Вы здесь

Формування інтеграційної моделі акціонування в промисловості України

Автор: 
Ткач Костянтин Іванович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U001065
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДіл 2
РЕАЛЬНЕ АКЦІОНУВАННЯ в ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
Технологічний зміст реального акціонування в сучасній
промисловості
Застосування методології розмежування права й економічного змісту власності
дозволило провести в першому розділі розмежування формальної і реальної сторін
акціонування. Формальна сторона акціонування означає зміну права власності,
тоді як реальна сторона припускає зміни в його об’єктивному економічному
змісті, тобто в тих виробничих відносинах, які приховуються за юридичною формою
прав власності. Об’єктивним економічним змістом акціонування є безпосередня
інтеграція раніше розрізнених індивідуальних капіталів та їхнє функціонування
як єдиного, безпосередньо усуспільненого реального капіталу.
Як було показано вище, акціонування українських підприємств у 90-і роки мало, в
основному, формальний характер, оскільки воно було пов’язане головним чином із
процесом приватизації. Проблеми ж реального економічного змісту акціонування
так і залишилися невирішеними, що сприяло безпрецедентному за глибиною,
тривалістю і масштабами спаду промислового виробництва. Ми дійшли тим самим
висновку, що створення умов для стійкого зростання української промисловості
вимагає переходу від переважно формального до реального акціонування, яке
передбачає єдність його формальної і реальної сторін.
Однак, при розробці концепції промислової політики в XXI столітті треба
виходити з того, що категорія реального акціонування в дійсності є складнішою,
ніж це може видатися на перший погляд. Річ у тім, що зміни виробничих відносин,
які утворюють об’єктивний економічний зміст акціонування, невіддільні від змін
у продуктивних силах суспільства. Власне кажучи, виробничі відносини є
об’єктивними лише остільки, оскільки вони відповідають досягнутому рівню і
характеру продуктивних сил. Саме тому виробничі відносини і не можуть довільно
вибиратися людьми за їхнім бажанням, що й означає, строго говорячи, їх
об’єктивний характер. Таким чином, об’єктивний характер виробничих відносин
визначається їх відповідністю потребам розвитку продуктивних сил, тобто,
насамперед, потребам технологічного розвитку виробництва [34, с. 55–57].
Щоб відобразити чинність універсального закону відповідності виробничих
відносин потребам розвитку продуктивних сил треба вивчити концептуальний зміст
категорії реального акціонування. Для цього потрібно методологічно виходити з
того, що ця категорія має не тільки економічний, але й у певному значенні —
технологічний зміст, пов’язаний із тим, що економічні зміни у виробничих
відносинах служать, врешті-решт, технологічному розвитку продуктивних сил. При
цьому зміна права власності виступає як юридична форма економічних змін у
виробничих відносинах, а ці зміни у свою чергу утворюють економічну форму
технологічного розвитку продуктивних сил. Таким чином, кінцевим, реальним
змістом усієї цієї складної, багаторівневої сукупності динамічних змін є саме
зрушення в технологічному розвитку продуктивних сил. Отже, саме технологічний
розвиток виробництва утворює, зрештою, реальний зміст акціонування. Так, що
акціонування не можна визнати в повній мірі реальним без урахування його впливу
на технологічний розвиток виробництва.
Економічні зміни у виробничих відносинах є реальними тільки відносно їх
юридичної форми, пов’язаної з правом власності. У цьому аспекті ми і розглядали
розмежування формальної і реальної сторін акціонування в 1 розділі, зіставляючи
право акціонерної власності з його об’єктивним економічним змістом. Тепер
потрібно піти далі і заглянути в самі «надра» сучасного виробництва, зіставивши
економічний і технологічний зміст акціонування. При цьому необхідно
методологічно виходити з того, що, якщо відносно права власності економічні
зміни виробничих відносин носять реальний, змістовний характер, то щодо
технологічного розвитку вони є формальними, утворюючи економічну форму розвитку
продуктивних сил. Стосовно до аналізу акціонування це означає, що відправним
критерієм реального акціонування виступають саме ті технологічні зміни, яким
покликаний служити даний процес безпосереднього з’єднання індивідуальних
капіталів.
Це стосується не тільки сучасного акціонування, але і процесу розвитку
акціонерної форми промислових підприємств наприкінці XIX — початку XX століть.
Упродовж більшої частини XIX століття ключовою галуззю індустріального
виробництва була легка промисловість. Тут переважали порівняно невеликі
підприємства. Наприклад, в Англії, яка була індустріальним лідером того часу,
середня кількість зайнятих на підприємствах обробної промисловості становила
лише 19 чоловік [35, с. 53].
Тому промисловість того часу цілком могла розвиватися і без акціонерної форми
власності, а акціонування набуло найбільшого розвитку при будівництві
залізниць. Річ у тім, що основна маса машин і устаткування, що застосовувалися
в промисловості того часу, створювалися вручну в порівняно невеликих
майстернях. Перехід від ручного до фабрично-заводського технологічного способу
виробництва машин вимагав переходу від переважного розвитку легкої
промисловості до переважного розвитку важкої промисловості, що означало стрибок
у розвитку процесу концентрації виробництва на великих підприємствах. Оскільки
важка промисловість характеризувалася значно більш високим рівнем концентрації
виробництва, ніж легка, її розвиток не міг відбуватися у формі економічно
відособлених одного від іншого індивідуальних капіталів. Ця форма підходила
лише для розвитку легкої промисловості з характерним для неї відносно низьким
рівнем концентрації виробництва. Отже, саме технологічні зрушення в еволюції
продуктивних сил, по