РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ і ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методологія дослідження
Методологічною основою дослідження на першому рівні виступає філософія, теорія
відображення, теорія пізнання. Дослідження характеризується єдністю
філософських, загальнонаукових, конкретно-дослідницьких принципів, підходів,
методів.
На другому рівні методології дослідження стоїть системний підхід, моделювання і
програмно-цільовий метод.
Системний підхід використовується, по-перше, для аналізу набутих знань в
досліджуваній області і суміжних науках, які вивчають формальні механізми і
абстрактні моделі навчання (біологія, психологія); по-друге, для постановки
проблематики дослідження змісту освіти і організації навчання. У системному
дослідженні обґрунтуванню підлягають розглядання об’єкта дослідження як системи
— настільки такий розгляд необхідний, наскільки воно диктується реальними
завданнями дослідження. Так, як системний підхід сам по собі не вирішує і не
може вирішити змістовних наукових задач, то він використовується разом з іншими
загальнонауковими методами.
Моделювання як метод задовольняє усі характерні умови відображення, в числі
яких первинність відображуваного по відношенню до відображаючого, їх взаємодія,
збереження в зміненій і переробленій формі суттєвих ознак в другому.
Моделювання використовується разом з системним підходом і вирішує ряд завдань.
По-перше, дозволяє отримати моделі, які несуть інформацію про співвідношення
між викладанням і навчанням. По-друге, дослідження моделей дозволяє виявити
закономірності організації і управління процесом навчання. По-третє, моделі
дають інформацію про контроль і є зв’язуючим ланцюгом між контролем і якістю
навчання. Моделювання стає можливим лише на основі конкретних методів
дослідження, які дають інформацію про суть освіти і процесу навчання. Моделі
виступають як продукти і як засіб здійснення діяльності. Найбільш суттєвий
внесок в методику навчання здійснює аналітична інтерпретація смислових систем.
На рівні інформаційного моделювання можливо представити хід рішення задачі як
поетапний процес формування і перебудови семантичної структури, що дає
можливість з достатньою повнотою відобразити і проаналізувати діяльність учня,
пов’язану з виконанням завдання.
Використання системного підходу і моделювання разом з конкретними науковими
методами дають можливість показати цілісність процесу навчання і отримати
моделі його складових. Все це є основою для використання програмно-цільового
підходу, який використовується для ефективності управління процесом навчання.
Головним в цьому підході є науково обгрунтоване визначення цілі і її
декомпозиція на субзадачі різних рангів. У відповідності до цього за повне
виконання програми відповідають визначені органи. Всі ці елементи — ціль,
програми, програмно-цільові органи — складають систему програмно-цільового
управління.
Останній рівень методології теорії навчання утворюють методика і техніка
дослідження, тобто набір процедур, які забезпечують отримання достовірного
емпіричного матеріалу і його первинну обробку. Використання спеціальних методів
спрямовано на визначення змісту освіти і ефективності організації процесу
навчання.
Теоретичну основу дослідження складають:
— праці, в яких розкрито теорію навчально-виховного процесу у вищих навчальних
педагогічних закладах (А.М. Алексюк [3], В.К. Буряк [20], В.І. Євдокимов [51],
М.Б. Євтух [52], В.І. Лозова, Г.В. Троцко [86], Н.Г. Ничкало [108], І.Ф.
Прокопенко, В.І. Євдокимов [147, 148] та ін.);
— праці, в яких розкриваються закономірності побудови навчального процесу у
фізкультурних вищих навчальних закладах (Б.М. Шиян [218, 219], О. Куц, І.
Лапичак [75], О.С. Куц, В.А. Леонова, М.А. Галайдюк [76], О.Ю. Сидорко [160],
М.Т. Данилко [40, 41, 42], Я.М. Ніфака [111], С.А. Савчук [153, 154]);
— праці, які забезпечують змістовну частину викладання курсу «Теорія і методика
фізичного виховання» в сучасних умовах (В.К. Бальсевич, В.А. Запорожанов [10],
В.В. Бойко [15], Б.М. Шиян [218], Ю.В. Верхошанський [23], Л.В. Волков [26],
В.М. Платонов [63, 129 -131], Є. Приступа [134], Л.П. Матвєєв [98], М.М. Линець
[81], Л.П. Сергієнко [157, 158], Е.С. Вільчковський [24], В.П. Филин [188, 189,
192], Н.А. Фомин, Ю.Н. Вавилов [191], Д. Харре [198], М. Шолих [221] ).
— праці, які забезпечують змістовну частину викладання курсу «Гімнастика з
методикою викладання» (М.Л. Укран, А.М. Шлемін [31, 32], А.М. Шлемін, О.М.
Худолій [201, 202], В.М. Смолевський [30, 33, 165], Ю.К. Гавердовський [27],
П.К. Петров [119], Р.П. Лящук, А.В. Огнистий [94].
Для вирішення завдань, поставлених у дисертаційній роботі, були використані
такі методи дослідження:
1. Теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури.
2. Педагогічне тестування.
3. Метод експертних оцінок знань і навичок студентів факультету фізичної
культури.
4. Метод анкетування.
5. Метод семантичних просторів.
6. Педагогічний експеримент.
7. Методи математичної статистики.
2.1.1. Характеристика методів дослідження
1. Теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури.
Науково-методична література вивчалась для визначення найбільш важливого
напрямку дослідження. На першому етапі роботи здійснювався бібліографічний
розшук необхідної літератури. На другому етапі — зіставлялися наявні факти в
теорії. На третьому — здійснювалася постановка задач дослідження.
У процесі роботи над дисертацією було вивчено і проаналізовано більш ніж 500
джерел літератури, 231 із яких представлені в списку використаної літератури.
2. Педагогічне тестування. У дослідженні використовувалися загальновідомі
тести, які отримали визнання в державних програмах тестуван
- Київ+380960830922