Вы здесь

Російська рецепція Томаса Мура в XIX ст.

Автор: 
Горішна Лариса Владиленівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U001464
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ III. ЛІРИКА ТОМАСА МУРА В КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ
XIX ст.
124
3.1. Переклади 60-х років ХІХ ст.
124
3.2. О.М. Плещеєв, Ф.О. Червинський – перекладачі Т. Мура
139
3.3. «Irish Melodies» в перекладах 70-80-х років ХІХ ст.
153
3.4. Критичні оцінки кінця XIX ст.
168
ВИСНОВКИ
174
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТОК
185
204
ВСТУП
Актуальність теми
Компаративістське дослідження передбачає розгляд подібності і відмінності,
взаємозв’язку і взаємовпливу національних літератур у їх діалектичній єдності,
оскільки «контактно-генетичні зв’язки і типологічні сходження – дві сторони
єдиного процесу ... Схожість явищ створює реальні умови для літературних
зв'язків і впливів». [118, 6] Такий підхід дозволяє побачити в літературному
явищі, з одного боку, національно-специфічне, властиве лише цій літературі, з
іншого боку, – загальне, глобальне, властиве літературі світовій. Світова
література – це діалектична єдність усіх національних літератур. Рядом з
диференціацією національних літератур, їх інтенсивним розвитком відбувається
інтеграційний міжлітературний процес, посилена взаємодія і взаємопроникнення
літературних явищ (цей процес іде давно і не втрачає своєї актуальності). У
зв’язку з цим компаративістські дослідження в галузі літератури є значущими і
відповідають потребам сучасної гуманітарної науки.
Відповідно до сучасних уявлень про порівняльне літературознавче дослідження
[17; 23; 37; 57; 61; 62; 64; 101; 133] в нашій роботі розглядаються прямі
«впливи» і зв’язки російської та англійської літератури, які умовно називають
«зустрічними течіями», хоча рух відбувається, як правило, з боку літератури, що
сприймає. Це пояснюється тим, що ця література (що сприймає) звертається до
досвіду іншої національної культури лише тоді, коли подібна потреба виникає в
ході її власного розвитку. У коло такого «активного відбору» російської
культури потрапляє англійська романтична література. Компаративісти доводять,
що жодна література не може плідно розвиватися поза спілкуванням з літературами
та культурами інших народів. Зв’язок англійської літератури з російською триває
близько двох сторіч. Вплив англійського інтелектуального життя на російські уми
почав виявлятися з першої чверті ХІХ століття і спершу носив переважно діловий
характер. [35] Завдяки діловим зв’язкам почалося поступове зближення з
англійською літературою [35, 134].
Англійський романтизм як споріднене явище викликав пильну увагу в російських
романтиків ХІХ століття.
Ми звертаємося до творчої спадщини Т. Мура (1779-1852) поета, прозаїка,
сатирика, полеміста, який був однією з найбільш блискучих постатей
англо-ірландського романтизму. Він залишив колосальну спадщину, був у пошані ще
за життя, а в епоху англійського регентства мав широку популярність не тільки в
Англії й Ірландії, але і в Америці, а також у центральній Європі, де його разом
із Дж. Байроном і В. Скоттом сприймали як втілення англійського романтизму. Т.
Мур – один із романтиків, що своєю творчістю помітно вплинув на багатьох
представників європейських літератур.
Т. Мур один із перших зміг подолати невідповідність між загальноєвропейськими і
національно-специфічними формами поетичного мислення й вираження, піддавши
серйозному перегляду саме поняття літературної спадковості. У межах
національної культури він розв’язував виняткове завдання – об’єднати і творчо
осмислити надбання попередніх поетичних поколінь. Його творчість увібрала в
себе образну систему прадавнього ірландського епосу і ритмічно-мелодійну
палітру народної пісні, класичну простоту античних авторів і блискучі
досягнення поетів-єлизаветинців, духовну напруженість бароко, витонченість
рококо, інтелектуальність і публіцистичність епохи Просвітництва. Однак він був
романтиком, і широкий спектр нових художніх відкриттів передромантизму
(насамперед англійського і французького) став основою його творчості, визначив
синкретизм жанрових новацій. Самоцінна особистість у романтика живе своїм
внутрішнім світом, що є вираженням неповторного щиросердечного складу самого
автора. З цим пов’язаний і ліричний характер творчості Т. Мура.
Вивчення творчості Т. Мура та його рецепції в Росії без урахування ґрунтовних
досліджень романтизму, здійснених у багатьох працях [73; 84; 96; 97; 109; 145;
146; 168], на наш погляд, є неможливим. Особливістю романтичного мистецтва є
перевага в ньому суб’єктивно-ліричного моменту. Зображення переживань героя,
ставлення героя до життя для романтика важливіше, ніж зображення самого життя.
Людина і світ – от що насамперед хвилювало поета. З усіх мистецтв романтики
віддавали перевагу музиці, тому що у світі її звуків повніше й багатогранніше,
на їхню думку, знаходив вираження внутрішній світ людини. І тому в творчості Т.
Мура поезія і музика звучить в унісон.
Незважаючи на те, що існує багато критичної літератури про творчість Т. Мура та
поодинокі видання вибраних перекладів [38; 39], дотепер немає монографічного
дослідження, присвяченого його творчості, отже, немає в російській літературі і
загальної картини рецепції його творчого доробку.
Спираючись на доступні сьогодні документальні дані, праці критиків та істориків
літератури, ми переосмислили і розширили існуючі уявлення про рецепцію
творчості Т. Мура, накреслили нові перспективні напрямки дослідження, адже тема
недостатньо вивчена в ракурсі компаративістського аналізу. Актуальність
дослідження зумовлена й потребою подальшого вивчення російсько-зарубіжних
зв’язків і проблеми сприйняття творчості окремого інонаціонального письменника
в російському літературному процесі XIX століття.
Зв’язок роботи з науковими планами