РОЗДІЛ 2
ПІДПРИЄМСТВО ЯК ОБ’ЄКТ РЕЧОВИХ ПРАВ
2.1. Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс
Право власності на підприємство може виникати за наявності певних юридичних
фактів, зазначених у ЦК України. Всі юридичні факти, які утворюють
правовідносини власності (та відповідно суб’єктивне право власності) стосовно
підприємства, можна також поділити на первісні і похідні.
До первісних способів набуття права власності на підприємство належать,
насамперед такі, як:
По-перше, створення нової речі внаслідок виробничої діяльності (виробництва),
наприклад, побудова підприємства як ЄМК або його створення. Тобто створення
нової речі (тут сукупності речей. – курсив І. Г.) незалежно від форми
власності, що характеризує процес розширеного відтворення. Зазначене
відтворення відбувається, насамперед, на підставі внесків їх засновників і
учасників та із прибутків від подальшої виробничої діяльності. Саме
“...установлення підприємства потребує витрат відносно великого грошового
капіталу, який, таким чином, одразу кидають в обіг. Як усякий основний капітал,
він повертається тільки частинами протягом кількох років”[161, с. 369].
Як зазначав у свій час К. Маркс засновник підприємства намагається хоча б
досягнути простого відтворення, щоб повернути закладений капітал при
установленні цього підприємства, тобто “додаткові нові підприємства повинні
приносити середній прибуток і засновуються з надією на середній прибуток” [162,
с. 818].
Таким чином, виробнича діяльність виступає підставою (способом) набуття як
державної (майно виробляють колективи громадян), так і приватної власності
(суб’єктом виступає окремий громадянин).
Так, громадянин може стати власником (співвласником) ЄМК підприємств різних
організаційно-правових форм (частини 4 і 5 ст. 63 ГК України), які мають статус
юридичної особи та здійснюють виробничу, науково-дослідну, торговельну чи іншу
господарську (ч. 1 ст. 62 ГК України) діяльність з метою одержання прибутку. В
ГК України, саме у ч. 5 ст. 66 підприємству як суб’єктові права надаються
відповідні повноваження з розпорядження його майном, а в ст. 65 визначаються
повноваження власника з управління підприємством. Крім того, в деяких випадках
законодавець застосував поняття “власник майна підприємства”, яке може надати
підстави для висновку про те, що, наприклад, громадянин-засновник приватного
підприємства, не є його власником як об’єкта права, а стає лише власником майна
підприємства. Так чи інакше законодавець встановлює спеціальний правовий режим
майна підприємства, який стосується набуття, обліку, використання та відчуження
цього майна. Правовий режим майна підприємства, безперечно, перебуває під
впливом статутних положень, визначених власником-засновником [175, c.
171-172].
Процес створення (побудови) нового підприємства як ЄМК відбувається згідно з
договором підряду на капітальне будівництво між замовником, який є, як правило,
засновником підприємства як суб’єкта права, та генеральним підрядчиком, котрі
на підставі належної документації та інвестування відбудовують даний об’єкт
[38Прим. Механізм вибору юридичними особами земельних ділянок для розміщення
майнових комплексів та їх об’єктів визначений Порядком вибору земельних ділянок
для розміщення об’єктів, затверджених Постановою КМ України від 31 серпня 2004
року № 427 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 14. – Ст. 972.].
Згідно з Положенням про порядок прийняття в експлуатацію закінчених
будівництвом об’єктів державного замовлення [37] закінчені будівництвом
(реконструкцією, реставрацією) та підготовлені до експлуатації згідно із
затвердженим проектом об’єкти державного замовлення пред’являються замовником
(забудовником) та підрядчиком для прийняття їх в експлуатацію державним
приймальним комісіям. Останні повинні перевірити: відповідність об’єктів і
змонтованого устаткування проектам на них щодо дотримання
санітарно-гігієнічних, протипожежних, радіаційних, екологічних, міцніших та
архітектурних вимог; відповідність виконання будівельно-монтажних робіт вимогам
будівельних норм і правил; результати комплексного випробування устаткування,
підготовленість об’єктів до нормальної експлуатації, включаючи виконання
заходів щодо забезпечення безпечних умов праці, виробничої санітарії, захисту
природного середовища, пожежної безпеки, обліку, раціонального та ефективного
використання природного газу.
Не допускається прийняття в експлуатацію об’єктів, по яких з порушенням
установленого порядку внесені зміни до складу передбачених проектом пускових
комплексів. У виняткових випадках до призначення державних приймальних комісій
органом, що затвердив проект, можуть вноситися зміни до складу пускових
майнових комплексів. При цьому із складу таких комплексів не повинні
виключатися будівлі та споруди, призначені для санітарно-побутового
обслуговування, забезпечення здорових і безпечних умов праці працівників,
очистки, знешкодження і виловлювання шкідливих викидів в атмосферу, скидів у
воду і ґрунт, а також під’їзні колії з фронтами навантаження і розвантаження,
лінії зв’язку, меліоративні заходи, системи забезпечення пожежної безпеки.
Зміни до складу пускових майнових комплексів, пов’язані з уточненням виробничих
потужностей, що вводяться в дію, вносяться органом, який затвердив
проектно-кошторисну документацію.
Прийняття державними приймальними комісіями закінчених будівництвом об’єктів в
експлуатацію оформляється актами. Акт про прийняття об’єктів в експлуатацію
підписується головою та всіма членами комісії. При наявності у члена комісії
заперечень вони повинні бути розглянуті
- Київ+380960830922