РОЗДІЛ 2
Підстави та умови відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав
громадян
2.1. Зміст підстав та умов відшкодування шкоди, заподіяної порушенням
екологічних прав громадян
Проблеми співвідношення підстав та умов юридичної відповідальності
досліджувалась як в загальній теорії права, так і в галузевих юридичних науках.
Не дивлячись на те, що спір щодо понять та змісту категорій «умова» та
«підстава» відповідальності має досить давню історію, його не можна вважати
завершеним. Для зўясування умов та підстав відшкодування шкоди, заподіяної
порушенням екологічних прав громадян, вважаємо за необхідне визначити зміст
зазначених категорій на основі аналізу результатів уже проведених досліджень. В
першу чергу, слід звернути увагу на цивілістичні дослідження щодо підстав та
умов цивільно-правової відповідальності взагалі і деліктної відповідальності
зокрема.
Переважна більшість дослідників вважає, що підставою деліктної
відповідальності є склад правопорушення як сукупність певних ознак і елементів
(шкода, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинний звўязок між
поведінкою і результатом що наступив, вина заподіювача шкоди) [21;100,549; 101,
444]. Спори науковців точаться, по-перше, з приводу того, чи є склад
правопорушення не тільки загальною, але і єдиною підставою деліктної
відповідальності, по-друге, які елементи цього складу необхідні для настання
відповідальності.
Як правильно зауважують В.Смірнов та А. Собчак, існування різних позицій та
виникнення теорій щодо підстав та умов деліктної відповідальності пояснюється
тим, що поняття «підстав» та «умов» відповідальності науковцями нерідко
змішуються і вживаються, як тотожні категорії[21,43]. На нашу думку, є
правильною позиція тих авторів, які розмежовують ці поняття, і поряд з цим,
зўясовуючи умови та підстави деліктної відповідальності, враховують особливості
(функції, сутність, принципи) цивільно-правової відповідальності[21,56; 31,45;
92, 12].
Будь-яке явище, яке відображається у відповідному понятті, наділено тільки
йому притаманним змістом. Аналізуючи категорії «умови» та «підстави»
відповідальності, потрібно зазначити, що вони мають різне не тільки смислове,
але і юридичне значення. Для правильного визначення умов та підстав
відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян, необхідно
зўясувати юридичний зміст цих категорій.
Приєднуючись до думки окремих дослідників, вважаємо, що підставою
відповідальності (в тому числі у вигляді відшкодуванні шкоди) є юридичний факт,
що породжує виникнення певних правовідносин, їх зміну чи припинення, або те, з
чого виникають вимоги особи (наприклад, вимога відшкодувати шкоду) і з чого
виникає обовўязок іншої особи у право відношенні цю шкоду відшкодувати. Умовами
ж є ті ознаки, які характеризують цей факт в цілому або окремі його сторони. За
наявності цих ознак певні факти набувають юридичного значення (стають
юридичними фактами). Умовами є визначені в законі нормативні вимоги, яким в
кожному конкретному випадку повинна відповідати підстава, тобто юридичний факт
[92. 13].
В науці екологічного права окремо не досліджено умови та підстави майнової
відповідальності при порушенні екологічних та інших прав громадян. Проте
робились спроби встановити умови та підстави майнової відповідальності у
випадку заподіяння шкоди природному середовищу чи окремим його обўєктам
(В.Басай, Н. Єремеєва, О. Шумило, Е. Жевлаков, М. Селіванов) і, як єдина
підстава такої відповідальності, розглядалось екологічне правопорушення[11,48,
51,54].
Для правильного визначення підстави відшкодування шкоди, заподіяної порушенням
екологічних прав громадян, необхідно, в першу чергу, звернути увагу на
особливість цих прав та ті юридичні факти, які є підставою виникнення у
громадян права на відшкодування шкоди і які є фактами, що свідчать про
порушення певного екологічного права.
Частина екологічних прав громадян є правами абсолютними. Особливо важливим є
право на безпечне для життя та здоровўя довкілля. В науковій літературі
висловлювались думки з приводу особливостей цього права. Наприклад, В.
Андрейцев зазначає, що це право ґрунтується на ризику, що може виходити від
різних явищ природної стихії [102, 66]. Отже, право на безпечне для життя та
здоровўя довкілля порушується тоді, коли стан довкілля перестає відповідати
вимогам екологічної безпеки незалежно від тих чинників які привели до цього.
Такими чинниками можуть бути не тільки діяння певних осіб, але і стихійні
явища, техногенні катастрофи, військові дії. Чинне законодавство України не
встановлює переліку таких фактів, які мають юридичне значення, тобто настання
яких тягне за собою виникнення в особи правової можливості на майновий захист
свого порушеного права. Проте, виходячи з абсолютності цього природного права,
можна вважати, що будь-які дії та події можуть бути юридичними фактами, що
приводять до його порушення. Стаття 50 Конституції України надає таке право, а
статті 3 та 16 Конституції України фактично встановлюють відповідальність
держави за екологічний ризик порушення безпечності стану довкілля, і держава
легалізована Конституцією як субўєкт правовідносин відшкодування цієї шкоди.
Виходячи з абсолютності права на безпечне для життя та здоровўя довкілля, В.
Петров вважає, що підставою для відшкодування шкоди, заподіяної порушенням
цього права, є сам факт її заподіяння або реальна загроза її настання [8, 356].
В новому Цивільному кодексі України, вперше в законодавстві, передбачено
деліктні зобовўязання для виникнення яких досить факту створення небезп
- Київ+380960830922