Вы здесь

Аналітичне використання реакцій нітрогеновмісних фосфоліпідів та полімерних сполук з 12-молібдофосфатом

Автор: 
Головей Олена Петрівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
3405U001394
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ПРИЛАДИ ТА РЕАКТИВИ, методики виконання експерименту
Спектрофотометричні дослідження проводили на спектрофотометрі Specord M-40 (УФ
- ділянка спектра). ІЧ-спектри реєстрували на ІЧ-спектрометрі NICOLET
(Impact-400) з Фур’є-перетворювачем.
Амперометричне титрування проводили на установці АУ-4М, що складається з
чутливого мікроамперметра М-95, блока живлення та системи з двох електродів:
індикаторний – торцевий графітовий електрод з діаметром робочої поверхні 5 мм і
швидкістю обертання 660 об/хв та електрода порівняння – насиченого каломельного
напівелемента. У випадку титрування лецитину в присутності Ва2+ як індикаторний
використовували платиновий мікроелектрод.
Пластифіковані полівінілхлоридні мембрани синтезували за стандартною методикою
[99, 100]. Як ЕАР використовували малорозчинні асоціати катіонних комплексів
фосфоліпідів або продуктів їх гідролізу і Ва2+ з ГПА РМо12О403- і малорозчинні
асоціати ДМДААХ та ПДДАХ з ГПА РМо12О403-.
Для реєстрації електродних характеристик використовували електрохімічну
комірку:
Ag
AgCl,
Визначуваний
Мембрана
10-3М розчин
KCl(нас.),
Ag
KCl(нас.)
розчин
речовини
AgCl
Вимірювання ЕРС гальванічного елемента, що складається з плівкового електрода
(внутрішнє заповнення – 10-3-10-4М розчин визначуваної речовини; внутрішній
електрод – дріт Ag/AgCl у насиченому KCl) і хлоросрібного електрода порівняння
ЕВЛ-1МЗ, наповненого насиченим розчином калій хлориду, проводили за допомогою
іономеру ЕВ-74. Електрод марки ЕСЛ-43-07 використовували для визначення рН.
Постійну іонну силу підтримували 0,1 М розчином KCl.
Вольтамперні криві були зареєстровані за допомогою потенціостату П-5848, який
складається з чотирьох функціонально зв’язаних блоків, з’єднаних з
електрохімічною коміркою. Склад потенціостату такий: блок, що задає напругу,
блок підсилення, блок живлення, блок високоомного вольтметра, електрохімічна
комірка, електронний автоматичний самописний потенціометр, електромагнітний
стабілізатор напруги, електрод порівняння, допоміжний електрод, робочий
електрод. Контроль потенціалу та величини сили дифузійного струму проводили на
полярографі ПА-2.
У роботі були використані наступні реактиви:
1. Лецитин (1,2-диацил-sn-гліцеро-3-фосфорилхолін) – воскоподібна речовина
жовтуватого кольору, не розчиняється у воді, ацетоні, метилацетаті, добре
розчинна в етанолі, етиловому етері, хлороформі, метанолі. Молекулярна маса
787. Як зразок використовували 50%-вий розчин лецитину (ТУ У 13441421.003-94)
та лецитин фірми “ЮВИКС-ФАРМ” (м.Краснодар) з вмістом фосфатидилхоліну 49-50%.
2. Кефалін (1,2-диацил-sn-гліцеро-3-фосфорилетаноламін) – воскоподібна речовина
світло-коричневого кольору, не розчиняється у воді, ацетоні, етанолі, добре
розчинна в гексані, етиловому етері, хлороформі. Молекулярна маса 780. Як
зразок використовували кефалін фірми “Технология - Стандарт” (м.Москва, ТУ
9398-260-42349142-97).
Для поточних досліджень використовували виділений із соняшникової олії
фосфатидний концентрат, з якого згідно методики [45] отримували спиртовий
розчин лецитину (Lec) і стандартизували за зразком. Точний вміст лецитину
визначали за даними амперометричного титрування [126] з використанням
гетерополіаніону (ГПА) PMo12O403- в якості аналітичного реагенту на органічний
катіон лецитину. Розчини заданої концентрації готували подальшим розведенням
вихідного. Виділений з осаду и додатково очищений кефалін піддавали лужному
гідролізу (м’яке лужне деацилювання) за методикою [8], в результаті чого
утворюється гліцерофосфат етаноламіну (Gfa):

Вихідний водний розчин гліцерофосфату етаноламіну готували із розчину кефаліну
з точною концентрацією основної речовини, розчини заданої концентрації –
подальшим розведенням вихідного.
N,N-диметил-N,N-діалліламоній хлорид (ДМДААХ) - кристалічна речовина білого
кольору, добре розчинна у воді, етанолі, ацетоні, бензолі, мало розчинна в
ізопропанолі, не розчинна в бутанолі. Молекулярна маса 161,5. Як зразок
використовували 50%-вий розчин N,N-диметил-N,N-діалліламоній хлористого (ТУ
6-01-03-0203312-125-92, Стерлитамакське ЗАТ “Каустик”).
Полісульфон N,N-диметил-N,N-діалліламоній хлориду (ПДДАХ) – біла кристалічна
речовина, без запаху, добре розчиняється у воді, не розчиняється в ацетоні,
молекулярна маса залежить від числа n в полімері і визначається віскозиметрично
[124].
5. 12-молібдофосфатна кислота, марки “ч.д.а.”
6. ПВХ, марки С-70 “х.ч.”
7. ДБФ, ДОФ, ТКФ, ЦГ, марки “ч.д.а.”
8. Ацетон, марки “ч.д.а.”
9. Етанол (96%-вий), марки “ч.д.а.”
10. Калій хлорид, марки “ч.д.а.”
11. Натрій сульфат, марки “ч.д.а.”
12. Барій хлорид, марки “ч.д.а.”
13. Натрій гідроксид, марки “ч.д.а.”
Хлоридна кислота (конц.), марки “ч.д.а.”
Сульфатна кислота (конц.), марки “ч.д.а.”
Ізопропанол, марки “ч.д.а.”
Магній сульфат, марки “ч.д.а.”
Кальцій нітрат, марки “ч.д.а.”
Натрій хлорид, марки “ч.д.а.”
Методика виділення лецитину і кефаліну подвійною екстракцією [45]
Наважку фосфатидного концентрату переносять в круглодонну колбу, додають
ацетон. На водяній бані з мішалкою при температурі 35-400С проводять екстракцію
протягом 20 хвилин. Знежирені фосфатиди після центрифугування обробляють
96%-вим етиловим спиртом при 200С на протязі 30 хвилин. Від отриманого розчину
лецитину відфільтровують кефалін, який в етанолі не розчиняється.
Методика м’якого лужного гідролізу (деацилювання) кефаліну [8]
Наважку кефаліну 0,1-0,2 г обробляють 20 мл 1М розчину NaOH, перемішують і
утримують протягом 20 хвилин при 370С. Жирні кислоти, що перейшли у верхній
шар, відокремлюють, отримуючи водний розчин гліцерофосфату етаноламіну.
Методика виділення кристалічного полісульфону N,N-диметил-N,N-д