РОЗДІЛ 2
ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ РІДКІСНИХ ВИДІВ ВОЛИНСЬКОГО ПОЛІССЯ
З початку XIX століття вивчення рідкісних видів Волинського Полісся (ВП) тісно
пов'язане з флористичними дослідженнями території.
Першими ці дослідження розгорнули В.Г. Бессер (Besser) [325] та Е. Ейхвальд
(Eichvald) [332]. Маршрутні дослідження В.Г. Бессера на ВП пролягли через
Володимир-Волинський, Ковельський, Сарнівський, Луцький та Рівенський повіти
тодішньої Волинської губернії. Під час флористичних досліджень В.Г. Бессер
описав нові види, десять із яких увійшло в список рідкісних видів ВП: Arabis
gerardii (Bess.) Koch, Ceratocephala testiculata (Crantz) Bess., Epipactis
atrorubens (Hoffm.) Bess., Euphorbia volhynica Bess. ex Racib., Koeleria
grandis Bess. ex Gorski, Pedicularis exaltata Bess., Potentilla canescens
Bess., Rorippa austriaca (Crantz) Bess., Viola alba Bess., Viola uliginosa
Bess. Серед рідкісних видів, які виявив дослідник на території ВП, особливо
цікавим є місцезнаходження аркто-альпійського виду Rubus chamaemorus в околицях
м. Дубровиця.
В.Г. Бессер доклав також багато зусиль для розвитку ботанічного саду при
Кременецькому ліцеї. Сад став першим осередком інтродукції рідкісних видів у
Західній Україні, у ньому культивовано 1245 видів природної флори України [66],
значну частку колекції становили види, зібрані на ВП. Флористичні дослідження
В.Г. Бессера продовжував Е. Ейхвальд [332]. Він виявив для у ВП 15 рідкісних
видів, серед них такі, як Cephalanthera rubra, Daphne cneorum, Gymnadenia
conopsea та інші. На жаль, хорологічні відомості в працях цих дослідників часто
обмежуються відсутністю вказівок на конкретні місцезнаходження, що частково
знижує їх наукову цінність.
Подальше дослідження флори Волинської губернії пов’язане з діяльністю
Київського товариства природодослідників, заснованого в 1834 р. при Київському
університеті. У цей період особливо варто відзначити флористичні дослідження
видатного ботаніка, учня В.Г. Бессера П.С. Роговича. Дані власних досліджень, а
також гербарні збори інших колекторів (Годета, Лаговського, Верньє, Тишецького)
він використав у своїй основній роботі [251]. Найбільш детально П.С. Рогович
досліджував околиці м. Ковель, смт Ратно (урочище “Княжа гора”, околиці
с. Заболоть, с. Грива), а також південні райони ВП: околиці смт Устилуг,
м. Володимир-Волинський, м. Луцьк. Серед особливо рідкісних видів, які
дослідник виявив у цих районах, слід відзначити види, які після нього ніхто з
ботаніків повторно вже не знаходив (Empetrum nigrum, Corallorhiza trifida,
Traunsteinera globosa, Echium russicum, Scorzonera purpurea, Trifolium rubens
та деякі інші). Очевидно, окремі з цих видів зникли зі складу флори ВП ще в
другій половині XIX століття. Значною заслугою П.С. Роговича є те, що він був
одним із перших дослідників третинної флори Полісся. Цікаві знахідки рідкісних
видів містяться в наступних флористичних працях ботаніків, які входили до
Київського товариства природодослідників: В. Монтрезора [212, 213, 214, 215];
І.Ф. Шмальгаузена [318].
Одночасно з маршрутно-польовими дослідженнями було проведено досить детальні
дослідження флори окремих районів, місцевостей та урочищ ВП. Чеський ботанік
К. Вандас (Vandas) [398] досліджував флору Цуманських лісів (Ківерецький р-н,
Волинської області). Серед 20 рідкісних видів, які він виявив та вивчив,
особливо цінними є такі: Botrychium matricariifolium, Cypripedium calceolus,
Neottianthe cucullata, Malaxis monophyllos, Saxifraga hirculus та інші.
Важливо, що К. Вандас не лише зафіксував хорологічні дані, а й першим подав
короткі відомості про структуру, кількість та щільність особин у популяціях
окремих видів. Й. Пачоський [225] у складі флори околиць
м. Володимира-Волинського виявив понад 85 рідкісних видів у 146
місцезнаходженнях. C.К. Федосєєв [289] і О. Тишецький [227] вивчали рідкісні
види в північних околицях м. Рівне. А. Троицкий [281] виявив нові
місцезнаходження рідкісних видів під час водної експедиції уздовж русла
р. Горинь. Низку рідкісних болотних видів виявив під час геоботанічних
досліджень боліт області Г.І. Танфильєв [272, 273]. У 1912 - 1913 рр. ці
дослідження продовжують В.С.Доктуровський [139], М.І. Ринкевич [249] у
Ковельському, Володимир-Волинському та Сарнівському повітах колишньої
Волинської губернії.
Підсумком усіх флористичних досліджень XIX століття на Поліссі стала праця
Й. Пачоського “Флора Полесья и прилежащих местностей” [227], у якій автор на
підставі гербарних і літературних даних коротко проаналізував хорологію
рідкісних видів, указавши на ступінь їх рідкісності; поділив види на чотири
категорії: надзвичайно-рідкісні, дуже рідкісні, рідкісні та види, які
трапляються зрідка.
Детальні хорологічні дослідження рідкісних видів ВП у XIX столітті мають
важливе значення, оскільки дають змогу порівняти хорологію цих видів у минулому
із сучасними даними та прослідкувати динаміку їх поширення за останні 150 – 200
років.
На початку XX століття дослідження рідкісних видів виходять на якісно новий
рівень завдяки класичній праці Й. Пачоського “Основные черты развития флоры
Юго-Западной России” [228]. У цій монографії проаналізовано історію розвитку
флори України. Одним із шляхів розв'язання визначених Й. Пачоським проблем було
подальше вивчення реліктових, диз'юнктивних, погранично-ареальних рідкісних
видів.
З кінця XIX століття до 1939 р. на території ВП працюють польські ботаніки. У
цей період продовжено вивчення флори та рослинності окремих районів ВП.
Польські ботаніки виходять не лише з позиції інвентаризації, але й охорони
рідкісних в
- Київ+380960830922