РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПРОФСПІЛКОВИХ
ОРГАНІЗАЦІЙ
2.1. Сучасний стан нормативно-правового забезпечення діяльності профспілок.
Правозахисна діяльність профспілкових організацій здійснюється у визначених
нормативних межах. Нормативне регулювання найважливіших суспільних відносин – є
одним з основних принципів правової, демократичної, соціальної держави, курс на
побудову якої проголошено Україною. Знаменно, що потреба у правовому
регулювання діяльності профспілок у сфері захисту, охорони й забезпечення прав,
свобод і законних інтересів працівників особливо актуальна нині період, коли
державно організоване суспільство переживає низку кризових станів (в економіці,
політиці, ідеологічній та культурній сферах). Водночас слід відмітити, що
нормативно-правове регулювання відносин профспілок з іншими суб’єктами
трудового права та учасниками інших правовідносин не єдиний засіб такого впливу
на свідомість і поведінку останніх. Норма права має соціальний характер і
впливає на свідомість та поведінку учасників суспільних відносин у комплексі й
взаємодії з іншими соціальними нормами. Як вказує відомий дослідник теоретичних
державно-правових проблем В.С. Нерсесянц, дослідження місця права в системі
соціального регулювання треба починати з поняття соціальної норми, з’ясування
її місця в суспільних відносинах і соціальній діяльності людей. „Нормативна
структура – одна з найважливіших ознак соціального регулювання, тому розгляд
природи нормативності сприятиме розкриттю як загальних ознак усіх видів
нормативного регулювання, так і специфіки кожного з соціальних регуляторів,
допоможе краще зрозуміти закономірності взаємодії права з мораллю, політикою,
релігією” [111, с.198]. На наш погляд, такий підхід допоможе точніше виявити
принципи впливу соціального регулювання на діяльність профспілок, адже жоден з
соціальних регуляторів не діє ізольовано, усі види соціальних норм тісно
взаємодіють один з одним.
Отже, поняття норми, нормативності невід’ємне від діяльності людей, від різних
за характером і змістом суспільних відносин. „Людське суспільство, як і
будь-яка інша складна система, може нормально функціонувати та розвиватися лише
на основі певних правил, з-поміж яких обирається один з багатьох можливих
варіантів поведінки того або іншого суб'єкта. Для регулювання поведінки людей
та їх об'єднань у суспільстві формуються певні правила поведінки, які
орієнтують на досягнення тієї чи іншої мети. Правила, що покликані регулювати
життя суспільства, забезпечувати в ньому бажаний порядок і стабільність,
називаються соціальними нормами” [112, с.145]. Відтак, соціальні норми
здійснюють нормативне регулювання поведінки суб'єктів шляхом встановлення
дозволених чи не дозволених дій, визначення умов, за яких передбачуване діяння
дозволяється або забороняється, суб'єктів, на яких за певних умов поширюється
правило поведінки, що встановлено тією чи іншою нормою. Призначення соціальних
норм полягає в упорядкуванні поведінки суб'єктів, що забезпечує системність і
певне передбачення розвитку суспільних відносин. На підставі цього учасники цих
відносин можуть прогнозувати свою поведінку та поведінку інших суб'єктів у
ситуаціях, передбачених конкретними соціальними нормами. Соціальні норми
регулюють поведінку, що має соціальний характер, пов'язану із взаємовідносинами
між людьми, їх об'єднаннями, суспільними групами. Саме цим соціальні норми
відрізняються від норм технічних, медичних, біологічних тощо, які встановлюють
порядок поводження людей з штучними або природними об'єктами, а також явищами
природи, представниками тваринного світу [113, с.38-40]. Слід також брати до
уваги, що деякі технологічні вимоги за різних обставин набувають суспільного
значення і тому закріплюються не тільки в технічних, але й соціальних нормах.
Наприклад, правила безпечної поведінки людей у місцевостях, що постраждали від
епідемії або радіоактивного забруднення, мають медичний характер. Але з метою
більш ефективного впливу їх на повсякденну поведінку людей ці правила
відтворюються в актах, що мають юридичне значення (інструкції, накази). У такий
спосіб технологічні правила набувають властивостей соціальних норм.
Соціальні норми формуються та утверджуються різними шляхами, але загальним є
те, що вони відображають досвід різних варіантів поведінки суб’єктів у тих чи
інших ситуаціях. При цьому в соціальній нормі закріплюється той варіант
поведінки, що гарантує найкращий результат або завдає найменшої шкоди [114,
с.174]. Отже, соціальна норма, що регулює поведінку людей у суспільстві, – це
своєрідний результат пізнання і переробки у свідомості людей відповідного
досвіду поведінки, через який визначається той її варіант, що найшвидше веде до
бажаних успіхів. Розмаїття, складність та інші особливості суспільних відносин
обумовлюють функціонування багатьох норм, які їх регулюють. У своїй сукупності
існуючі норми являють собою єдину систему соціального регулювання, в якій
ефективність кожного виду норм найбільшою мірою виявляється лише у взаємодії з
іншими елементами цієї системи. Основними видами соціальних норм є: моральні,
звичаєві, правові, корпоративні, політичні [115, с.33]. Всі вони мають певні
відзнаки, обумовлені особливостями їх формування, методами впливу на поведінку
суб'єктів. Але кожному з них притаманні й загальні для всіх соціальних норм
ознаки: соціальні норми виступають як правила поведінки людей в суспільстві;
вони є правилами поведінки загального характеру; здебільшого соціальні норми
виникають у результаті свідомо-вольової діяльності людей, тобто формуються й
забезпечуються тими групами людей або їх об'єднаннями, воля та
- Київ+380960830922