РОЗДіл 2
АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЕНЕРГОЗБУТОВИМ
ПІДПРИЄМСТВОМ
2.1. Оцінка впливу зовнішнього середовища на енергозбутову діяльність
підприємств
Особливість електроенергії як товару визначає типові риси і своєрідність
енергозбутової діяльності. Мережі збуту е/е властиві: одночасність виробництва
і споживання, непривабливість товарної продукції, потрібність створення
спеціальних мереж передачі товару, велика кількість споживачів з постійним
місцем проживання, значний обсяг продажу, вимоги до спеціальної професійної
підготовки персоналу, котрий займається збутом. Складні технічні й технологічні
процеси, характерні для електроенергетики, спричинюють необхідність сталого
інноваційного процесу в галузі, щоб підтримувати належний економічний і
технічний рівень.
Потреба у реформуванні електроенергетики в країнах з розвинутою промисловістю
виникла наприкінці 70 - х рр. минулого сторіччя через зниження ефективності
енергетичної галузі. Монопольне становище вертикально інтегрованих
енергопідприємств різних форм власності (структура власності значно
відрізняється: державна власність у Франції, Греції, змішана у ФРН, Фінляндії і
приватна в США) стримувало науково-технічний прогрес у галузі. Ступінь
реформування істотно вирізняється: від радикальних реформ у Великобританії і
Норвегії до стриманих у Франції й Італії [34]. За оцінками фахівців загальна
кількість необхідних інвестицій в енергетику становить від 30 до 60 млрд.
доларів США [99]. Світовий досвід розвитку ринкових відносин в енергетиці
засвідчує можливість створення чотирьох основних моделей. Стисла характеристика
ринків представлена в додатку А [139, 168]. Дослідження реформування
електроенергетики, проведені Варнавським В.Г., показали, що хоча й ступінь
реформування виділяється в різних країнах, однак намітилася загальна тенденція
до зниження частки вертикально інтегрованих компаній, трансформації економічних
відносин у галузі, стимулюванню розвитку конкуренції. За даними Світової
енергетичної ради, наприкінці 90 - х рр. ХХ ст. понад 70 країн реформували
енергетичну галузь [23, с. 25].
Реформа системи управління електроенергетики у нашій державі 1988 р. дозволила
сформувати типові структурні одиниці в галузі, що займаються постачанням е/е в
певному регіоні (переважно на території області). Високий ступінь централізації
управління з енергопостачання регіонів спричинив і централізацію в більшості
підприємств основних функцій і задач. Специфічною рисою реформи енергетичної
галузі в Україні було делегування функції збуту електроенергії з
централізованих підрозділів обласних підприємств у районні управління
електричних мереж (РЕМ) [8].
Становленню ринкових відносин в електроенергетиці України сприяли Укази
Президента України 1994 р. ( «Про заходи щодо ринкових перетворень у галузі
електроенергетики України» № 244 і «Про структурну перебудову в
електроенергетичному комплексі України» № 282). Крім загальних для всіх країн
проблем втрати інтересу компаній до резервних потужностей, ускладнення режиму
роботи систем через труднощі управління і координацію, виниклі суперечності між
компаніями з питань транзиту е/е в Україні доповнилися кризою неплатежів і
загальним загостренням криміногенної обстановки. В Україні реформування
електроенергетики збіглося з періодом рішучої кредитної політики, результатом
якої стало підвищення ставки рефінансування. На фоні кризового фінансового
стану промислових підприємств це спричинило процес росту неплатежів і
збільшення кількості бартерних операцій в економіці [165]. Становлення
енергетичного ринку в Україні зробило актуальною проблему збуту е/е, особливо
гостро постало питання неплатежів за е/е, яка згідно із Законом України «Про
електроенергетику» (№ 575/97 – ВР) визнана товаром [50]. В енергетиці виникло
безліч нових договірних відносин, що обумовлено зміною структури в енергетичній
галузі. Це значно збільшило обсяги інформації одночасно з істотним ускладненням
процесу управління [34].
Досліджуючи середовище функціонування підприємства енергетики, логічно виділити
ті основні причини й обставини, що найбільше впливають на результативність
(якість) управління. Такі фактори повинні бути відображені в інформаційній
системі підприємства для використання менеджментом у прийнятті рішень як у
стратегічному, так й оперативному керуванні. Аналіз факторів зовнішнього впливу
на підприємства дозволив ученим-економістам вказати на їх визначальну роль у
функціонуванні підприємства і виділити дві групи: фактори прямого
(мікросередовище) і непрямого (макросередовище) впливу. Порівняльний аналіз
факторів зовнішнього середовища підприємств, які рекомендують вчені, переконує
в подібності факторів (табл. 2.1).
Умови зовнішнього середовища, зазначені в табл. 2.1, мають узагальнений
характер для тих підприємств, що діють в умовах ринку. Специфіка ЕЗП, галузеві
особливості і збутовий характер діяльності вимагають уточнення факторів впливу
саме для цих підприємств. Для ЕЗП фактори прямої дії регламентують діяльність
(законодавча основа діяльності в енергетиці), обмежують ресурси й можливості
(встановлюють граничні величини тарифів, регулюють діяльність компанії в рамках
антимонопольного законодавства, оподатковування), висувають свої вимоги
(вирішують спірні питання в арбітражі), створюють додаткові «послуги».
Таблиця 2.1
Фактори зовнішнього середовища підприємства
Рівень
середовища
Фактор впливу
Джерело
Мікро-середовище
Галузь або суб'єкти ринку супутніх товарів
[21], [99], [151], [140]
Конкуренти
[20], [21], [99], [140], [151]
Постачальники
[20], [99], [140]
Контактні ауд
- Київ+380960830922