Ви є тут

Агентивно-професійні назви осіб жіночої статі в лексикографічному описі та узусі

Автор: 
Пузиренко Ярина Василівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U001457
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2.
Проблеми лексикографічного засвідчення агентивно-професійних назв осіб жіночої
статі
2.1. Методичні засади аналізу лексикографічних праць
2.1.1. Характеристика об’єкта дослідження і джерел дослідження
У дисертаційній роботі реалізовано комплексний підхід до вивчення
лексикогра­фічного засвідчення НЖ, що включає передусім факт включен­ня НЖ до
реєстру і розкриття словниковим тлумаченням семантичної струк­ту­ри НЖ, з
поєднанням синхронічного і діахронічного аспектів аналізу матеріалу. Комплексне
вивчення засвідчення НЖ у лексикографії дає змогу отри­ма­ти ціліс­не уявлення
і про стан теоретичної розробки проблем, по­в’яза­них з НЖ (тво­рен­ня,
семантична структура, функціонування), і про тенденції роз­витку цієї
лек­си­ко-семантичної групи, а також певною мірою про функціонування НЖ у
мові.
Філологічні словники як джерела мовного матеріалу дослідження добиралися за
такими критеріями: 1) авторитетність (словники, укладені ака­де­мічними
авторськими колективами, напр., СУМ, DEX); 2) словники різних років видання
(охоплено переважно 2-га пол. ХХ ст., див. список джерел); 3) розповсюдженість
серед широкого загалу (словники, які видавалися масовими тиражами); 4) словники
різного типу (тлумачні, перекладні двомовні та багатомовні, термінологічні,
спеціальні та ін.); 5) словники різного обсягу (короткі, середні, повні);
6) доступність (можливість використання у цій роботі – наявність у бібліотеках,
приватних книгозбірнях тощо).
Аналіз різних словників, зважаючи на їхню специфіку, було здійснено за кількома
основними методиками: 1) суцільна вибірка НЖ з усього словника (частотні
словники [277; 358; 359], спеціальні словники [283; 285; 286; 341 _та ін.]);
2) суцільна вибірка НЖ за окремими літерами словника (РФ?1936 – РФ?1969;
РА?1948 – РА?1991 та ін.); 3) часткове вибирання за списком НЖ.
Достовірність і обґрунтованість висновків базується на аналізі вели­кої
кі­лькості словників – загалом використано понад 80 словників різних мов, які
від­різняються як за типом (тлумачні, синонімічні, перекладні тощо), так і за
об­ся­гом (короткі, середні, повні) і видані в різний період видавництвами
різних країн, а також підтверджується результатами лінгвістичного експерименту
(п. 4.2.2).
2.1.2. Основні лексикографічні параметри і проблеми у засвідченні назв жінок
Одним із основних принципів сучасної лексикографії є дотримання послідов­ності
опису однотипних лексем. Проблемам уніфікації лексикографіч­но­го опису
присвячені роботи Н.Ю.Шведової [188]. Стосовно назв осіб ця проблема
роз­гля­да­ється у роботах С.Г.Бережана, який звертав увагу на вибір
гіперонімів при їх тлумаченні [13].
Для забезпечення системності у лексикографуванні, окрема лексема має
роз­глядатися і як мовна одиниця, приналежна до певного класу – час­ти­на мови,
ле­кси­ко-семантична група та ін., і як унікальна неповторна но­мі­на­тив­на
мовна одиниця зі своїми конотаціями, асоціативними зв’язками у вербальних
мережах мовця та ін.
З іншого боку, слід враховувати спостережені Н.Ю.Шведовою особ­ли­во­сті
подання інформації в словнику, зумовлені специфікою слов­ни­ко­вої статті як
своєрідного лінгвістичного жанру, що поєднує в собі певні суперечності, як-от
всеохопність завдання – стислість викладу, стабіль­ність словникової статті –
мін­ливість слова та ін. [189]. Бурхли­вий розвиток електронних техно­ло­гій
відкриває нові можливості у репре­зента­ції лексикографічної інформації. Тому
можна очікувати, напр., що затримка у фіксації нових слів чи їх значень буде
зведена до мінімуму.
У сучасній лексикографії виділяють чотири напрями досліджень у теорії
словникової статті: практичний, теоретичний, параметричний, текс­то­вий [34].
На нашу думку, досягти системності як при лексико­гра­фу­ванні певної ЛСГ, так
і при вивченні (аналізі) результатів лексико­гра­фу­ва­ння (тобто як певна ЛСГ
чи окрема лексема засвідчується в лексикографії – окремим словником, словниками
певного типу, сукупні­стю словників) можна за умови використа­н­ня
параметрич­ного методу, в основних рисах сформу­льованого Ю.М.Карау­ло­вим
[66]. Під параметром мається на увазі “певний квант інформації про мов­ну
структуру, який в екстремальному випадку може становити для кори­сту­вача
самостійний інтерес, але, як правило, виступає в поєднанні з інши­ми кванта­ми
(параметрами) і знаходить специфічне вираження в слов­ни­ках, інакше кажучи –
це особливе словникове подання структурних рис мови” [66, 51].
Виділення лексикографічних параметрів у національних лексико­гра­фіях залежить
від особливостей мови, а широта їх використання залежить від
лек­си­ко­гра­фічної традиції. Напр., для романських мов традицій­ним у
загальній лекси­ко­графії є етимологічний параметр (переважно – це латинське
слово), див, напр., DEX. В українській та російській лексикографіях
етимологічний параметр є обов’язковим, крім етимологічних словників, також і в
словниках іншо­мов­них слів. Спроба увести етимологічний параметр до загальних
словни­ків, зроблена у першому виданні ОЖ-1949, не була підтримана, і наступні
видання не містили зазначеного параметра.
Серед лексикографічних параметрів, виділених Ю.М.Карауловим, ва­лід­ни­ми для
лексикографічного опису НЖ як конкретних злічуваних імен­ни­ків – назв істот ж.
р. є понад 40 параметрів. Більшість із них (30) є застосов­ни­ми до кожної НЖ,
напр. орфографічний, вимова, наголос; параметри, які вка­зують на частиномовні
категоріальні характеристики НЖ – рід іменни­ка, число, відміна, істота;
стилістичний, ілюстративний. Ці параметри ще можна назвати обов’яз­ко­вими.
Решта – застосовні до окре­мих НЖ, сюди віднесено