РОЗДІЛ 2
ЗМІСТ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ ПІДГОТОВКИ ЮНАКІВ–СТАРШОКЛАСНИКІВ ДО ВИКОНАННЯ
СОЦІАЛЬНИХ РОЛЕЙ
ЧОЛОВІКА ТА БАТЬКА
2.1. Педагогічна характеристика змісту підготовки юнаків-старшокласників до
виконання соціальних ролей чоловіка та батька
Психофізіологічні особливості чоловічої статі в цілому вивчені менше, ніж
жіночої, проте останнім часом цьому питанню починають приділяти більшу увагу.
Автори-дослідники розглядають психологічні особливості юнаків, їх статеві
відмінності і диференціацію соціальних ролей з позицій гендерного паритету [52;
53; 62; 190; 240; 259; 266]. Поняття гендера (gender) включає можливості статі
у засвоєнні стереотипів поведінки, розподіл сімейних функцій та ролей. Це
поняття викликає значні дискусії, коли дослідження висвітлюють особливості
статевої поведінки чоловіка чи жінки, статево-рольові стереотипи, установки,
стандарти що вимагає суспільство та соціокультурні норми.
Зміст гендера характеризується як стійкістю, так і характеристиками змінності,
що відображаються у багатогранності різних вікових, релігійних, етнічних та
соціокультурних зрізів суспільства.
Будучи включеною в соціальну взаємодію, людина засвоює та відтворює стереотипи,
норми, схеми поведінки даного суспільства, що спираються на біологічні фактори
і формують сексуальну і гендерну соціалізацію. Конструювання гендерних
відмінностей проходить через певну систему соціалізації, при цьому гендерні
ролі та норми не мають універсального змісту і значно відрізняються в різних
суспільствах. Поняття бути чоловіком або жінкою – це значить виконувати
визначену тобі гендерну роль і відповідати певним стандартам. Багато
стандартів, відмінностей між чоловіками та жінками закладаються в сім’ї.
Засвоєння гендерних стереотипів відбувається в процесі соціалізації особистості
протягом всього життя завдяки несвідомому та пасивному засвоєнню культурних
зразків (первинна соціалізація) а також засобами пізнання, засвоєння та
творчого перетворення оточуючого середовища (вторинна соціалізація).
Найважливішими агентами соціалізації виступають сім’я, референтні групи, ЗМІ,
освітні заклади, або особи, яким людина свідомо або підсвідомо намагається
наслідувати.
Проблеми гендерного ровитку набувають особливої актуальності в умовах розбудови
громадянського суспільства, які диктують свободу соціального волевиявлення,
вибору власної лінії поведінки в подружньому житті, сімейному вихованні дітей,
творенні особистого щастя. Саме загальною культурою суспільства визначається не
лише статево-рольова поведінка, але й концепція чоловічої та жіночої
психології, статевої любові, продовження роду. Входження молодої людини у
соціальне середовище здійснюється шляхом засвоєння статевих ролей та культури
шлюбно-сімейних взаємин, завдяки яким відтворюється система
цінносно-нормативних орієнтацій, притаманних конкретному суспільству, його
досвід, який, у свою чергу, передається у спадок наступним поколінням.
Розглядаючи питання підготовки юнаків до виконання соціальних ролей чоловіка та
батька, нам необхідно спиратися на знання не тільки вікових, але й статевих
відмінностей. Статева належність і відповідна поведінка чоловіка детермінується
трояко: його біологічною статтю, існуючою у суспільстві системою відмінностей
чоловічих та жіночих ролей, статевою індентифікацією індивіда, тобто
інтеграцією у його свідомості і самосвідомості перших двох моментів (Я –
чоловік і тому поводжу себе так, а не інакше). Чоловік будує свою поведінку,
виконує певні соціальні ролі і виховує у собі якості, властивості, притаманні
статі. Ці якості особистості чоловіка проявляються в різних сферах його
життєдіяльності та містять як загальні для всіх людей, незалежно від статі,
моральні якості і установки, так і відмінні, пов’язані з виконанням функцій
чоловіка у суспільстві та у сімейно-побутовій сфері. Саме у ній існує система
традиційних статевих ролей, необхідних для виконання сімейного обов’язку.
Сьогодні відбулися значні зміни у перерозподілі ролей та функцій чоловіка та
жінки у сім’ї, зумовлені новим типом сімейних взаємовідносин. Традиційний
розподіл ролей між чоловіком та жінкою у сім’ї поступається місцем такому
розподілу обов’язків, які опираються на те, хто, що і коли може робити у сім’ї,
тобто на індивідуальні властивості, нахили та бажання, що свідчить про зміну
рангових відносин [55; 56; 118; 124; 216]. Ці прогресивні зміни створюють і
нові проблеми в молодій сім’ї: нездатність чоловіків відповідати новим вимогам
сім’ї, неприйняття нової ролі жінки у сім’ї, відсутність у чоловіків життєво
необхідних практичних умінь і навичок. Все це викликає необхідність проведення
спеціальної цілеспрямованою виховної роботи з підготовки юнаків до сімейного
життя та відповідального ставлення до виконання сімейних функцій.
Як зазначають дослідники [13; 42; 98; 118; 182; 190; 250 ], рання юність – це
період, який відзначається формуванням властивостей, здібностей і потреб, що
дають змогу юнаку в повній мірі реалізувати себе у праці, громадському житті і
у майбутній сім’ї. Юнаки, на відміну від дівчат, характеризуються значною
стриманістю і врівноваженістю. Підвищення рівня організації та саморегуляції
організму призводить до збільшення емоційної чутливості, паралельно зростають
можливості психологічного захисту. Важливим моментом стає формування почуття
чоловічої дорослості. Особливо інтенсивно розвивається сприймання себе як особи
певної статі з характерними потребами, мотивами, ціннісними орієнтаціями,
ставленням до представників протилежної статі і відповідними формами поведінки.
Самосвідомість і самооцінка юнака серйозно залежать від стереотипних уявлень