
кожну з попередніх вагітностей – результат для матері і плода, перебіг пологів,
післяпологового періоду, маса плода й оперативні втручання. Після одержання
необхідних анамнестичних даних приступали до зовнішнього огляду, при якому
звертали увагу на статуру, розміри тазу, окрас шкіри і видимих слизових
оболонок. Проводили антропо-метричне обстеження, вимір температури,
артеріального тиску, обстеження органів кровообігу і дихання. У пологах
звертали увагу на їхню динаміку, час розриву плодових оболонок, час і характер
відділення плаценти і виділення посліду і визначали крововтрату. Стан
новонародженого при народженні оцінювали по шкалі Апгар, вимірювали масу,
довжину тіла, окружність голови і грудей. Стан новонародженого в ранньому
неонатальному періоді оцінювали разом з неонатологом. Ультразвукове
дослідження (фетометрію і плацентометрію) здійснювали за допомогою апаратів
фірм “PHILLIPS” (Франція) і “TOSHIBA” (Японія), що працюють у реальному
масштабі часу з використанням конвексного датчика частотою 3,75 мГц, що
дозволяє вимірювати окружність розтинів досліджуваних об’єктів. Для оцінки
динаміки росту плода і товщини плаценти використовувалися рівняння і нормативні
таблиці.
Вимір проводили при суворо поперечному скануванні голівки, грудної клітки і
живота плода. Датчик направляли перпендикулярно хребту плода. Термін вагітності
встановлювали по даті останньої менструації і таблицям ультразвукової
діагностики, запропонованої для європейського населення. Ультразвукове
дослідження містило в собі наступні параметри: - визначення
біпарієтального розміру голівки (БПР) плода: після визначення локалізації
голівки плода датчик направляли суворо перпендикулярно до фронтальної осі і
здійснювали поперечне сканування для одержання зображення серединних структур
мозку (М-ехо). Визначення БПР голівки плода робили тільки в тих випадках, коли
М-ехо розташовувалося між двома тім’яними кістками голівки плода. Вимір БПР
здійснювали від зовнішньої поверхні вищележачої до внутрішньої поверхні
низчележачої тім’яної кістки. За БПР голівки плода приймали найбільший
міжтім’яний розмір, отриманий на підставі декількох вимірів; - визначення
середнього діаметра живота плода: провадилося в місці відходження пупочної вени
або локалізації нирок плода. Обчислення середнього діаметра живота плода (СДЖ)
здійснювали на підставі виміру передньо-заднього і поперечного його
розмірів; - визначення довжини стегна (ДвС) плода: для визначення цього
показника датчик поміщали на тазовий кінець плода і, змінюючи площину і кут
сканування, домагалися суворо поздовжнього розтину стегна. Вимір робили між
проксимальними і дистальними кінцями трубчастої кісти, а за ДвС плода приймали
кальцифіковану частину діафізу. Оцінка фетометричних показників з виміром БПР
голівки, діаметра живота і ДвС проводилася з урахуванням нормативних таблиць,
розроблених згідно європейських стандартів. За діаметр плаценти приймали
відстань між найбільш віддаленими краями плаценти. Вимір товщини плаценти
робили при розташуванні датчика суворо перпендикулярно пластині хоріона в
центрі плаценти і на периферії. Визначення ступеня зрілості плаценти (СЗП)
робили за загальноприйнятою методикою [49]: - 0 ступінь – хоріальна
пластина пряма і добре обкреслена, паренхіма гомогенна, базальна частина не
виділяється; - 1 ступінь – хоріальна пластина злегка хвиляста, у паренхімі
невелике число розсіяних ехогенних областей, базальна частина не виділяється;
- 2 ступінь – хоріальна пластина з поглибленнями, що не доходять до базальної
лінії, у паренхімі лінійні ехогенні щільності, у базальній частині – лінійно
розташовані невеликі ехогенні області; - 3 ступінь – хоріальна
пластина має поглиблення до базальної лінії, у паренхімі – округлі щільності з
розрідженням у центрі; великі неправильної форми щільності, що кидають
акустичну тінь. У базальній частині – великі ехогенні щільності, що відкидають
акустичну тінь. Ми використовували напівкількісний спосіб, заснований на
вимірі максимальної вертикальної „кишені” навколоплідних вод при подовжньому
скануванні.
Ехографічна діагностика обвиття пуповиною шиї плода ґрунтувалася на
візуалізації однієї або більш петель пуповини, що розташовуються на ближній і
далекій поверхні шиї стосовн
- Київ+380960830922