Вы здесь

Географо-генетичні особливості трансформації ґрунтів трас магістральних трубопроводів

Автор: 
Телегуз Олексій Гнатович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
3405U002025
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ ПРИРОДНО-ТЕХНОГЕННИХ
ВПЛИВІВ НА ҐРУНТИ
Ґрунтовий покрив України як важливіший елемент ландшафтно-еко-логічних систем
відіграє важливу роль у збереженні і нормальному функціонуванні біосфери,
впливає на чистоту води і повітря та в кінцевому результаті – на здоров’я
населення. Він є базисом для виробництва продуктів харчування і
сільськогосподарської сировини для промисловості, акумулює і перерозподіляє
через фотосинтез рослин космічну енергію, забезпечує оптимальний баланс
оксігену і карбону в атмосфері, є екраном, який утримує в біосфері важливі для
забезпечення життя на землі хімічні елементи, сприяє збереженню
біорізноманіття. Цей важливий компонент біосфери відіграє роль фізико-хімічного
і біологічного пурифікатора та нейтралізатора багатьох забруднювачів, сприяє
самоочищенню компонентів ландшафту. Ґрунтовий покрив є важливим фактором
збереження органічної речовини, затримує і перерозподіляє вологу, тепло і тим
самим відіграє провідну роль в балансі прісних вод і теплообміну.
Порушення, а тим більше, знищення ґрунтового покриву, які відбуваються на
великих площах, як правило, мають незворотній характер і наносять величезну
загальноекологічну і господарську шкоду.
На загальному фоні загострення загрози глобальної екологічної кризи на сьогодні
дуже важливе місце повинна займати проблема використання, деградації і охорони
ґрунтів. Важливість цієї проблеми визначається тим, що без подолання цих
процесів і збереження ґрунтового покриву Землі неможливо зберегти нормальне
функціонування біосфери, а значить і екологічне благополуччя життя людського
суспільства.
За даними Міжнародного наукового проекту „Глобальна оцінка деградації ґрунтів”
в 1990 році встановлено, що процеси деградації поширені на площі близько 2 млрд
гектарів. З них на частку водної ерозії припадає 55,6 % площі, 27,9 % –
вітровій ерозії, 12,2 % – хімічним факторам деградації, 4,2 % – фізичним і
механічним порушенням.
Аналіз ерозійних процесів ґрунтового покриву в Україні засвідчує, що тре­тина
ріллі – 10,2 млн га сільськогосподарських угідь – еродовані та 16,9 млн га
зазнає впливу вітрової ерозії. Загальна площа деградованих і малопродук­тивних
земель сягає 5133,7 тис. га [90].
Тільки у 1999 році через будівництво промислових об’єктів знято родючого шару
ґрунту 3,7 млн м3, а заскладовано його тільки 1,9 млн м3, у тому числі на
цукрових заводах – 0,84 млн м3. Покращено малопродуктивних
сільськогосподарських угідь родючим шаром ґрунту всього 455 га, в тому числі на
ріллі – 448 га.
У Львівській області станом на 1.01.2004 року площа порушених земель під
розробкою і експлуатацією добування корисних копалин, у тому числі
нерекультивованих, становить 13130 га. Зайнято трубопровідним транспортом –
1096 га (в тому числі сільськогосподарських угідь – 239,5 га), лінії
електропередач і підстанції – 522 га. Протягом 2003 року в межах області
рекультивовано 126 га порушених земель, а 2004 році – 217 га.
У ситуації, яка склалася в Україні, особливої актуальності набувають не лише
фундаментальні наукові дослідження, направлені на пізнання різноманіття
процесів деградації ґрунтів і руйнування ґрунтового покриву, виявлення причин
їхнього виникнення і розвитку, пошук оптимальних методів захисту ґрунтів від
деградації і руйнування, а й розробка та реалізація законодавчо-правових і
організаційних заходів [46, с. 125].
Під впливом природних і антропогенних факторів ґрунти зазнають різних видів
збитків, в результаті яких знижується їхня природно-господарська цінність.
Характер збитків, які наносяться ґрунтам при різних видах їхньої деградації,
охарактеризований в багаточисельних роботах (Бондарев, Хитров, 1998; Кузнєцова,
1998; Медведєв, 1988; Полупан, Фатєєв, 2003; Панас, 1986; Кривульченко, 2001,
2003, Михайлюк, 2001; Біланчин, Світличний, Тортик, Жанталай, Тригуб; Позняк,
1997; Красєха, 1984; Кіт, 2001, Мельнійчук, 1998; Телегуз, 1998, 2000, та
багато інших) [28, 221, 133, 162, 117, 118, 138, 189, 86, 160, 115, 110, 143,
200, 201, 204, 206].
На сьогодні з питань деградації ґрунтів опубліковано велику кількість наукових
робіт, накопичено численні фондові матеріали. Однак терміни і визначення,
критерії, показники і параметри виділення деградованих ґрунтів, проблеми
виокремлення деградованих ґрунтів від недеградованих, питання класифікації
деградованих ґрунтів трактуються в літературі і фондових джерелах далеко
неоднозначно.
Термін „деградація” походить від латинського слова “degradatio”, що означає
„знищення”. В енциклопедичних словниках деградація визначається як „рух назад,
поступове погіршення; втрата, зниження якості” [190, с. 371].
Вперше стосовно ґрунтів термін „деградація” використаний С.І. Коржинським у
1887 році. Він обмежував це поняття тільки розглядом змін чорноземів під
впливом лісової рослинності.
В енциклопедичному словнику географічних термінів (198868) під терміном
„деградація ґрунту” розуміють „поступове погіршення властивостей ґрунтів,
викликане зміною умов ґрунтоутворення або господарською діяльні­стю людини.
Деградація ґрунтів супроводжується зменшенням кількості гу­мусу, руйнуванням
структури і зниженням родючості”[55].
У науковій літературі деградацію ґрунтів трактують значно ширше і включає
негативні зміни низки властивостей ґрунтів, а також їхньої родючості (Фрід,
1998, Хітров, 1998, Булгаков, Карманов, 2000, Медведєв, Лактіонова, 2001,
Мольчак, Мельнійчук, 1998) [217, 221, 174, 133, 143].
Деградація ґрунтів є сукупністю процесів, які ведуть до зміни функцій ґрунту як
елемента природного середовища, кількісного та якісного погірш